Штаб Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (англ. Supreme Headquarters Allied Powers Europe, SHAPE) — центральний штаб збройних сил НАТО в Європі. З 1967 року і до цього часу штаб розташований у містечку [en], що на півночі від бельгійського міста (Монс), з 1951 до 1967 року — штаб-квартира розміщувалась у Парижі (поруч із Версалем).
Штаб Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі | |
---|---|
На службі | з 1951 року |
Належність | (Організація Північноатлантичного договору) |
Гарнізон/Штаб | Париж, Франція (1951—1967) (Монс), Бельгія (з 1967 року) |
Гасло | Vigilia Pretium Libertatis |
Вебсайт | shape.nato.int(англ.) |
Командування | |
(Верховний головнокомандувач НАТО) | (Крістофер Каволі) |
Заступник верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі | Тім Радфорд |
Начальник штабу | Йоахім Рюле |
| |
Медіафайли на Вікісховищі |
Історія
Інтегрована військова структура НАТО була створена тоді, коли постало питання щодо міцності в оборонній сфері Альянсу на території Європи, а передусім, від можливого вторгнення СРСР. Першим командиром в Європі став генерал армії США (Дуайт Ейзенхауер), який керував висадкою союзників у Нормандії і командував військами Союзників проти Німеччини під час Другої світової війни. 19 грудня 1950 року (Північноатлантична рада) затвердила генерала Ейзенхауера, як першого верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі.
У тому ж грудні 1950 року було оголошено, що до щойно сформованих сил НАТО у Європі під командуванням генерала Ейзенхауера увійде 7-ма армія Сполучених Штатів, Рейнська армія з 2-ї піхотної, (7-ї) і 11-ї бронетанкової дивізій, три французькі дивізії, що базуються в Німеччині, Австрії, Данії, Бельгії, незалежні норвезькі бригади в Західній Німеччині, а також американські і британські гарнізони, що перебувають в Австрії, (Трієсті) та Берліні.
У січні 1951 року (Ейзенхауер) прибув з невеликою групою проектувальників до Парижа і швидко приступив до своїх обов'язків. Його першочерговим завдання було створення спеціальної структури нового (європейського командування) силами НАТО в Європі. Група з планування працювала в готелі «Асторія», що в центрі Парижа.
Через чотири дні після прибуття Ейзенхауера в Париж, 5 січня 1951 року італійський міністр оборони оголосив, що три італійських дивізії повинні також бути обов'язково включені у ряди Атлантичної армії, і що ці підрозділи підпадають під особистий контроль Ейзенхауера.
Первісна структура штабу
2 квітня 1951 року генерал (Ейзенхауер) підписав указ про активізацію військ союзного командування в Європі і створення 4-х округів: центрального (AFCENT), північного (AFNORTH), південного (AFSOUTH) і середземноморського (AFMED).
До 1967 року сили Атлантичної армії у Європі складалися з союзних військ Північної Європи (зі штаб-квартирою в Осло), союзних військ Центральної Європи (штаб-квартира у (Фонтенбло)), союзних військ Південної Європи (штаб-квартири в Парижі/Неаполі) і Середземноморських військ зі штаб-квартирою на Мальті (у 1967 році розформована).
Командирами у 1957 році були:
- Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі — генерал Лауріс Норстад, США.
- Заступник верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі — фельдмаршал Монтгомері Аламейн, Велика Британія.
- Начальник штабу — генерал Куртланд Ван Шайлер, США.
- Командир союзних військ Північної Європи — генерал-лейтенант Сесіл Сагден, Велика Британія.
- Командир союзних військ Центральної Європи — генерал Жан-Етьєн Валуу, Франція.
- Командир союзних військ Південної Європи — адмірал Брістоль, США.
- Командир союзних військ Середземномор'я — адмірал сер Ральф Едвардс, Велика Британія.
Навчання
Протягом 1952 року стратегічним командуванням проведено чотири види навчань для союзників ВПС Центральної Європи з метою досягнення переваги у повітрі над Центральною Європою, а також з метою забезпечити підтримку з повітря сухопутних військ союзних сил. Командував навчаннями генерал Лауріс Норстад — верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (з 1956 по 1963 р.).
Інші види тактичних навчань під умовно кодовою назвою «повітря-земля» були проведені спільно з французькою і американською арміями під командуванням Альфонса Жюена — маршала французької авіації. До цих навчань була залучена 150 000 армія, до якої увійшли збройні сили Великої Британії, Нідерландів, Бельгії та Канади.
У свою чергу союзні війська Північної Європи взяли участь у навчаннях наземних маневрів під командуванням генерала Річарда Нельсона. Маневри проводилися на схід від річки Рейн в британській і американській зонах окупованої Німеччини.
Усі навчання були інійційовані вищим керівництвом Штабу ОЗС НАТО в Європі з метою попередити можливе вторгнення радянський військ. Під час навчань була створена стратегія «повітря-земля», яку пізніше, у 1954 році, проголосив тодішній верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі — генерал Альфред Грюнтер, зокрема він сказав:
У нас є (...) щит, який, хоч все ще не досить міцний, аби змусити ворога відступити, але він може стати ефективним (...) Це команда «повітря-земля», яка буде боротися в разі нападу до кінця (...). |
У 1957 році генерал Лауріс Норстад, зазначив, що радянські війська і країни Варшавського договору переважають силами, тому закликав до збільшення військового контингенту НАТО у Центральній Європі. У тому ж році союзним командуванням ОЗС в Європі були проведені: операція «Counter Punch», яка розтягнулася по всьому європейському континенту, серія багатосторонніх військово-морських навчань «Strikeback», які були зосереджені на східній частині північноєвропейського флангу НАТО і метою яких було імітування тотального радянського нападу, операція «Deep Water», в якій взяли участь штурмові сили НАТО, що розтягнулися вздовж південного флангу НАТО в Середземному морі. Також з метою поліпшення (бойової готовності) Альянсу були запроваджені щорічні осінні навчання FALLEX.
Перенесення штаб-квартири
З 1951 по 1967 рік штаб-квартира об'єднаного командування ОЗС НАТО в Європі знаходилась у Парижі. Але через вихід Франції з інтегрованої військової структури НАТО постало питання щодо перенесення усіх (стратегічних об'єктів НАТО) (в тому числі штаб-квартири командування ОЗС НАТО) з території Французької Республіки.
Образа Франції на військову структуру НАТО назрівала роками. Французький уряд послідовно дорікав, що командування силами НАТО постійно переходить від рук Великої Британії до рук США і навпаки. Французький вплив на структуру вгасав, а тому у лютому 1966 році Президент Франції (Шарль де Голль) заявив, що враховуючи зміну світового порядка, його країна виходить з Альянсу. Французька влада після виходу офіційна заявила, що всі об'єкти НАТО і союзних військ Центральної Європи повинні залишити територію Франції якнайшвидше, але не пізніше квітня 1967 року.
Після голосливої заяви Франції допомогу Альянсу запропонував бельгійський уряд, який погодився надати місце для штаб-квартири ОЗС НАТО в Європі та інших важливих стратегічних об'єктів Альянсу. Генерал Ліман Лемніцер, тодішній верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі, сподівався, що штаб буде розташований поряд з штаб-квартирою НАТО, як це і було в Парижі, але бельгійська влада заявила, що штаб повинен бути розташований на відстані не менше ніж 50 кілометрів від (Брюсселя). Було запропоновано містечко-табір Касто, що у 2 км від Монса. У вересні 1966 року Альянс погодився на пропозицію Бельгії і 31 березня 1967 року відбулася офіційна церемонія відкриття нової штаб-квартири (стратегічного командування) ОЗС НАТО в Європі.
Процес виходу Франції з військового блоку запустив механізм реформ в середині ОЗС НАТО. Насамперед, постали військові труднощі у південному окрузі. І, як наслідок, 5 червня 1967 року були розформовані союзні війська Середземномор'я.
Структура у 1970-ті, 1980-ті, 1990-ті роки
|
|
|
Сучасна структура
У 2003 році була розроблена нова структура стартегічного командування силами НАТО у Європі. Було створено 3 штаби союзного командування операціями:
- Allied Joint Force Command Brunssum (штаб-квартира в , Нідерланди):
- Allied Air Command
- Allied Maritime Command
- Allied Force Command Heidelberg
- Allied Joint Force Command Lisbon (штаб-квартира в Лісабоні, Португалія):
- Allied Joint Force Command Naples (штаб-квартира в Неаполі, Італія):
- Allied Air Command İzmir
- Allied Maritime Command Naples
- Allied Force Command Madrid
У проміжку між 2003 і 2006 роками була створена ще одна категорія сил «Rapid Deployable», головним завданням яких було поліпшити гнучкість сухопутних військ. Вони складалися з 6-ти корпусів:
- британський корпус в (Глостері);
- нідерландський корпус в (Мюнстері);
- італійський корпус неподалік Мілана;
- турецький корпус неподалік Стамбула;
- іспанський корпус в (Валенсії);
- грецький корпус у Салоніках.
Як третій ешелон сил швидкого реагування зі штаб-квартирою в (Щецині) (Польща) було створено багатонаціональний корпус.
У 2013 році командні пункти (Гейдельберга) та Мадрида були закриті, враховуючи їх непотрібність, та через скорочення фінансування об'єднаного командування НАТО в Європі.
На сьогодні союзне командування операцій має такий вигляд:
- Allied Joint Force Command Brunssum (Нідерланди)
- Allied Joint Force Command Naples (Італія)
За цими двома основними оперативними штабами закріплені складові командні пункти — Allied Air Command at Ramstein, Allied Land Command at Izmir та Allied Maritime Command at Northwood.
Верховні головнокомандувачі ОЗС НАТО в Європі
Ім'я | Зображення | Країна походження | Початок повноважень | Кінець повноважень | |
---|---|---|---|---|---|
1. | (Генерал армії) (Дуайт Ейзенхауер) | США | 2 квітня 1951 | 30 травня 1952 | |
2. | Генерал (Метью Ріджвей) | США | 30 травня 1952 | 11 липня 1953 | |
3. | Генерал | США | 11 липня 1953 | 20 листопада 1956 | |
4. | Генерал | США | 20 листопада 1956 | 1 січня 1963 | |
5. | Генерал (Ліман Лемніцер) | США | 1 січня 1963 | 1 липня 1969 | |
6. | Генерал | США | 1 липня 1969 | 15 грудня 1974 | |
7. | Генерал (Александр Гейг) | США | 15 грудня 1974 | 1 липня 1979 | |
8. | Генерал (Бернард Роджерс) | США | 1 липня 1979 | 26 червня 1987 | |
9. | Генерал | США | 26 червня 1987 | 23 червня 1992 | |
10. | Генерал (Джон Шалікашвілі) | США | 23 червня 1992 | 22 жовтня 1993 | |
11. | Генерал | США | 22 жовтня 1993 | 11 липня 1997 | |
12. | Генерал (Уеслі Кларк) | США | 11 липня 1997 | 3 травня 2000 | |
13. | Генерал (Джозеф Ральстон) | США | 3 травня 2000 | 17 січня 2003 | |
14. | Генерал (Джеймс Логан Джонс) | США | 17 січня 2003 | 7 грудня 2006 | |
15. | Генерал (Банц Кредок) | США | 7 грудня 2006 | 2 липня 2009 | |
16. | Адмірал (Джеймс Ставрідіс) | США | 2 липня 2009 | 13 травня 2013 | |
17. | Генерал (Філіп Брідлав) | США | 13 травня 2013 | 4 травня 2016 | |
18. | Генерал (Кертіс Скапаротті) | США | 4 травня 2016 | травень 2019 | |
19. | Генерал (Тод Волтерс) | США | травень 2019 | 4 липня 2022 | |
19. | Генерал (Крістофер Каволі) | США | 4 липня 2022 | на посаді | |
Заступники верховних головноковандувачів НАТО в Європі
Див. також
- (Верховний головнокомандувач НАТО)
Примітки
- Wragg, David W. (1973). A Dictionary of Aviation (вид. first). Osprey. с. 241. ISBN .
- SHAPE, 7010 Casteau Belgium SHAPE on NATO homepage. Процитовано 12 березня 2006.
- (NATO), , updated 14 March 2007
- Brian L. Davis, NATO Forces: An Illustrated Reference to their Organization and Insignia, Blandford Press, London, 1988, p.20
- Chapter 7 – The Military Structure – Allied Command Europe. NATO the first five years 1949–1954. (NATO). Процитовано 17 червня 2011.
- , NATO: The First Five Years 1949–54, Chart 9: Allied Command Europe July 1954
- Who is who at NATO (PDF). (NATO). Процитовано 3 жовтня 2008.
- «The NATO Exercises, Part 1» (Flight) (September 26, 1952) p. 402—404.
- «The NATO Exercises, Part II», (Flight), p. 489—454
- Time, September 29, 1952
- «NATO Ships Enter Baltic Sea» — Sydney Morning Herald, p. 2
- Chapter 9. NATO the first five years 1949–1954. (NATO). Процитовано 3 листопада 2008.Chapter IX-B. NATO the first five years 1949–1954. (NATO). Процитовано 3 листопада 2008.
- . Time. 30 вересня 1957. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 3 жовтня 2008.
- . Time. 7 жовтня 1957. Архів оригіналу за 28 червня 2011. Процитовано 7 листопада 2008.
- John Clearwater. Canadian Nuclear Weapons: The Untold Story of Canada's Cold War Arsenal, p. 121
- (NATO), , verified August 2008
- See also L. James Binder, Lemnitzer: A Soldier For His Time
- Franco Veltri, AFSOUTH 1951—2004: Over Fifty Years Working for Peace and Stability [ 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.], AFSOUTH, April 2004
- (PDF). NATO. Архів оригіналу (PDF) за 21 липня 2011. Процитовано 16 квітня 2013.
- . Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 6 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 23 вересня 2010. Процитовано 6 серпня 2014.
- Vandiver, John (30 листопада 2012). NATO Activates Allied Land Command. Stars and Stripes. Процитовано 2 лютого 2013.
- . NATO. Архів оригіналу за 24 січня 2010. Процитовано 14 червня 2014.
- . Архів оригіналу за 16 березня 2017. Процитовано 16 березня 2017.
- . Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 6 серпня 2014.
Література
- Jordan, Robert S. Norstad: Cold War NATO Supreme Commander — Airman, Strategist, Diplomat St. Martin's Press, 2000. 350 pp.
- Lt. Col. William A. Knowlton, Early Stages in the Organization of SHAPE, International Organization, Volume 13, No.1, Winter 1959
- Jane's NATO Handbook Edited by Bruce George, 1990, Jane's Information Group
- Jane's NATO Handbook Edited by Bruce George, 1991, Jane's Information Group
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет