Арка́дій Петро́вич Столи́пін (20 липня 1903, Ковенська губернія, Російська імперія − 11 грудня 1990, Париж) — французький письменник і публіцист російського походження. Займався російською і французькою журналістикою. Єдиний син прем'єр-міністра Російської імперії П. А. Столипіна.
| Столипін Аркадій Петрович | |
|---|---|
| фр. Arkadi Stolypine | |
| Народився | 20 липня 1903 або 1903 Kalnaberžėd, Surviliškis Eldershipd, Кедайняйський район, Литва |
| Помер | 11 грудня 1990 або 1990 Париж, Франція |
| Країна | Російська імперія Франція |
| Діяльність | журналіст, письменник |
| Галузь | журналістика, літературна діяльністьd, політична діяльність і social engagementd |
| Alma mater | Особлива військова школа Сен-Сір |
| Знання мов | російська і французька |
| Рід | Столипіниd |
| Батько | Столипін Петро Аркадійович |
| Мати | Столипіна Ольга Борисівна |
Біографія ред.
Народився у маєтку Столипіних — Колноберже[lt] Ковенської губернії.
У 3 роки був важко поранений через терористичний акт, що стався на Аптекарському острові Санкт-Петербурга на тлі Російської революції. У 8 років втратив батька. Навчався в гімназії, яку не встиг закінчити через Лютневу та Жовтневу революції. Після останньої із сім'єю потрапив до садиби поблизу Вінниці. Там у січні 1920 року чекістський трибунал засудив усю сім'ю Столипіних до смерти. Проте Аркадієві з матір'ю вдалося втекти звідти.
З 1920 року жив у еміграції.
У 1924 році вступає у французьку військову школу в Сен-Сіре, але змушений перервати навчання за станом здоров'я.
З 1935 року — член Народно-трудового союзу російської еміграції.
Працював банківським службовцем до початку Другої світової війни. Потім, в умовах воєнного часу, зосередився на підпільній політичній діяльності НТС (Народно-Трудового Союзу російських солідаристів).
Був головою відділу НТС у Франції з 1942 по 1949 рік, редактором в інформаційному агентстві Франс-Прес. Довгі роки був головою Офіцерського суду совісті і честі НТС.
З 1969 року — член редакційної колегії емігрантського журналу «Посев», що випускається в Німеччині.
З 1984 року — член церковного Свято-Князь-Володимирського братства (Німеччина).
Твори ред.
- «Монголія між Москвою і Пекіном»
- «Постачальники ГУЛАГа»
- «П. А. Столипін. 1862—1911». — Париж: видавництво не вказано, 1927. — 102 с.
- «На службі Росії» — Франкфурт-на-Майні: Вид-во «Посев», 1986. — 308 с. ISBN 3-7912-2010-1
Родина ред.
У 1930 році одружився з Франсуазою Грацією, дочкою колишнього посла Франції Жоржа Луї. У шлюбі народилися :
- Петро (1931—1967) — не залишив спадкоємців;
- Дмитро (1934—2014), як і батько, працював у «Франс-Прес». Одружений на Анн. Діти:
- Аркадій — займається бізнесом, має 3 дочок і сина Ніколя (нар. 1992);
- Олександр — художник;
- Софі
- Марія-Па (1947—1999) — не залишила спадкоємців.
В Україні ред.
На початку Першої світової війни Аркадій Столипін приїздив разом із матір'ю Ольгою Борисівною та його сестрами Оленою (1893—1985), Ольгою (1897—1920) і Олександрою (1898—1987) в Немирівський палац до княгині Марії Щербатової. В палаці розташовувався лазарет, де княгиня та Столипіни працювали сестрами милосердя. Син княгині Щербатової, Володимир Олексійович (16.02.1880 — 15.01.1920) був одружений з 29.04.1915 на Олені Петрівні Столипіній, сестрі Аркадія Столипіна.
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- . Архів оригіналу за 12 вересня 2010. Процитовано 29 вересня 2011.
- Незабытые могилы. Российское зарубежье некрологи: 1917-1997. Том 6 Книга 2.
- Черкасов П. "Россия всегда оставалась частью моей жизни". Интервью с Димитрием Столыпиным на борту теплохода "Инженер Пташников". — Родина. — 2012. — № 4. — С. 2-7.
- Русский очевидец/L'Observateur russe 19.10.2011 «Где живут потомки Столыпина»
Література ред.
- Г. А. Рар : … І буде наше покоління давати історії звіт. Спогади. — М .: «Русский Путь», 2011. ISBN 978-5-85887-382-2