Соха́ — примітивне землеробське знаряддя для орання землі. Соха мала роздвоєну робочу частину (розсоху), яка була з'єднана у верхній частині з двома оглоблями, в які запрягали коня. Головна відмінність сохи від плуга полягає в тому, що соха не перевертала шар ґрунту, а лише відгортала його на бік. Соха, як знаряддя праці однієї родини, слугувала також і одиницею оподаткування в Русі. Соха вважається нащадком примітивнішого знаряддя обробки землі — мотики.
Етимологія Редагувати
Слово «соха» первісно означало «палиця з розвилкою» (прасл. *soxa), пор. «сошка» — «підставка». Назва відбиває примітивну конструкцію первісного плуга — палиця з відростком. Споріднене з лит. šakà («гілка», «сук», «развилина») та šakótas («розгалужений»), латис. saka («розгалуження дерева») та sakas («хомут», «ярмо»), санскр. c̨ā́khā («гілка», «сук»), перс. šāχ («гілка», «сук», «ріг»), вірменським c̣аχ («гілка»), гот. hôha («плуг»). Звідси походить і слово «сохатий» («з розгалуженими рогами», «лось»), а також «посох» і «сохар».
Будова Редагувати
Соха складалася з розсохи — вертикальної основи у вигляді масивної вилки, на кінці якої надівали залізні лемеші (сошники), голобель, що з'єднували розсоху з хомутом коня, і привоїв — зв'язок, що з'єднували нижню частину розсохи з голоблями. Вся конструкція мала вигляд трикутника.
Рало Редагувати
Рало, орало — примітивне знаряддя для оранки. В Україні XIX століття — знаряддя для розбивання грудок зораної землі.
Історія Редагувати
У давньоруських пам'ятках згадується з другої половини XIII століття, але використовувалася і раніше, про що свідчать знахідки лемешів VII—VIII ст. Соха залишалася головним орним знаряддям російських селян аж до 1930-х. Ще в 1928 в СРСР було 4,6 млн сіх.
Хоча в межах сучасної України у 1880—1990-х роках соха поступово була витіснена фабричним плугом і застосовувалася лише як обгортач картоплі.
Соха з одним лемешем називалася «косулею». Отримала поширення первісно у Владимирському Опіллі.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
- М. Р. Фасмер. Соха // Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
- Русская соха (рос.)
- Рало // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- Рало // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- БСЭ, 2-е издание.
- Сіренко. С.В. УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ГОСПОДАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ [Електронний ресурс] (укр.). Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2018. - 608 с. Процитовано 26 лютого 2021.
Джерела Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Соха |
- Великий тлумачний словник сучасної української мови (з. Дод., допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. — 1736 с.: іл. — ISBN 966-569-013-2
Посилання Редагувати
- Соха // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.