Сулайман ібн Абд аль-Малік (674—717) (араб. سليمان بن عبد الملك) — омеядський халіф.
| Сулайман ібн Абд аль-Малік араб. سليمان بن عبد الملك | |
| 715 — 717 | |
|---|---|
| Попередник: | Аль-Валід I |
| Спадкоємець: | Умар II |
| Народження: | 674 Дамаск |
| Смерть: | 717 Dabiqd |
| Національність: | Араб |
| Релігія: | Іслам |
| Рід: | Омеяди |
| Батько: | Абд аль-Малік ібн Марван |
| Діти: | Abd al-Wahid ibn Sulaymand і Ayub bin Suleimand |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Був сином Абд аль-Маліка й молодшим братом свого попередника, Валіда I. Заснував місто Рамла.
Політичну кар'єру починав за правління свого старшого брата як намісник Палестини. Підтримував племінне угруповання яманітів. До влади прийшов за допомогою противників воєначальника ал-Хаджжаджа, який помер 714 року. Тому згодом Сулайман репресував і стратив багатьох прибічників померлого полководця, у тому числі таких видатних військовиків, як Кутайба бін Муслім і Мухаммед ібн аль-Касім ас-Сакафі.
Джерела Редагувати
- Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский Халифат в раннем средневековье. — М., 1965 (рос.)