Тарденуазька культура — археологічна культура часів пізнього мезоліту, 7 — 4 тисячоліття до Р. Х., одночасна з пізнім етапом свідерської культури, поширеної в лісовій смузі.
Назва «Тарденуазька культура» походить від стоянок в околицях містечка фр. La Fere-en-Tardenois (північна Франція).
Тарденуазька культура поширена в Західній і Центральній Європі.
В Україні в Нижньому Придністров'ї (Гребениківська стоянка), Дніпровому Надпоріжжі (Кізлевий острів), Криму (Мурзак-Коба, Фатьма-Коба, Шан-Коба) і Північному Кавказі.
Стоянки Тарденуазької культури, розташовані переважно на піскових надмах (у Криму — в печерах), належали рухливим групам людності, які займалися мисливством, рибальством і збиральництвом.
Для Тарденуазької культури характеристичні мікролітичні кам'яні вироби геометричних форм, вживані як вкладні до кістяних і дерев'яних знарядь (гарпунів, наконечників списів, ножів).
Суспільний устрій — матріархально-родовий лад.
| Це незавершена стаття з археології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Тарденуазская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)