Стрілка Васильєвського острова — східний кінець Васильєвского острова у Санкт-Петербурзі; один із найвідоміших архітектурних ансамблів міста та приклад гармонії архітектури міста з пейзажем берегів Неви.
| Стрілка Васильєвського острова рос. Стрелка Васильевского острова | |
|---|---|
| | |
| 59°56′36″ пн. ш. 30°18′16″ сх. д. / 59.94355600002777607° пн. ш. 30.304520000028° сх. д.Координати: 59°56′36″ пн. ш. 30°18′16″ сх. д. / 59.94355600002777607° пн. ш. 30.304520000028° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Розташування | Василеострівний район |
| Тип | майдан Пірс і пам'ятка архітектури[d] |
| Стиль | Неогрек[d] |
| Автор проєкту | Жан-Франсуа Тома де Томон (фр. Jean-François Thomas de Thomon) |
| Дата заснування | 1720 |
| Основні дати: 1720-1730 | |
| Статус | Об`єкт культурної спадщини народів РФ федерального значення. Рег. № 781620425560006 (ЄДРОКС). Об`єкт № 7810141000 (БД Вікімандрів) |
| Стан | Використовується за прямим призначенням |
| Стрілка Васильєвського острова Стрілка Васильєвського острова (Росія) | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Васильєвський острів почав забудовуватися ще у петровські часи. У 1716 році було затверджено проєкт архітектора Доменіко Трезіні, згідно із яким тут мала з'явитися замкнута трапецієподібна площа, оточена за периметром житловими будинками. Проте невдовзі Петро І вирішив зробити стрілку культурним та діловим центром міста. Для цього Трезіні у 1719—1721-х рр. створив новий проєкт, що передбачав побудову урядових споруд — будівлі Дванадцяти колегій[ru], а також біржі, гостиного двору і собору.
На початку 1720-х рр. уздовж Великої Неви були закладені фундаменти під Кунсткамеру та палац цариці Прасковії Федорівни, який з 1727 року був переданий Академії наук. Проте північний берег лишався менш благоустроєним портовим районом. Тут уздовж Малої Неви за проєктом Трезіні спорудили Гостиний двір (1722—1735, зберігся фрагмент), а також будинки Апраксіних[ru], Демидових, Наришкіних, Лопухіних. У 1730-х рр. сюди був переведений порт і в цих будівлях розмістилися біржа, митниця та склади товарів. Між академічним і торговим комплексами знаходилася обширна неблагоустроєна територія.
Архітектурний ансамбль Стрілки Редагувати
У 1750-х рр. посередині площі за проєктом І.Я. Шумахера було встановлено спеціальний павільйон для Готторпського глобусу. Згідно із планом 1767 року, затвердженим Комісією про кам'яну будівлю Санкт-Петербурга і Москви, пуста територія мала бути оформлена у підковоподібну площу. За 6 років (з 1783 по 1789 роки) за проєктом Джакомо Кваренгі на березі Великої Неви було споруджену головну будівлю Академії наук, а також увігнуту частину північного пакгаузу (1795—1797).
У 1805—1810 рр. архітектор Тома де Томон збудував на пустій площі між цими ділянками будівлю нової Біржі[ru], що відповідала вимогам зростаючої економіки Росії. Велична будівля виконана у стилі античних храмів. Перед будівлею архітектор встановив дві Ростральні колонни зі статуями морських божеств біля підніжжя. Ансамбль завершують споруджені у 1826—1832 рр. архітектором І.Ф. Лукіні будівлі північного і південного пакгаузів, що розходяться крилами від Біржі, та митниці.
У 1899—1900 рр. розглядалася можливість спорудження Концертної зали на насипному продовженні стрілки. Проєкт розробили архітектори Василь Шене та В.І. Чагін; за їх планом між Зимовим палацом і Петропавлівською фортецею мала постати монументальна будівля у стилі модерн, увінчана об'ємною короною. Проєкт так і не був реалізований, оскільки вважали, що будівля буде дисонувати з навколишньою забудовою.
Зміна панорами Стрілки Васильєвського острова у 2008 році Редагувати
У 2008 році історичний образ Стрілки Васильєвського острова був, на думку спеціалістів, невиправно спотворений будівництвом висотних споруд в районі ДК імені Кірова. Коли в травні 2008 року з цього приводу почався скандал і міська громада назвала це будівництво «містобудівним злочином», уряд Санкт-Петербурга запропонував забудовнику, якому раніше було видано дозвіл на будівництво, зменшити кількість поверхів новобудови. Забудовник відмовився це зробити і заявив, що інакше звернеться до суду.
Окрім цього будівництва існує також проєкт «Морський фасад», який може призвести до ще гірших наслідків для гармонії архітектурного ансамблю Стрілки Васильєвського острова.
Примітки Редагувати
- Морозова, К. (14 вересня 2018). (рос.). Sobaka.ru. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 29 січня 2020.
- ↑ . Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 30 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 7 червня 2008.
- . Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 30 березня 2020.
- . Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 30 березня 2020.
Література Редагувати
- Бунин М. С. Стрелка Васильевского острова. История формирования архитектурного ансамбля. — М. : Изд-во Академии наук СССР, 1957. — 371 с.
- А. Н. Петров, Е. А. Борисова, А. П. Науменко и др.; Гл. ред. Г. Н. Булдаков 4-е изд. /. Памятники архитектуры Ленинграда. — Л. : Стройиздат, Ленинградское отделение, 1976. — С. 96—113.
- Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы? О происхождении названий улиц, площадей, островов, рек и мостов Ленинграда. — 3-е изд., испр. и доп. — Л. : Лениздат, 1985. — С. 317.
- Горбачевич К. С., Хабло Е. П. Почему так названы?. — 4-е изд., перераб. — СПб. : Норинт, 1996. — С. 32—33. — ISBN ISBN 5-7711-0019-6.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стрілка Васильєвського острова |
- Энциклопедия Санкт-Петербурга [ 26 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Мозговая О. Ростральные колонны — символ морских побед // Наука и жизнь : журнал. — М., 2000. — № 2.
- Стрелка, ростральные колонны, Кунсткамера со спутника.