Схі́дно-Пру́сська наступа́льна опера́ція (13 січня — 25 квітня 1945) — стратегічна наступальна операція радянських військ у завершальний період німецько-радянської війни 1941—45.
| Східно-Прусська наступальна операція | |
|---|---|
| Німецько-радянська війна | |
Німецькі солдати з реактивними протитанковими гарматами «Панцерфаустами». Лютий 1945 | |
| Сторони | |
| Третій Рейх | СРСР |
| Командувачі | |
| Г. Райнхардт Л. Рендуліч Ф. Мюллер Д. фон Заукен В. Вайс | Рокоссовський К. К. Василевський О. М. Черняховський І. Д. † Трибуц В. П. Баграмян І. Х. |
| Військові сили | |
| 580,000 солдатів 200,000 фольксштурм | 1,670,000 солдатів |
| Втрати | |
| до 100,000 загиблих, 220,000 полонених. Втрати фольксштурму, поліції, організації Тодта і Гітлер'югенд невідомі. | 126,000 загиблих, 458,000 поранених. Всього: 585,000 |
Загальний задум Редагувати
Метою операції був розгром стратегічного угруповання німецьких військ у Східній Пруссії і північній частині Польщі. Східно-Прусську операцію проводили війська 2-го (Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський) і 3-го (генерал армії І. Д. Черняховський, з 20 лютого Маршал Радянського Союзу О. М. Василевський) Білоруських фронтів за участю 43-ї армії 1-го Прибалтійського фронту (генерал армії І. Х. Баграмян) і за сприяння Балтійського флоту (адмірал В. П. Трибуц) — всього 15 загальновійськових та 1 танкова армія, 5 танкових і механізованих корпусів, 2 повітряні армії (1670 тис. чол., 28 360 гармат і мінометів, 3300 танків і самохідних артилерійських установок, близько 3000 літаків).
У Східній Пруссії противник створив потужну систему укріплень. На початку 1945 тут оборонялася група армій «Центр» (з 26 січня група армій «Північ») під командуванням генерал-полковника Г. Райнхардта (з 26 січня генерал-полковника Л. Рендуліча) у складі 1 танкової і 2 польових армій і 1 повітряного флоту (всього 41 дивізія і 1 бригада — 580 тис. чоловік і 200 тис. фольксштурмістов, 8200 гармат і мінометів, близько 700 танків і штурмових гармат, 515 літаків).
Задум радянського Верховного Головнокомандування — ударами, що охоплюють, на північ від Мазурських озер на Кенігсберг (нині Калінінград) і на південь від них на Млаву, Ельбінг (нині Ельблонг) відсікти східно-прусське угрупування від останніх сил націстської Німеччини, притиснути її до моря і знищити.
Хід операції Редагувати
Війська 3-го Білоруського фронту почали наступ 13 січня 1945 і, зламавши наполегливий опір військ Вермахту, 18 січня прорвали оборону німців північніше Гумбіннена (нині Гусев) на фронті 65 км і на глибину 20—30 км. Війська 2-го Білоруського фронту перейшли в наступ 14 січня, після напружених боїв прорвали головну смугу оборони і, розвиваючи стрімкий наступ, 26 січня вийшли до Балтійського моря північніше Ельбінга. 22—29 січня на узбережжя вийшли війська 3-го Білоруського фронту. Основні сили Вермахту (близько 29 дивізій) були розчленовані на ізольовані угрупування (гайлігенбайлську, кенігсберзьку і земландську); лише частина сил 2-ї німецької армії встигла відійти за Віслу до Померанію. Знищення притиснутих до моря угрупувань було покладене на війська 3-го Білоруського фронту, посиленого 4 арміями 2-го Білоруського фронту, решта сил якого приступили до проведення Східно-Померанської операції 1945.
Війська 3-го Білоруського фронту 13 березня відновили наступ і до 29 березня ліквідували гайлігенбайлське угруповання. В ході Кенігсберзької операції 1945 було розгромлено кенігсберзьке угрупування, залишки якого капітулювали 9 квітня. 13—25 квітня був завершений розгром земландського угрупування.
Див. також Редагувати
Література Редагувати
- Beevor, Antony (2002). Berlin: The Downfall 1945. Penguin Books. ISBN 0-670-88695-5.
- Duffy, Christopher (1991). Red Storm on the Reich: The Soviet March on Germany, 1945. Routledge. ISBN 0-415-22829-8.
- Glantz, David M.; House, Jonathan (1995). When Titans Clashed: How the Red Army Stopped Hitler. Lawrence, Kansas: University Press of Kansas. ISBN 0-7006-0899-0.
- . Архів оригіналу за 10 квітня 2006.
- Glantz, David M. . с. 84–87. Архів оригіналу за 9 July 2011.