www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кирило Терлецький Кири ло Терле цький гербу Сас пол Cyryl Terlecki herbu Sas бл 1540 1550 травень 1607 рр релігійний дія

Кирило (Терлецький)


Кири́ло Терле́цький гербу Сас (пол. Cyryl Terlecki herbu Sas) (бл. 1540/1550 — травень 1607 рр.) — релігійний діяч XVI століття, ієрарх Київської митрополії. З 1575 — єпископ Пінський і Турівський, з 17 вересня 1586  — єпископ Луцький та Острозький. Один з організаторів Берестейської унії 1596 року.

Кирило Терлецький
Єпископ Пінський і Турівський
1575 — 1585
Церква: Київська митрополія
Попередник: Андрій Русин-Берестецький
Єпископ Луцький і Острозький
17 вересня 1586 — травень 1607
Обрання: травень 1585
Церква: спочатку православна Київська митрополія, з 1596 Руська унійна церква
Попередник: Йона Борзобагатий
Наступник: Євстахій Малинський
 
Народження: бл. 1540/1550
маєток Високе-Почапово, Пінський повіт
Смерть: 1607(1607)
Батько: Семен Терлецький
Прийняття священичого сану: 1560/1570
Єпископська хіротонія: 1576
 
Автограф:
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терлецький.

Біографічні відомості ред.

Походив зі шляхетського роду, корені якого з села Терло на Самбірщині. Ще на початку XVI ст. згадується Сенько з Терла, який у 1507 р. домігся підтвердження привілею від 1415 року, а у 1508 році отримав церковну маєтність у Дрогобичі, започаткувавши в місті спадковий рід священиків Терлецьких, які посідали уряд в головній святині Дрогобича — церкві Св. Юрія. Вихідці із цього роду займали високі церковні становища. Зокрема, в першій половині XVI ст. православними перемишльськими єпископами були Лаврентій (1529—1549 рр.) та Арсеній Терлецькі.

У 60-х роках XVI ст. був протопопом православної замкової церкви св. Дмитра у Пінську.

1572 р. помер тодішній Турово-Пінський православний єпископ Андрій Русин-Берестецький. К. Терлецький (тоді вдівець, міг прийняти чернечий постриг) почав боротьбу за Турово-Пінську кафедру. 1575 р. в період безкоролів'я отримав грамоту на Турово-Пінську православну єпархію (8 червня 1576 р. Рада Великого князівства Литовського погодила його кандидатуру на Турово-Пінську кафедру). Король Стефан Баторій підтвердив його номінацію великокняжою Радою і видав йому привілей на Турово-Пінську кафедру.

К. Терлецького підтримував князь Костянтин Василь Острозький, який мав земельні володіння на Пінщині. Ставши єпископом, вимагав дотримання прав і привілеїв духовенства, збирав документи з історичного минулого свого єпископства, уклав єпархіальний архів. Значну увагу приділяв зміцненню економічного становища церкви. Сприяв побудові храму св. Духа у Пінську, опікувався убогими. Все це ніяк не заважало йому розширювати свої особисті володіння. Під час свого управління Турово-Пінською єпархією неодноразово попадав в конфлікти з місцевою шляхтою, провів ряд судових процесів за церковні маєтки, організував кілька озброєних наїздів на маєтки своїх противників.

1585 р. помер луцько-острозький православний єпископ Йона Борзобагатий-Красенський. В травні 1585 року король Стефан Баторій призначив К. Терлецького єпископом Луцьким і Острозьким, що зробило його впливовою особою на Волині (Луцька єпархія володіла бл. 40 церковними маєтками, в тому числі чотирма містечками). В серпні 1589 р. (за іншими даними в 1585 р.) Константинопольський патріарх Єремія II призначив К. Терлецького своїм екзархом в Речі Посполитій — першим з українських єпископів.

20–22 квітня 1591 року, перед Пасхою, гайдуки луцького старости, католика (спочатку православного) Олександра Семашка обстріляли кафедральний собор Івана Богослова. Єпископа К. Терлецького сам староста затримав в замку 20 квітня на 2 доби та не дозволив провести службу.

Церковна кар'єра ред.

  • 1575–1585 рр. — Турово-Пінський православний єпископ.
  • 1585–1596 рр. — Луцько-Острозький православний єпископ.
  • 1596–1607 рр. — Луцько-Острозький унійний єпископ.

Унія ред.

Занепад православної церкви на землях Речі Посполитої спонукали К. Терлецького та інших єпископів до пошуку шляхів зближення з католицькою церквою. У червні 1590 р. на з'їзді православних єпископів у Белзі К. Терлецький разом з іншими єпископами (зокрема, Гедеоном Балабаном) вперше порушив питання про необхідність об'єднання православної і католицької церков. 1594 р. на з'їзді у Сокалі К. Терлецький отримав доручення провести переговори про укладення майбутньої унії. Разом з єпископом Володимирським Іпатієм Потієм вів таємні перемовини з апостольським нунцієм Германусом Маласпіною і представниками королівського двору у справі організації об'єднавчого собору. У червні 1595 р. учасники собору в Бересті ухвалили тексти звернень до польського короля Сиґізмунда III Вази та Римського папи Климентія VIII, і вирішили послати делегацію у складі К. Терлецького та Іпатія Потія до Риму. Після цього вчинку його стосунки з князем Костянтином Василем Острозьким остаточно було зіпсовано. Невдовзі останній «замовив» братів Терлецьких, родичів єпископа, своїм довіреним особам — Дем'яну та Северину Наливайкам, котрі разом з повстанцями пограбували скарбниці братів-греко-католиків — Яроша в Отовчичах, та Кирила в Пінську. Брав участь у Берестейському соборі 9 жовтня 1596 року, де було урочисто проголошено укладення церковної унії Київської православної митрополії з католицькою церквою. На соборі частина православних єпископів, що не прийняли унії, позбавила К. Терлецького сану, але той отримав від короля Сигізмунда ІІІ Вази особливу охоронну грамоту, а 1598 року одержав від короля Жидичинську архимандрію (лютий 1597 р.) (так і не зміг ним заволодіти) та Кобринський Спаський монастир з усіма належними тому маєтками (30.05.1596 р.).

Після підписання унії продовжував вести попередній спосіб життя: вів бурхливе життя багатого магната. Київський митрополит Михайло Рагоза називав його «райський змій і хитрий лис».

Був похований у Луцькому катедральному соборі.

Власність, конфлікти через неї ред.

Мав конфлікти:

Оцінка діяльності ред.

При житті його різко критикував у своєму творі «Тренос» Мелетій Смотрицький. Зокрема, за твердженням книг радянського періоду, звинувачував у причетності до вбивства луцького православного священика Стефана Добрянського та маляра Пилипа, двоєженстві, «мешканню в чужолозтві з братовою роженою», порушенні посту, зносинах з кримінальниками, фальшуванні червоних злотих. Також у К. Терлецького від хвороби згнив ніс.

Примітки ред.

  1. Вирський Д. «Жонатий ксьондз»: справа з одруженням Станіслава Оріховського-Роксолана 1551 р. // Український історичний журнал. — К., 2014. — № 1 (514) (січ.-лют.). — С. 76. — ISSN 0130-5247.
  2. Janusz Byliński. Siemaszko Aleksander h. własnego (zm. 1597 bądź 1598) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: PAN, 1996. — Tom XXXVI/4, zeszyt 151. — S. 602. (пол.)
  3. . Архів оригіналу за 21 Лютого 2014. Процитовано 8 Лютого 2014. 
  4. М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 570.
  5. Janusz Byliński. Siemaszko Aleksander h. własnego (zm. 1597 bądź 1598) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków: PAN, 1996.— Tom XXXVI/4, zeszyt 151.— S. 601—602. (пол.)
  6. Олена Бірюліна, Михайло Довбищенко. Забуті імена української історії: шляхетська родина ЄЛО-МАЛИНСЬКИХ [ 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — 15 c. — С. 3.
  7. М. Грицай, В. Микитась, Ф. Шолом. Давня українська література. — К.: Вища школа, 1978. — 416 с. — С. 127—131.

Література ред.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kiri lo Terle ckij gerbu Sas pol Cyryl Terlecki herbu Sas bl 1540 1550 traven 1607 rr religijnij diyach XVI stolittya iyerarh Kiyivskoyi mitropoliyi Z 1575 yepiskop Pinskij i Turivskij z 17 veresnya 1586 yepiskop Luckij ta Ostrozkij Odin z organizatoriv Berestejskoyi uniyi 1596 roku Kirilo TerleckijYepiskop Pinskij i Turivskij1575 1585Cerkva Kiyivska mitropoliyaPoperednik Andrij Rusin BeresteckijYepiskop Luckij i Ostrozkij17 veresnya 1586 traven 1607Obrannya traven 1585Cerkva spochatku pravoslavna Kiyivska mitropoliya z 1596 Ruska unijna cerkvaPoperednik Jona BorzobagatijNastupnik Yevstahij Malinskij Narodzhennya bl 1540 1550mayetok Visoke Pochapovo Pinskij povitSmert 1607 1607 Batko Semen TerleckijPrijnyattya svyashenichogo sanu 1560 1570Yepiskopska hirotoniya 1576 Avtograf U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Terleckij Zmist 1 Biografichni vidomosti 2 Cerkovna kar yera 3 Uniya 4 Vlasnist konflikti cherez neyi 5 Ocinka diyalnosti 6 Primitki 7 Literatura 8 PosilannyaBiografichni vidomosti red Pohodiv zi shlyahetskogo rodu koreni yakogo z sela Terlo na Sambirshini She na pochatku XVI st zgaduyetsya Senko z Terla yakij u 1507 r domigsya pidtverdzhennya privileyu vid 1415 roku a u 1508 roci otrimav cerkovnu mayetnist u Drogobichi zapochatkuvavshi v misti spadkovij rid svyashenikiv Terleckih yaki posidali uryad v golovnij svyatini Drogobicha cerkvi Sv Yuriya Vihidci iz cogo rodu zajmali visoki cerkovni stanovisha Zokrema v pershij polovini XVI st pravoslavnimi peremishlskimi yepiskopami buli Lavrentij 1529 1549 rr 1 ta Arsenij Terlecki U 60 h rokah XVI st buv protopopom pravoslavnoyi zamkovoyi cerkvi sv Dmitra u Pinsku 1572 r pomer todishnij Turovo Pinskij pravoslavnij yepiskop Andrij Rusin Beresteckij K Terleckij todi vdivec mig prijnyati chernechij postrig pochav borotbu za Turovo Pinsku kafedru 1575 r v period bezkoroliv ya otrimav gramotu na Turovo Pinsku pravoslavnu yeparhiyu 8 chervnya 1576 r Rada Velikogo knyazivstva Litovskogo pogodila jogo kandidaturu na Turovo Pinsku kafedru Korol Stefan Batorij pidtverdiv jogo nominaciyu velikoknyazhoyu Radoyu i vidav jomu privilej na Turovo Pinsku kafedru K Terleckogo pidtrimuvav knyaz Kostyantin Vasil Ostrozkij yakij mav zemelni volodinnya na Pinshini Stavshi yepiskopom vimagav dotrimannya prav i privileyiv duhovenstva zbirav dokumenti z istorichnogo minulogo svogo yepiskopstva uklav yeparhialnij arhiv Znachnu uvagu pridilyav zmicnennyu ekonomichnogo stanovisha cerkvi Spriyav pobudovi hramu sv Duha u Pinsku opikuvavsya ubogimi Vse ce niyak ne zavazhalo jomu rozshiryuvati svoyi osobisti volodinnya Pid chas svogo upravlinnya Turovo Pinskoyu yeparhiyeyu neodnorazovo popadav v konflikti z miscevoyu shlyahtoyu proviv ryad sudovih procesiv za cerkovni mayetki organizuvav kilka ozbroyenih nayizdiv na mayetki svoyih protivnikiv 1585 r pomer lucko ostrozkij pravoslavnij yepiskop Jona Borzobagatij Krasenskij V travni 1585 roku korol Stefan Batorij priznachiv K Terleckogo yepiskopom Luckim i Ostrozkim sho zrobilo jogo vplivovoyu osoboyu na Volini Lucka yeparhiya volodila bl 40 cerkovnimi mayetkami v tomu chisli chotirma mistechkami V serpni 1589 r za inshimi danimi v 1585 r Konstantinopolskij patriarh Yeremiya II priznachiv K Terleckogo svoyim ekzarhom v Rechi Pospolitij pershim z ukrayinskih yepiskopiv 20 22 kvitnya 1591 roku pered Pashoyu gajduki luckogo starosti katolika spochatku pravoslavnogo Oleksandra Semashka obstrilyali kafedralnij sobor Ivana Bogoslova Yepiskopa K Terleckogo sam starosta zatrimav v zamku 20 kvitnya na 2 dobi ta ne dozvoliv provesti sluzhbu 2 Cerkovna kar yera red 1575 1585 rr Turovo Pinskij pravoslavnij yepiskop 1585 1596 rr Lucko Ostrozkij pravoslavnij yepiskop 1596 1607 rr Lucko Ostrozkij unijnij yepiskop Uniya red Zanepad pravoslavnoyi cerkvi na zemlyah Rechi Pospolitoyi sponukali K Terleckogo ta inshih yepiskopiv do poshuku shlyahiv zblizhennya z katolickoyu cerkvoyu U chervni 1590 r na z yizdi pravoslavnih yepiskopiv u Belzi K Terleckij razom z inshimi yepiskopami zokrema Gedeonom Balabanom vpershe porushiv pitannya pro neobhidnist ob yednannya pravoslavnoyi i katolickoyi cerkov 1594 r na z yizdi u Sokali K Terleckij otrimav doruchennya provesti peregovori pro ukladennya majbutnoyi uniyi Razom z yepiskopom Volodimirskim Ipatiyem Potiyem viv tayemni peremovini z apostolskim nunciyem Germanusom Malaspinoyu i predstavnikami korolivskogo dvoru u spravi organizaciyi ob yednavchogo soboru U chervni 1595 r uchasniki soboru v Beresti uhvalili teksti zvernen do polskogo korolya Sigizmunda III Vazi ta Rimskogo papi Klimentiya VIII i virishili poslati delegaciyu u skladi K Terleckogo ta Ipatiya Potiya do Rimu Pislya cogo vchinku jogo stosunki z knyazem Kostyantinom Vasilem Ostrozkim ostatochno bulo zipsovano Nevdovzi ostannij zamoviv brativ Terleckih rodichiv yepiskopa svoyim dovirenim osobam Dem yanu ta Severinu Nalivajkam kotri razom z povstancyami pograbuvali skarbnici brativ greko katolikiv Yarosha v Otovchichah ta Kirila v Pinsku 3 Brav uchast u Berestejskomu sobori 9 zhovtnya 1596 roku de bulo urochisto progolosheno ukladennya cerkovnoyi uniyi Kiyivskoyi pravoslavnoyi mitropoliyi z katolickoyu cerkvoyu Na sobori chastina pravoslavnih yepiskopiv sho ne prijnyali uniyi pozbavila K Terleckogo sanu ale toj otrimav vid korolya Sigizmunda III Vazi osoblivu ohoronnu gramotu a 1598 roku oderzhav vid korolya Zhidichinsku arhimandriyu lyutij 1597 r tak i ne zmig nim zavoloditi ta Kobrinskij Spaskij monastir z usima nalezhnimi tomu mayetkami 30 05 1596 r Pislya pidpisannya uniyi prodovzhuvav vesti poperednij sposib zhittya viv burhlive zhittya bagatogo magnata Kiyivskij mitropolit Mihajlo Ragoza nazivav jogo rajskij zmij i hitrij lis 4 Buv pohovanij u Luckomu katedralnomu sobori Vlasnist konflikti cherez neyi red Mav konflikti z luckim starostoyu Oleksandrom Semashkom yakij napadav na jogo mayetki sela yaki nalezhali cerkvi 5 z Vasilem Yelo Malinskim yakij razom z knyazem Kostyantinom Vasilem Ostrozkim zdijsnili spilnij nayizd na jogo mayetki u Gluskij Novomalinskij volosti 6 Ocinka diyalnosti red Pri zhitti jogo rizko kritikuvav u svoyemu tvori Trenos Meletij Smotrickij Zokrema za tverdzhennyam knig radyanskogo periodu zvinuvachuvav u prichetnosti do vbivstva luckogo pravoslavnogo svyashenika Stefana Dobryanskogo ta malyara Pilipa dvoyezhenstvi meshkannyu v chuzholoztvi z bratovoyu rozhenoyu porushenni postu znosinah z kriminalnikami falshuvanni chervonih zlotih Takozh u K Terleckogo vid hvorobi zgniv nis 7 Primitki red Virskij D Zhonatij ksondz sprava z odruzhennyam Stanislava Orihovskogo Roksolana 1551 r Ukrayinskij istorichnij zhurnal K 2014 1 514 sich lyut S 76 ISSN 0130 5247 Janusz Bylinski Siemaszko Aleksander h wlasnego zm 1597 badz 1598 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow PAN 1996 Tom XXXVI 4 zeszyt 151 S 602 pol M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi Tom VII Rozdil IV Stor 4 Arhiv originalu za 21 Lyutogo 2014 Procitovano 8 Lyutogo 2014 M Grushevskij Istoriya Ukrayini Rusi T V S 570 Janusz Bylinski Siemaszko Aleksander h wlasnego zm 1597 badz 1598 Polski Slownik Biograficzny Warszawa Krakow PAN 1996 Tom XXXVI 4 zeszyt 151 S 601 602 pol Olena Biryulina Mihajlo Dovbishenko Zabuti imena ukrayinskoyi istoriyi shlyahetska rodina YeLO MALINSKIH Arhivovano 19 listopada 2015 u Wayback Machine 15 c S 3 M Gricaj V Mikitas F Sholom Davnya ukrayinska literatura K Visha shkola 1978 416 s S 127 131 Literatura red Terleckij Kirilo Semenovich Arhivovano 2 Lyutogo 2017 u Wayback Machine Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Gajdaj L Istoriya Ukrayini v osobah terminah nazvah i ponyattyah Luck Vezha 2000 Pidkova I Shust R redaktori Dovidnik z istoriyi Ukrayini K Geneza 2001 Arhivovano 10 Kvitnya 2009 u Wayback Machine Kralyuk P M profesor NU Ostrozka akademiya Nepocinovanij Kirilo Terleckij nedostupne posilannya z lipnya 2019 Ukrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik u 3 t gol red M P Bazhan 1 she vid K Golov red URE AN URSR 1968 T 3 Plyus 856 s Posilannya red Terleckij Kirilo Semenovich Ukrayinska Religiyeznavcha Enciklopediya Terleckij Kirilo Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1966 T 8 kn XV Literi St Uc S 1892 1000 ekz Terleckij Kirilo Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Timoshenko L V Kirill Terleckij Kirill Semenovich Arhivovano 31 Serpnya 2021 u Wayback Machine Pravoslavnaya Enciklopediya elektronnaya versiya Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kirilo Terleckij amp oldid 38970550