Суад Дервіш (1903 або 1905–1972) — турецька журналістка, письменниця і політична активістка, одна із засновниць Асоціації жінок-соціалісток.
| Суад Дервіш | |
|---|---|
| тур. Suat Derviş | |
| Народилася | 1905 Константинополь, Османська імперія |
| Померла | 23 липня 1972 Стамбул, Туреччина |
| Поховання | Feriköy Cemeteryd |
| Країна | Туреччина |
| Діяльність | письменниця, журналістка, борець за права жінок, письменниця-романістка, політична активістка |
| Мова творів | турецька |
| Magnum opus | Fosforlu Cevriyed |
| Партія | Комуністична партія Туреччини (1920)d |
| У шлюбі з | Нізаметтін Назіф Тепеделенліоглуd і Seyfi Cenap Berksoyd |
| |
Життєпис ред.
Народилася, за різними даними, 1903 чи 1905 року в Стамбулі в сім'ї аристократів. Батько Суад, Ісмаїл Дервіш, працював гінекологом, а також викладав на медичному факультеті Стамбульського університету. Мати Суад, Хесна-ханим, була дочкою невільниці, що перебувала при свиті османського султана Абдул-Азіза. Суад мала сестру на ім'я Хамієт, яка здобула музичну освіту в декількох консерваторіях Німеччини. У дитинстві Суад носила паранджу.
Дервіш здобула приватну освіту в галузі музики та літератури, їй також викладали німецьку і французьку мови. У 1919—1920 роках вона жила зі своєю сестрою в Німеччині, де навчалася в Берлінському університеті. Під час перебування в Німеччині Суад писала статті про Туреччину для німецьких журналів, зокрема Berliner Zeitung, 1920 року опублікувала свою першу книгу під назвою «Чорна книга» (Kara Kitap). Між 1920 і 1933 роками видано ще десять написаних нею книг. Великий вплив на Суад мала спільна з Назимом Хікметом робота в журналі «Resimli Ay». У ранніх творах Суад порушувалися такі теми жіночої психології, гендерні та класові проблеми. Також дія значної кількості творів, написаних Суад, відбувалося в місті, що було нетипово для творів того часу. На думку одного з критиків: «[Суад Дервіш] більш об'єктивна і сучасна, ніж Халіде Едіб, але не менш прониклива». Крім написання книжок Суад також підробляла журналісткою. Серед подій, матеріали про які вона написала, була Лозаннська конференція, на якій визначалася доля Туреччини. Її ранні романи вважаються першими готичними романами, написаними турецькою мовою.
Повернення в Туреччину ред.
Після смерті батька 1932 року, Суад повернулася до Туреччини і увійшла в інтелектуальні кола. 1930 року вона стала членом ліберальної республіканської партії[en], яка крім іншого, виступала за надання жінкам виборчих прав. У 1930-х роках Суад безуспішно балотувалася від партії на місцевих виборах. Після ліберальної республіканської партії потрапила під вплив марксизму. У 1940-41 роках видавала газету «Yeni Edebiyat» (Нова література).
Продовжувала журналістську діяльність. 1936 року написала матеріал про конференцію, на якій обговорювався режим Чорноморських проток. Під час роботи в газеті «Джумхурієт» взяла інтерв'ю у 12 феміністок з різних країн світу, серед яких Роза Манус[en]. Двічі відвідувала СРСР, 1944 року написала книгу «Чому я друг Радянського Союзу?» (тур. Niçin Sovyetler Birliği’nin Dostuyum?), яка викликала в Туреччині гарячу полеміку.
Політична діяльність ред.
Тричі була заміжня, подружжям Суад були Селамі Іззет Седес, Нізаметтін Назіф Тепеделенліоглу і Решад Фуад Баранер. Баранер був членом забороненої на той момент комуністичної партії[ru]. 10 березня 1944 року Суад та її чоловіка заарештовано за звинуваченням у «незаконному комуністичній діяльності», крім них також заарештовано інших членів партії. Суад засудили до 8 місяців ув'язнення, на момент арешту вона була вагітною, у неї стався викидень. Чоловік Суад перебував у в'язниці до 1950 року, 1951 року його знову заарештовано. Внаслідок своїх політичних поглядів і арешту Суад було складно знайти роботу і вона публікувався під псевдонімом. 1953 року Суад мусила покинути Туреччину.
У 1953-63 роках жила в низці країн, але більшість часу провела у Франції. Її роботи, в яких Суад підтримувала боротьбу за розширення прав жінок, видані в цей період, тепло зустріли у Франції, але в Туреччині відгуки не були настільки однозначними, оскільки навіть серед турецьких лівих на той момент не існувало єдиної думки з цього питання. 1963 року Суад знову повернулася до Туреччини і жила з Баранером до його смерті 1968 року. Того ж року вона опублікувала роман «Фосфорична Джевріє» (тур. Fosforlu Cevriye), в якому описувалося життя маргіналізованих жінок, що живуть у Стамбулі. «Фосфорична Джевріє» вважається найвідомішим твором Суад, 1969 року на основі цього роману знято фільм, а 2016 року його поставлено на театральній сцені. 1970 року Суад взяла участь у створенні асоціації жінок-соціалісток (тур. Devrimci Kadınlar Birliği), заявленими цілями якої були створення революційного руху серед жінок і підвищення їхньої самосвідомості.
Смерть ред.
Суад Дервіш померла 23 липня 1972 року. У 1990-2000-х роках її біографія привернула увагу багатьох дослідників. Видано біографію Суад під заголовком «Bir Kadın Bir Dönem: Suat Derviş».
Примітки ред.
- Bibliothèque nationale de France Record #134753253 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Berktay, Fatmagül (2006). «DERVİŞ, Suat (Saadet Baraner) (1905–1972)». A Biographical Dictionary of Women’s Movements and Feminisms. Будапешт: Central European University Press. pp. 109–113. ISBN 978-963-7326-39-4.
- ↑ Ottoman women in postcards compiled in book. Daily Sabah. Процитовано 11 січня 2017.
- Суад Дервиш // Большая советская энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия. 1969—1978.
- Akdik, Hazel Melek. . Radikal. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 11 січня 2017.
- Rosa Manus (1881–1942): The International Life and Legacy of a Jewish Dutch Feminist / Everard, Myriam; de Haan, Francisca. — BRILL, 2016. — С. 15. — ISBN 9789004333185.
- Suat Derviş’ in "Fosforlu Cevriye" ROMANINDAN TUNCER CÜCENOĞLU UYARLAMASI. magazinci.com. Процитовано 11 січня 2017.