www.wikidata.uk-ua.nina.az

Станіслав Фризе портрет ім я мовою оригіналу Станіслав Станіславович ФризеНародився 1 грудня 1885 1885 12 01 Краків Коро

Станіслав Фризе

Станіслав Станіславович Фризе
Народився 1 грудня 1885(1885-12-01)
Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 3 березня 1964(1964-03-03) (78 років)
Гливиці
Поховання Липовий цвинтар у Гливицяхd
Країна  Польща
Діяльність інженер-електрик, викладач університету
Alma mater Львівська політехнічна школа (1917)
Галузь електротехніка
Заклад Львівський політехнічний інститут
Сілезька політехніка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Науковий керівник Роман Дзеслевський
Аспіранти, докторанти Adam Macurad
Членство Польська академія наук
Польське фізичне товариство
Війна Перша світова війна і Польсько-радянська війна 1920
Нагороди
 Станіслав Фризе у Вікісховищі

Станіслав Фризе (пол. Stanisław Fryze; 1 грудня 1885, Краків — 3 березня 1964, Гливиці) — польський електротехнік. Один з творців основ загальної електротехніки. Доктор технічних наук (1924), член Польської академії наук (1952), почесний член Об'єднання польських електриків (1989, посмертно).

Життєпис ред.

Був другим з трьох синів Станіслава Фризе й Марії Піні (італійка за походженням). У 1897 році закінчив 5-й клас загальної школи, у 1904 році — 4-й клас реальної школи, перейшовши до Вищої промислової школи у Кракові, де з відзнакою склав підсумковий екзамен у 1905 році. Уже там проявив зацікавленість наукою, видавши працю «Електрика і магнетизм» (1902).

Потреба заробляти на життя завадила продовженню навчання і Станіслав влаштувався електромонтером на фабриці фірми «Siemens-Schuckert» у Кракові. У жовтні 1906 забраний до війська. Служив в австро-угорських військово-морських силах на військовій базі Пула на півострові Істрія. Після повернення з армії працював у львівському відділенні фірми «Siemens», а від 1912 року, близько одного року — у центральному офісі «Siemens» у Відні. За 6 років роботи у фірмі пройшов шлях від найнижчих щаблів до одного з керівників виробництва.

У 1911 році переїхав до Львова та записався на курс електротехніки у Львівській політехнічній школі. Оскільки лекції відбувалися в ту саму пору, що й робочі години, змушений був покинути робу в «Siemens» та влаштуватися в Державну промислову школу. Там учив майстрів та вів курси підвищення кваліфікації для електромонтерів. Згодом призначений керівником відділу електромеханіки.

У лютому 1914 року після завершення другого року навчання склав I державний іспит (так званий «напівдиплом»), але початок першої світової війни перервав навчання. Служив у військовій базі в Пулі на півострові Істрія. Спочатку був у складі команди міноносця MSM 51, потім служив на лінкорах «Tegetthof» та «Arpad». Попри побутові незручності та тісноту на кораблі продовжував читати праці, наречена Анна поштою зі Львова присилала йому матеріали з лекцій.

У квітні 1917 року отримав 3-місячну відпустку для завершення навчання. 23 квітня одружився з Анною Крип'якевич. Протягом 2 місяців склав 18 екзаменів за пропущені 4 і 5 роки навчання, а 16 червня 1917 року з відзнакою склав II державний іспит (диплом). Повернувшись до флоту, отримав звання підхорунжого військово-морських сил. У листопаді 1918 на кораблях поширилися заворушення, почалася революція. Фризе повернувся до Львова, де був комендантом військових електротехнічних машин. Працював учителем у Державній промисловій школі. 1918 року став членом Політехнічного товариства.

У березні 1922 року представив у Львівській політехніці докторську працю «Нова теорія загального електричного кола». Це була перша докторська праця з електротехніки в Польщі. У ній він одним із перших запропонував використання символічних методів. У січні 1924 року отримав докторський ступінь. Його докторську роботу надрукували в закордонних наукових часописах: французькому «Revue generale de l'electricite» та німецькому «Elektrotechnische Zeitschrift». Окрім них статті Фризе друкували у виданнях: «Przegląd Elektrotechniczny», «Czasopismo Techniczne» та «Elektrotechnik und Maschinenbau». Протягом 1926—1934 років написав 3-томну книгу «Elektrotechnika ogólna» (пол. Загальна електротехніка), що мала служити підручником для студентів Львівської політехніки. Кожен том складався з двох великих частин. I том мав назву «Електрика й магнетизм», II — «Постійний струм», III — «Змінний струм». Загалом тритомник мав 2445 сторінок і містив 2498 ілюстрацій.

Наприкінці 1934 року вийшла найбільша праця науковця «Загальна теорія трансфігурації електричного кола», що стала підсумком його досліджень електричного кола.

Серед його учнів: Микола Максимович, майбутній завідувач кафедри теоретичної та загальної електротехніки Львівського політехнічного інституту та ректор Львівського політехнічного інституту у 1953—1963 роках.

У січні 1945 року НКВС заарештував Фризе та ще 5 інших професорів Політехніки, його було вивезено до Донбасу на примусові роботи в шахті. Восени того ж року повернувся до Львова, а в червні 1946 року виїхав до польського міста Гливиці, де очолив кафедру основ електротехніки Шльонської політехніки.

З дружиною Анною Крип'якевич дітей не мали.

Помер 3 березня 1964 року в Гливицях.

Доробок і шана ред.

Розробив теорії трансфігурації електричного кола та активної, пасивної й уявної потужності в колах струмів і напруг, впровадив поняття змінної електромоторної сили, а також методи розрахунку за допомогою контурних струмів і вузлових потенціалів, спростив теорію та методи аналізу багатофазних систем через запровадження символічних методів. Автор 32 наукових праць, зокрема 3-томного (в 6 частинах) курсу «Загальна електротехніка». Учасник Міжнародного конгресу електриків у Парижі (1932).

У 1989 році з нагоди ювілейної 25-річниці з дня смерті удостоєний звання «почесний член Об'єднання польських електриків». Об'єднання створило Медаль імені професора Станіслава Фризе, якою нагороджують «заслужених осіб для визнання їхньої видатної та творчої праці в галузі електрики (на науковій, технічній, педагогічній, а також професійній і громадській ниві)». Її, зокрема отримав львівський учений Юрій Рашкевич.

Примітки ред.

  1. http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=FRYZE,%20Stanis%C5%82aw%20
  2. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 90. (пол.)
  3. Відзнаки Об'єднання польських електриків — медаль Фризе [ 23 червня 2010 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела ред.

  • (пол.)
  • Нові імена. Львівщина та львів'яни. Історико-біографічний енциклопедичний довідник. — Львів, 2004 — С. 424.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
portret im ya movoyu originalu Stanislav Stanislavovich FrizeNarodivsya 1 grudnya 1885 1885 12 01 Krakiv Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Dolitavshina Avstro UgorshinaPomer 3 bereznya 1964 1964 03 03 78 rokiv GliviciPohovannya Lipovij cvintar u GlivicyahdKrayina PolshaDiyalnist inzhener elektrik vikladach universitetuAlma mater Lvivska politehnichna shkola 1917 Galuz elektrotehnikaZaklad Lvivskij politehnichnij institut Silezka politehnikaVchene zvannya profesorNaukovij stupin doktor tehnichnih naukNaukovij kerivnik Roman DzeslevskijAspiranti doktoranti Adam MacuradChlenstvo Polska akademiya nauk 1 Polske fizichne tovaristvoVijna Persha svitova vijna i Polsko radyanska vijna 1920Nagorodi Stanislav Frize u VikishovishiStanislav Frize pol Stanislaw Fryze 1 grudnya 1885 Krakiv 3 bereznya 1964 Glivici polskij elektrotehnik Odin z tvorciv osnov zagalnoyi elektrotehniki Doktor tehnichnih nauk 1924 chlen Polskoyi akademiyi nauk 1952 pochesnij chlen Ob yednannya polskih elektrikiv 1989 posmertno Zmist 1 Zhittyepis 2 Dorobok i shana 3 Primitki 4 DzherelaZhittyepis red Buv drugim z troh siniv Stanislava Frize j Mariyi Pini italijka za pohodzhennyam U 1897 roci zakinchiv 5 j klas zagalnoyi shkoli u 1904 roci 4 j klas realnoyi shkoli perejshovshi do Vishoyi promislovoyi shkoli u Krakovi de z vidznakoyu sklav pidsumkovij ekzamen u 1905 roci Uzhe tam proyaviv zacikavlenist naukoyu vidavshi pracyu Elektrika i magnetizm 1902 Potreba zaroblyati na zhittya zavadila prodovzhennyu navchannya i Stanislav vlashtuvavsya elektromonterom na fabrici firmi Siemens Schuckert u Krakovi U zhovtni 1906 zabranij do vijska Sluzhiv v avstro ugorskih vijskovo morskih silah na vijskovij bazi Pula na pivostrovi Istriya Pislya povernennya z armiyi pracyuvav u lvivskomu viddilenni firmi Siemens a vid 1912 roku blizko odnogo roku u centralnomu ofisi Siemens u Vidni Za 6 rokiv roboti u firmi projshov shlyah vid najnizhchih shabliv do odnogo z kerivnikiv virobnictva U 1911 roci pereyihav do Lvova ta zapisavsya na kurs elektrotehniki u Lvivskij politehnichnij shkoli Oskilki lekciyi vidbuvalisya v tu samu poru sho j robochi godini zmushenij buv pokinuti robu v Siemens ta vlashtuvatisya v Derzhavnu promislovu shkolu Tam uchiv majstriv ta viv kursi pidvishennya kvalifikaciyi dlya elektromonteriv Zgodom priznachenij kerivnikom viddilu elektromehaniki U lyutomu 1914 roku pislya zavershennya drugogo roku navchannya sklav I derzhavnij ispit tak zvanij napivdiplom ale pochatok pershoyi svitovoyi vijni perervav navchannya Sluzhiv u vijskovij bazi v Puli na pivostrovi Istriya Spochatku buv u skladi komandi minonoscya MSM 51 potim sluzhiv na linkorah Tegetthof ta Arpad Popri pobutovi nezruchnosti ta tisnotu na korabli prodovzhuvav chitati praci narechena Anna poshtoyu zi Lvova prisilala jomu materiali z lekcij U kvitni 1917 roku otrimav 3 misyachnu vidpustku dlya zavershennya navchannya 23 kvitnya odruzhivsya z Annoyu Krip yakevich Protyagom 2 misyaciv sklav 18 ekzameniv za propusheni 4 i 5 roki navchannya a 16 chervnya 1917 roku z vidznakoyu sklav II derzhavnij ispit diplom Povernuvshis do flotu otrimav zvannya pidhorunzhogo vijskovo morskih sil U listopadi 1918 na korablyah poshirilisya zavorushennya pochalasya revolyuciya Frize povernuvsya do Lvova de buv komendantom vijskovih elektrotehnichnih mashin Pracyuvav uchitelem u Derzhavnij promislovij shkoli 1918 roku stav chlenom Politehnichnogo tovaristva 2 U berezni 1922 roku predstaviv u Lvivskij politehnici doktorsku pracyu Nova teoriya zagalnogo elektrichnogo kola Ce bula persha doktorska pracya z elektrotehniki v Polshi U nij vin odnim iz pershih zaproponuvav vikoristannya simvolichnih metodiv U sichni 1924 roku otrimav doktorskij stupin Jogo doktorsku robotu nadrukuvali v zakordonnih naukovih chasopisah francuzkomu Revue generale de l electricite ta nimeckomu Elektrotechnische Zeitschrift Okrim nih statti Frize drukuvali u vidannyah Przeglad Elektrotechniczny Czasopismo Techniczne ta Elektrotechnik und Maschinenbau Protyagom 1926 1934 rokiv napisav 3 tomnu knigu Elektrotechnika ogolna pol Zagalna elektrotehnika sho mala sluzhiti pidruchnikom dlya studentiv Lvivskoyi politehniki Kozhen tom skladavsya z dvoh velikih chastin I tom mav nazvu Elektrika j magnetizm II Postijnij strum III Zminnij strum Zagalom tritomnik mav 2445 storinok i mistiv 2498 ilyustracij Naprikinci 1934 roku vijshla najbilsha pracya naukovcya Zagalna teoriya transfiguraciyi elektrichnogo kola sho stala pidsumkom jogo doslidzhen elektrichnogo kola Sered jogo uchniv Mikola Maksimovich majbutnij zaviduvach kafedri teoretichnoyi ta zagalnoyi elektrotehniki Lvivskogo politehnichnogo institutu ta rektor Lvivskogo politehnichnogo institutu u 1953 1963 rokah U sichni 1945 roku NKVS zaareshtuvav Frize ta she 5 inshih profesoriv Politehniki jogo bulo vivezeno do Donbasu na primusovi roboti v shahti Voseni togo zh roku povernuvsya do Lvova a v chervni 1946 roku viyihav do polskogo mista Glivici de ocholiv kafedru osnov elektrotehniki Shlonskoyi politehniki Z druzhinoyu Annoyu Krip yakevich ditej ne mali Pomer 3 bereznya 1964 roku v Glivicyah Dorobok i shana red Rozrobiv teoriyi transfiguraciyi elektrichnogo kola ta aktivnoyi pasivnoyi j uyavnoyi potuzhnosti v kolah strumiv i naprug vprovadiv ponyattya zminnoyi elektromotornoyi sili a takozh metodi rozrahunku za dopomogoyu konturnih strumiv i vuzlovih potencialiv sprostiv teoriyu ta metodi analizu bagatofaznih sistem cherez zaprovadzhennya simvolichnih metodiv Avtor 32 naukovih prac zokrema 3 tomnogo v 6 chastinah kursu Zagalna elektrotehnika Uchasnik Mizhnarodnogo kongresu elektrikiv u Parizhi 1932 U 1989 roci z nagodi yuvilejnoyi 25 richnici z dnya smerti udostoyenij zvannya pochesnij chlen Ob yednannya polskih elektrikiv Ob yednannya stvorilo Medal imeni profesora Stanislava Frize yakoyu nagorodzhuyut zasluzhenih osib dlya viznannya yihnoyi vidatnoyi ta tvorchoyi praci v galuzi elektriki na naukovij tehnichnij pedagogichnij a takozh profesijnij i gromadskij nivi 3 Yiyi zokrema otrimav lvivskij uchenij Yurij Rashkevich Primitki red http czlonkowie pan pl czlonkowie sites WynikiWyszukiwania html s FRYZE 20Stanis C5 82aw 20 Ksiega pamiatkowa wydana przez komisje wybrana z lona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie 1877 1927 Pod red dr Maksymiljana Matakiewicza Lwow Nakladem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie 1927 S 90 pol Vidznaki Ob yednannya polskih elektrikiv medal Frize Arhivovano 23 chervnya 2010 u Wayback Machine pol Dzherela red Profesor dr inz Stanislaw Fryze w 115 rocznice urodzin elektroenergetyka pl gruden 2000 pol Novi imena Lvivshina ta lviv yani Istoriko biografichnij enciklopedichnij dovidnik Lviv 2004 S 424 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Stanislav Frize amp oldid 39343648