Суахілі або васвахілі (суах. Waswahili, самоназва «берегові люди» від араб. сахіль «берег») — бантумовний народ, що мешкає на сході Африки від узбережжя Суахілі до Великих африканських озер.
| Суахілі Swahili | |
|---|---|
| Кількість | 1,3~4 млн осіб |
| Ареал | Танзанія Кенія ДР Конго |
| Близькі до: | народи банту |
| Мова | кісуахілі (суахілі) |
| Релігія | мусульмани-суніти |
Представники народу проживають у Кенії, Танзанії, Коморських островах, ДР Конго (Заїр), Мозамбіку, Сомалі, ОАЕ, Руанді, Уганді, Бурунді, США, Омані, низці островів біля східно-африканського узбережжя тощо.
Історія Редагувати
Історія походження етнічного утворення суахілі вельми цікава — вони є нащадками змішаного населення, об'єднаного переважно не етнічними, а професійними ознаками, таких як мореплавці, купці і різного роду торговці, ремісники тощо, що складалось з тубільних бантумовних народів прибережної смуги Східної Африки (так званого узбережжя Суахілі) і народів неафриканського походження, в першу чергу арабів, персів та індійців.
Через це судити про точну кількість суахілі неможливо. Серед народів узбережжя Східної Африки вважалося (і вважається) бути (стати) суахілі, як представником освіченішого, а значить багатшого народу (фактично класу — соціальної групи населення) справою престижу.
Складності у статистику додає питання двомовності, адже мова кісуахілі відіграє в Танзанії, Кенії (будучи державною) та низці інших східно-африканських держав роль мови міжетнічного спілкування, обов'язкової для вивчення у сучасних умовах (в школах, ВНЗ тощо). Освіченим неможливо бути без знання кісуахілі.
Саме тому виникає природна розбіжність у даних щодо чисельності суахілі. Одномовними суахілі, тобто суахілі за походженням, визнають себе не так уже й багато чоловік. Сенсаційна статистика наводиться танзанійськими вченими — лише бл. 2 % населення країни або 313 тис. осіб можна вважати представниками народу суахілі, в той час, коли ще 93 % населення Танзанії володіють мовою кісуахілі. Насправді такий погляд є тенденційним, існують й інші дані: базуючись на Народи світу 1988 — загальна чисельність суахілі 1,3-4 млн, при тому що кількість осіб, які володіють мовою суахілі може сягати 30 млн. Із загального числа представників народу суахілі у Танзанії — 1-2 млн осіб (оцінка), у Кенії та Демократичній Республіці Конго по 100 тис. осіб, в інших країнах невеликі групи (Сомалі — понад 50 тис., Омані — 22 тис., США — 4 тис. осіб тощо).
Етнокультурна спільнота суахілі формувалася в містах-державах на узбережжі Індійського океану — Пате, Ламу, Момбаса, Могадішо, Софала, Тонгоні, Занзібар, Кілва та ін., розквіт яких припав на XII-XV ст., новий підйом вони переживають з сер. XVIII і до поч. XIX ст., тобто суахілі є суто міським народом.
Отже, прийшле населення сприйняло місцеву мову, через що мова народу суахілі — кісуахілі безперечно належить до мов банту, в той же час містить багато арабських запозичень; має велике діалектне членування. З собою араби (та представники інших народів) принесли дуже багато — релігію, форми господарювання, багатющу культуру, в тому числі писемність (на основі арабської абетки), архітектуру, ремесла тощо.
Релігія і культура Редагувати
За релігією суахілі є мусульманами-суннітами. Поширення ісламу серед суахілі почалось як мінімум у VIII ст. і до Х століття іслам став панівною релігією на узбережжі Суахілі. Суахілі створили багату духовну культуру. З ХІІ—ХІІІ століть відомими стають хроніки міст-держав. Власні поетичні школи, велика кількість писемних пам'яток, власні коранічні школи з тлумачення Корану.
Суахілі — дуже сучасна африканська нація. Мовою кісуахілі виходять газети та журнали, видаються книжки, ведуться радіо- та телепрограми. Більшість представників суахілі (офіційно 95 %) традиційно є освіченими.
Господарство і управління Редагувати
Основні господарські заняття — риболовля і традиційне землеробство (кокосова пальма, гвоздикове дерево, банани, просо, маїс, елевсина, сах, батат, тростина, ямс, бобові і гарбузові). Особливо розвинуті мореплавство і торгівля (в тому числі посередницька), деякі ремесла (різьбярство на дереві). Сьогодні частина міських суахілі зайнята в промисловості (кораблебудування та ін.)
Форми традиційного управління запозичили в арабів. Жили в огороджених селищах і містах. Поширені міста-держави. На чолі державних утворень — султани.
Матеріальна культура Редагувати
Житло — у селах прямокутний безвіконний дерев'яний дім з двосхилим дахом, у містах — кам'яні будинки на декілька поверхів, іноді з внутрішнім подвір'ям на зразок патіо.
Традиційний одяг — в жінок бавовняна накидка, у чоловіків — пов'язка на стегнах або довгий білий бурнус (канзу) з обов'язковим головним убором.
За традиційну їжу правили страви з рису, кокосів, риби, бананів, бобові і овочі, маїсові хлібці, молоко тощо.
Фольклор Редагувати
Фольклор суахілі дуже багатий, у ньому знайшли відображення як арабські, індійські мотиви, так і суто африканські. Зокрема, поруч з традиційними історіями про людожерів, чудовиськ, що поглинають народ і т.ін. багато суахілійських казок на арабські та індійські сюжети, де діють відповідні персонажі. Відмітною рисою фольклору суахілі є наявність циклу історій про Абу Нуваса і байки про східно-африканського трикстера зайця Сунгуру. Суахілійський епос — сказання й перекази про Ліонго Фумо.
Джерела і посилання Редагувати
- Народы мира. Историко-этнографический справочник, М.: «Советская энциклопедия», 1988, стор. 417—418 (стаття «Суахили»)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Мифологический словарь, М.: «Советская Энциклопедия», 1991
- Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: , архів оригіналу: (англ.)
- Internet Living Swahili Dictionary