Терни Лубенський район Терни село в Україні в Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області Населення станов

Терни́ — село в Україні, в Лубенській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 471 осіб (2011 р.). Колишній орган місцевого самоврядування — Михнівська сільська рада.

село Терни
Вид на с. Терни з півдня Вид на с. Терни з півдня
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Лубенський район
Громада	Лубенська міська громада
Основні дані
Населення	471
Поштовий індекс	37503
Телефонний код	+380 5361
Географічні дані
Географічні координати	49°58′30″ пн. ш. 32°59′10″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 32.98611° сх. д. / 49.97500; 32.98611Координати: 49°58′30″ пн. ш. 32°59′10″ сх. д. / 49.97500° пн. ш. 32.98611° сх. д. / 49.97500; 32.98611
Середня висота над рівнем моря	100 м
Місцева влада
Адреса ради	37570, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Михнівці
Карта
Терни
Терни
Мапа

Терни у Вікісховищі

Географія Редагувати

Вид на с. Терни з півночі

Село з півночі межує з районним центром — Лубнами, колишня частина села, так звані Горяни вже включена до території міста. На даний час Терни від Лубен відділяє лише Південна залізниця. На південь від Тернів на відстані близько 2 км розташоване с. В'язівок, на схід, за Сулою — Засулля і Солониця, на захід — Кононівка і Чуднівці.

Село розташоване на правому березі р. Сули і на обох берегах правобережної її притоки — р. Булатець, більш відомої під назвою Вонючка (Лубенські очисні споруди використовують її як стічну канаву, спускаючи в Сулу неочищені стоки з відповідним запахом).

Через село проходить Південна залізниця, зупинний пункт Терни.

Походження назви та мікротопонімія Редагувати

Зарості терну в ур. Казенний сад

Назва села походить від заростів терну (Prunus spinosa). Деякі частини села мають власні назви: Дубина, Левада, Горяни. Більшість мікротопонімів описують околиці села — Казенний Сад, Макушин яр, Якушенкове, Язвини, Морозове, Винниця, а також луги і урочища над Сулою: Березова, Підгірнє, Мирцеве, Холоша, Хатка, Захатка, Ковалівське, Крута, Росаднє, Лука, Дворецьке, Захрестя, Смижаль, Лисенкова, Помірки, Бабачева і т. д. В Тернах є два озера (стариці), які частково або повністю пересихають влітку — Криве і Мурне.

Деякі мікротопоніми, записані зі слів старожилів, тепер вже не вживаються, наприклад, Попова Руга, Інститутське, Морозове, Лабойки, Смижаль, Кринка. Місцевість, де розміщені сучасні Горяни В. П. Милорадович згадує як «Тернівську толоку».

Історія села Редагувати

Одна з останніх тернівських мазанок

Найстаріша польська мапа, на якій позначено село Терний над р. Булатец (Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej «Ziemie Ruskie» Rzeczypospolitej) повстала зна рубежі XVI-XVII-го віків.

За часів Яреми Вишневецького Терни належали лубенському бернардинському монастирю. Католицькі монахи заклали в Тернах сад на 12-ти десятинах. Після втечі Вишневецького і знищення бернардинського монастиря, Терни за універсалом Б.Хмельницького 1657 р. віддані Мгарській обителі

В 1721 р. одночасно з відкриттям в Лубнах польової аптеки указом Петра І в Тернах та в Лубнах закладено два «аптечні городи» загальною площею 50 десятин.

1781 р. Терни згадуються як селище 2-ї Лубенської сотні, у якому налічувалось «30 хат посполитых владельческих, разночинческих и козачих подсуседков», а на 1787 р. було «134 душ казенныхъ людей»

1880 р. на прохання департаменту землеробства К. М. Скаржинська пожертвувала 30 десятин земельних угідь в с. Терни для побудови сільськогосподарської школи. Навчання в ній розпочалось 1891 р. 1929 р. школа реорганізовується у технікум лікарських і ароматичних рослин, а з 1950 p. — лісовий технікум.

1903 р. — Милорадович В. П. описує «деревеньку Терны, вязовскаго прихода, населенную 335-ю жителями». Він стверджує також, що «Терны зачалысь зъ Стешенкивъ зъ края села одъ Сулы, зъ ихъ розмножылысь»

Населення Редагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 600 осіб, з яких 270 чоловіків та 330 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 473 особи.

Мова Редагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	96,39 %
російська	3,61 %

Культові об'єкти Редагувати

Церква св. ап. і євангелиста Івана Богослова

В селі з 2011 р. діє церква св. апостола і євангелиста Івана Богослова (Кременчуцька єпархія УПЦ (МП)). Престольне свято (храм) відзначається 21 травня. Церква міститься в пристосованому приміщенні, раніше тут була початкова школа. Старожили згадують, що в селі була також освячена криниця біля Лисих гір в ур. Кринка (знищена при розширенні полотна Південної залізниці).

Об'єкти соціального і культурного призначення Редагувати

Сільський будинок культури

Ансамбль Тернівчанка

Фельдшерсько-акушерський пункт

В селі діє клуб і фельдшерсько-акушерський пункт. При сільському будинку культури діє народний аматорський колектив «Тернівчанка»

Археологічні та історичні пам'ятки Редагувати

Неподалік села знаходиться урочище Лиса гора з кількома скіфськими курганами — археологічна пам'ятка місцевого значення. В селі розташована братська могила радянських воїнів. Під час ІІ світової війни жителька с. Терни Бойко Агафія Іванівна знайшла вбитими двох невідомих солдатів в ур. Казенний сад і поховала їх на власному городі. Після війни на місці братської могили встановлено пам'ятник, а на місці городу створено невеличкий парк. Щорічно 9 травня тут відбувається урочистий мітинг і відправляється панахида.

Відомі уродженці села Редагувати

В Тернах народилася українська поетеса Наталія Баклай.

Примітки Редагувати

(1829-1913)., Jabłonowski, Aleksander (1889-1904). Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie , [T. 1] , Epoka przełomu z wieku XVI-ego na XVII-sty. Dział II-gi. "Ziemie Ruskie" Rzeczypospolitej , Dział opracowany przez Aleksandra Jabłonowskiego [...].. C. i K. Wojskowo - Geograficzny Zakład w Wiedniu. OCLC 712904557. Процитовано 11 березня 2019.
Бочкарёв К. П. Очерки лубенской старины. — М.: тип. А. А. Левенсон, 1899 г., Т. 1 = 39 с.
Лазаревскій: 1, Ист. очер. 103, 2, Луб. и Вишнев. Кіев. Ст. 1896 г., Ш, 337. и 3, Архив, отр. I, 72.
http://www.stejka.com/rus/poltavskaja/lubny/
Описи Київського намісництва 70–80 років XVIII ст.: Описово-статист. джерела / АН УРСР. Археогр. комісія; Ін-т історії та ін.; Редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1989. — 389 с.
Л. А. Банкова, Т. М. Дяченко, Т. С. Мошнікова. Лубенський краєзнавчий музей. 1991 р.
Милорадович В. П. Средняя Лубенщина. — КС, 1903 г., № 9, с. 245—296; № 10, с. 1 — 36; № 11, с. 209—240; № 12, с. 518—539. Окр.: К.: 1904 г. — 141 с.
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання Редагувати

За ред. А. В. Кудрицького Полтавщина: Енцикл. довід.. — К.: УЕ, 1992. — С. 1024. ISBN 5-88500-033-6
Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область.
Погода в селі Терни

[1] (1829-1913)., Jabłonowski, Aleksander (1889-1904). Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej wydany z zasiłkiem Akademii Umiejętności w Krakowie , [T. 1] , Epoka przełomu z wieku XVI-ego na XVII-sty. Dział II-gi. "Ziemie Ruskie" Rzeczypospolitej , Dział opracowany przez Aleksandra Jabłonowskiego [...].. C. i K. Wojskowo - Geograficzny Zakład w Wiedniu. OCLC 712904557. Процитовано 11 березня 2019.

[2] Бочкарёв К. П. Очерки лубенской старины. — М.: тип. А. А. Левенсон, 1899 г., Т. 1 = 39 с.

[3] Лазаревскій: 1, Ист. очер. 103, 2, Луб. и Вишнев. Кіев. Ст. 1896 г., Ш, 337. и 3, Архив, отр. I, 72.

[4] ttp://www.stejka.com/rus/poltavskaja/lubny/

[5] Описи Київського намісництва 70–80 років XVIII ст.: Описово-статист. джерела / АН УРСР. Археогр. комісія; Ін-т історії та ін.; Редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1989. — 389 с.

[6] Л. А. Банкова, Т. М. Дяченко, Т. С. Мошнікова. Лубенський краєзнавчий музей. 1991 р.

[7] Милорадович В. П. Средняя Лубенщина. — КС, 1903 г., № 9, с. 245—296; № 10, с. 1 — 36; № 11, с. 209—240; № 12, с. 518—539. Окр.: К.: 1904 г. — 141 с.

[населення_1989-8] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-9] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Полтавська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-10] Розподіл населення за рідною мовою, Полтавська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.