Бори́с Они́симович Тимощу́к (рос. Борис Анисимович Тимощук, * 7 квітня 1919, с. Лука — † 26 лютого 2003, Чернівці) — український археолог, краєзнавець, доктор історичних наук. Дослідник давньої історії східних слов'ян, історії Буковини. Засновник наукової школи з археології в Чернівецькому університеті; співорганізатор Українського університету в Москві (1992), почесний голова Українського історичного клубу в Москві (1995—1997) . Чоловік російської археологині Ірини Русанової.
| Борис Онисимович Тимощук | |
|---|---|
| Народився | 7 квітня 1919 Лука |
| Помер | 26 лютого 2003 (83 роки) Чернівці |
| Країна | УНР СРСР Україна |
| Діяльність | археолог |
| Alma mater | Житомирський педагогічний інститут, Одеський педагогічний інститут |
| Галузь | археологія |
| Заклад | Бердичівський краєзнавчий музей, Чернівецький краєзнавчий музей, Чернівецький університет, Інститут історії АН УРСР, Інститут археології АН СРСР, Інститут археології РАН |
| Посада | професор |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Науковий керівник | Довженок В. Й. |
| Війна | німецько-радянська війна |
| У шлюбі з | Русанова Ірина Петрівна |
| Нагороди |
Життєпис Редагувати
Народився в селянській родині, в селі Лука Ліщинської волості Житомирського повіту Волинської губернії, нині Житомирського району Житомирської області України.
Навчався сім років на робітфаці (середня освіта).
У 1933—1937 роках навчався на історичному факультеті Житомирського педагогічного інституту. Після цього Наркомат освіти УРСР направив Бориса Онисимовича на вчительську роботу до сільської школи.
У 1939 році заочно закінчив історичний факультет Одеського педагогічного інституту.
У 1939—1941 роках служив в Червоній армії СРСР. Учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн. Учасник оборони м. Києва. 1943 року потрапив до німецького полону. Перебував у концтаборах «Майданек» і «Флосенбург». Звільнився з концтабору під час повстання 1945 року.
Від 1946 року — завідувач археологічного відділу Бердичівського краєзнавчого музею й учасник археологічної експедиції Гончарова В.
У 1947—1968 роках — науковий співробітник, завідувач відділу, заступник директора Чернівецького краєзнавчого музею.
1967 року захистив кандидатську дисертацію «Північна Буковина IX—XIV століттях за археологічними даними» (науковий керівник — доктор історичних наук Василь Довженок).
У 1968—1979 рр. — старший викладач, доцент, професор кафедри історії СРСР та УРСР Чернівецького університету.
У 1970—1978 роках працював старшим науковим співробітником відділу історії Північної Буковини та конкретних соціальних досліджень Інституту історії АН УРСР у Чернівцях. За період праці на Буковині відкрив близько 2000 археологічних пам'яток від доби палеоліту до пізнього середньовіччя.
У 1978—1983 рр. — науковий співробітник у новоствореному Інституті соціальних і економічних проблем зарубіжних країн АН УРСР.
1983 року в Інституті археології АН СРСР захистив докторську дисертацію на тему «Общинний устрій східних слов'ян VI—Х століть (за археологічними даними Південної Буковини)». Від 1983 року — провідний науковий співробітник сектора слов'яно-руської археології Інституту археології АН СРСР.
У 1984—1997 рр. — провідний науковий співробітник Інституту археології АН СРСР (від 1992 р. — Інституту археології Російської академії наук).
У Москві під час горбачовської перебудови став одним з організаторів українського культурного товариства «Славутич» й Українського історичного клубу.
Від другого інсульту помер у Чернівцях і похований там же (на кладовищі по вул. Руській, поряд із першою дружиною — Марією Василівною) .
Пам'ять Редагувати
- На будинку на вулиці Миколи Ватутіна, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.
- Одна з вулиць м. Чернівці названа його іменем .
Праці Редагувати
Автор понад 170 наукових та 20 науково-популярних праць.
- (рос.)И. П. Русанова, Б. А. Тимощук, «Древнерусское Поднестровье». Историко-краеведческие очерки. — Ужгород: Карпати, 1981.
- (рос.)И. П. Русанова, Б. А. Тимощук, «Роль огня, хлеба и хлебных печей».
- (рос.)И. П. Русанова, «Священные колодцы».
- (рос.)И. П. Русанова, Б. А. Тимощук, «Славянские святилища на Среднем Днестре и в бассейне Прута» // Сов. археология, 1983, № 4.
- (рос.)И. П. Русанова, Б. А. Тимощук, «Кодын — славянские поселения V—VIII вв. на р. Прут». — М., 1984.
- (рос.)И. П. Русанова, Б. А. Тимощук, «Збручское святилище». // Советская археология, 1986, № 4.
- (рос.)«Восточнославянская община VI–Х вв. н. э.» — М., 1990.
- (рос.)«Восточные славяне: от общины к городам». — М., 1995.
- (рос.)И. П. Русанова, «Истоки славянского язычества. Культовые сооружения Центральной и Восточной Европы в I тыс. до н. э. — I тыс. н. э.» — Черновцы: Прут, 2002.
- (рос.)И. П. Русанова, Б. А. Тимощук, «». 1-е изд. 1993; 2-е изд., испр. М.: Ладога-100, 2007. 304 с.
- Дорогами предків. — Ужгород, 1966.
- Північна Буковина: Земля слов'янська. — Ужгород, 1969.
- Північна Буковина, її минуле і сучасне. — Ужгород. — 1969 (у співавторстві).
- Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернівецька область. — К., 1969 (у співавторстві).
- Археологічні пам'ятки Чернівецької області. — Чернівці, 1970.
- Радянська Буковина. Довідник-путівник. — Ужгород, 1970.
- Хотин. Путівник. — Ужгород, 1972.
- Зустріч з легендою. — Ужгород, 1974.
- Слов'янські гради Північної Буковини. — Ужгород, 1975.
- Слов'яни Північної Буковини в V—IX ст. — К., 1976.
- Давньоруська Буковина (X — перша пол. XIV ст.). — К., 1982.
- Східні слов'яни VII–Х ст.: полюддя, язичництво, початки держави. — Чернівці, 1999.
Примітки Редагувати
- ↑ «Тимощук Борис Онисимович»[недоступне посилання з липня 2019] / Енциклопедія історії України, т. 10 — С. 77
- . Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
Джерела Редагувати
- Михайлина Л. П., Пивоваров С. В. Тимощук Борис Онисимович [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 80. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С.374—375.
- Михайлина Л. П., Пивоваров С. В., Шманько О. В., // Тимощук Б. О. Найкраща моя знахідка. — Чернівці: Зелена Буковина, 2009. — C.6—28.
- Михайлина Л. П., Пивоваров С. В., Видатний український археолог Борис Онисимович Тимощук (1919—2003 рр.) [ 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Науково-методичний вісник: Збірник наукових праць. Вип.8: Історія та правознавство. Видавництво Чернівці. — С. 74-88.
- Гусар Ю., Борис Тимощук жив слов'янською минувшиною і став ученим зі світовим ім'ям: [видат. укр. археолог й істор., доктор історичних наук, публіцист] / Юхим Гусар // Погляд. — 2008.- 15 серпня (№ 41).- С.15.
- Гусар Ю. Жив слов'янською минувшиною [про Б. О. Тимощука]/ Юхим Гусар// Ветеран України.- 2020, - 20 січня. - Стор 5.
- Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998.
- Українські історики ХХ ст.: Бібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 2: У 2 ч. — Ч.1. — К., Львів, 2003.
- Тимощук Б. О.: Бібліографічний покажчик (до 80-річчя від дня народження). — Чернівці, 1999.
Посилання Редагувати
- Твори: Тимощук Борис Онисимович [ 25 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Тимощук Борис Онисимович [ 27 квітня 2016 у Wayback Machine.], Інститут історії України НАН України.
- Мисько Юлія, Борис Тимощук і розвиток археологічних досліджень в Чернівецькому університетів в контексті вивчення питань слов'яно-руської духовної культури [ 28 квітня 2016 у Wayback Machine.] / Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип.11. 2007. — С.402−406.
- Винокур И. С., Борис Анисимович Тимощук - выдающийся исследователь археологии Буковины [ 24 квітня 2016 у Wayback Machine.] / «Stratum plus» № 5. 2001-2002. — С.13-16. (рос.)