Театр Фарнезе (італ. Teatro Farnese) — один з перших критих театрів Італії доби бароко в місті Парма.
| Театр Фарнезе | |
|---|---|
| 44°48′16″ пн. ш. 10°19′33″ сх. д. / 44.80469444447177807° пн. ш. 10.32583333336077835° сх. д.Координати: 44°48′16″ пн. ш. 10°19′33″ сх. д. / 44.80469444447177807° пн. ш. 10.32583333336077835° сх. д. | |
| Країна | Італія |
| Місто | |
| Адреса | piazzale della Pilotta, 15 |
| Архітектор | Giovan Battista Aleottid |
| Архітектурний стиль | Mannerist architectured |
| Тип | театр, музей, historical civil building museumd, religious museumd, museum for an artifact of industrial archaeologyd, military museum buildingd |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd |
| Оф. відкриття | 1628 |
| complessopilotta.it/teatro-farnese(італ.) gallerianazionale.it/teatrofarnese(італ.) | |
| Ідентифікатори і посилання | |
| 034027955 | |
| EUTA theatre ID | 376 |
| | |
| Театр Фарнезе у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Виникнення Редагувати
Приводом для облаштування театру став запланований візит в Мілан великого герцога Тосканського Козімо ІІ на поклоніння Св. Карло Борромео, щойно канонізованого католицькою церквою у 1610 р. Козімо ІІ мав зупинитись в Пармі на шляху до Мілану. Привітати вельможного гостя в театрі і забажав володар Парми і П’яченци — Рануччо Фарнезе. Свята мали проходити в старому палаці Пілотта.
Особливості театру і архітектор Редагувати
Театр не мав окремого приміщення, його облаштували на першому поверсі в палаці Пілотта. Це була зала для проведення лицарських турнірів і зберігання зброї і обладунків. Сам палац був залишками давньої оборонної споруди з дещо хаотичним розплануванням. Тим ефектнішим виглядав інтер'єр нового театру — з використанням аркад, амфітеатру глядацької зали на зразок античних. Зала палацу мала 87 метрів довжини, 32 м завширшки і 22 м заввишки.
Облаштування театру реалізував інженер і архітектор Джованні Батіста Алеотті (1546–1636), роботи закінчили у 1618 р. Архітектора і раніше залучали до облаштування свят і побудови невеликих театральних приміщень (театр Марфіса, театр Інтрепід). Театр Фарнезе в Пармі став найбільшим серед театральних споруд Алеотті, і, ймовірно, його найвдалішим твором. Це перший значний припалацовий театр в Європі аристократичного спрямування.
Театр присвятили давньоримській богині війни Беллоні, пам'ятаючи, що приміщення призначалося для турнірів, і музам. В глядацькій залі могли розміститися 3.000 осіб. Аркади і амфітеатр вироблені з дерева (використані ялини з місцевості Фріулі), а зверху потиньковані і розфарбовані під мармур.
Скульптури в театрі теж імітували мармур — солом'яні опудала вкривали товстим шаром гіпсу, який старанно формували зовні. До створення інтер'єру залучили найкращих майстрів, що були в Пармі
- Ліонелло Спада
- Джованні Батіста Тротті
- Сісто Бадалоччі
- Антоніо Бертойя тощо.
Випадкове використання Редагувати
Козімо ІІ захворів і відмовився від подорожі в Мілан. Так театр Фарнезе не став місцем вітань і свят на честь герцога. Майже 10 років він стояв пусткою, але його не руйнували. Перше значне свято відбулося лише у 1628 р. з приводу весілля сина Рануччо Фарнезе — Одоардо і Маргарити Медичі, дочки Козімо ІІ. В театрі дали виставу на текст Клаудіо Акілліні, музику написав композитор Клаудіо Монтеверді. Аби розважити гостей, підлогу залили водою і утворили морську баталію. У зв'язку з великими коштами на проведення придворних свят, їх проводили нечасто і останнє відбулося у 1732 р., лише восьмий раз з року побудови театру.
Впливи Редагувати
Незважаючи на нечасте використання, театр Фарнезе в Пармі став родзинкою палацу. Він був зразком для побудови інших припалацових театрів. Найдальший з театрів, що копіював його залу, був припалацовий театр магнатів Сапег в Білорусі в містечку Ружани (нині зруйнований).
В 20 столітті Редагувати
В роки 2-ї світової війни під час бомбардувань Парми військами союзників антигітлерівської коаліції, палац і театр були пошкоджені 13 травня 1944 р.
Відновлення і реставрація театру відбулися у 1956-1960 рр. Адже були збережені оригінальні креслення архітектора Алеотті. Зараз театр Фарнезе є частиною музейного закладу (Національна галерея Парми).
Посилання Редагувати
- — сайт міністерства культури Італії про театр Фарнезе
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Paolo Donati, Descrizione del gran teatro farnesiano di Parma e notizie storiche sul medesimo. Blanchon, Parma, 1817.
- Pietro de Lama, Descrizione del Teatro Farnese di Parma. Pubblicato da A. Nobili, Bologna, 1818.
- Bruno Adorni, L'architettura farnesiana a Parma 1545–1630. Battei, Parma, 1974, pp. 70-78.
- Vittorio Gandolfi, Il Teatro Farnese di Parma. Battei, Parma, 1980;.
- Adriano Cavicchi e Marzio Dall'Acqua, Il Teatro Farnese di Parma. Orchestra Sinfonica dell'Emilia-Romagna «Arturo Toscanini», Parma, 1986.
- Gianni Capelli, Il Teatro Farnese di Parma. Architettura, scene, spettacoli. Public Promo Service, Parma, 1990.
- Luca Ronconi e altri, Lo spettacolo e la meraviglia. Il Teatro Farnese di Parma e la festa barocca. Nuova ERI, Torino, 1992.
- Jadranka Bentini, Il Teatro Farnese: caratteristiche e trasformazioni, in Il Palazzo della Pilotta a Parma. Dai servizi della corte alle moderne istituzioni culturali, a cura di Lucia Fornari Schianchi. Franco Maria Ricci, 1996. pp. 113–123. ISBN 88-216-0930-8
- Milena Fornari, Il Teatro Farnese: decorazione e spazio barocco in La pittura in Emilia e in Romagna. Il Seicento, II. Milano, 1993, pp. 92-101.
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
- ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2019.
- Європейська театральна архітектура — Arts and Theatre Institute.