Сєверний смт Сє верний селище міського типу в Україні у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської обла

Сє́верний — селище міського типу в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. З 2014 року є окупованим.

Селище Сєверний
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Довжанський район
Громада	Сорокинська міська громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване	1949
Площа	км²
Населення	▼1954 (01.01.2011)
Поштовий індекс	94426
Телефонний код	+380 6435
Географічні координати	48°21′24″ пн. ш. 39°55′21″ сх. д. / 48.35667° пн. ш. 39.92250° сх. д. / 48.35667; 39.92250Координати: 48°21′24″ пн. ш. 39°55′21″ сх. д. / 48.35667° пн. ш. 39.92250° сх. д. / 48.35667; 39.92250
Висота над рівнем моря	121 м
Водойма	р. Сіверський Донець
Відстань
Найближча залізнична станція:
До райцентру:
- автошляхами:	22,5 км
До обл. центру:
- автошляхами:	62,6 км
Селищна влада
Карта
Сєверний
Сєверний

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сєверний.

Населення — 1954 особи (1 січня 2011 року).

Географічне розташування ред.

Селище міського типу Сєверний знаходиться за 25 кілометрів від міста Сорокине, за 75 км від обласного центру — міста Луганськ та за 9 км від залізничної станції Ізварине, на кордоні з містом Донецьк Ростовської області Росія.

У селищі розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Сєвєрний—Донецьк.

Історія ред.

Селище Сєверний виникло в 1949 році разом із спорудженням шахти № 2 «Північна», середньодобовий видобуток вугілля якої становив 1200 тонн.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району.

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення смт становило 2298 осіб, з них 8,14% зазначили рідною мову українську, 90,77% — російську, а 1,09% — іншу.

Соціальна сфера ред.

На території селища розташовані дві школи, дві амбулаторії, будинок культури, розміщений прикордонний загін «Сєверо — Гундоровський».^{[джерело?]}

Примітки ред.

. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.
↑ Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 385.
. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.

Джерела ред.

В. Г. Ткаченко та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Харків : Харківська книжкова фабрика ім. М. В. Фрунзе, 1968. — Т. 13. — 940 с. — 15 000 прим.

Посилання ред.

Це незавершена стаття з географії Луганської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011.

[FOOTNOTEІсторія_міст_і_сіл_Української_РСР._Луганська_область1968385-2] Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 385.

[3] . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.

[4] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[5] . Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014.