Шарль Оґюсте́н де Сент-Бе́в (фр. Charles Augustin Sainte-Beuve; 23 грудня 1804, Булонь-сюр-Мер — 13 жовтня 1869, Париж) — літературний критик, одна з ключових постатей історії французької літератури, засновник біографічного методу в літературознавстві.
| Шарль-Оґюстен де Сент-Бев | |
|---|---|
| фр. Charles Augustin Sainte-Beuve | |
| Ім'я при народженні | фр. Charles-Augustin Sainte-Beuve |
| Народився | 23 грудня 1804 Булонь-сюр-Мер, Перша Французька імперія |
| Помер | 13 жовтня 1869 (64 роки) Париж, Друга французька імперія |
| Поховання | |
| Країна | Франція |
| Діяльність | письменник, автор афоризмів, поет, політик, професор, літературний критик, історик, історик літератури |
| Сфера роботи | медицина |
| Alma mater | Ліцей Карла Великого, Кондорсе і Bourbon colleged |
| Мова творів | французька |
| Magnum opus | Portraits contemporainsd, Q60584759?, Vie, poesies et pensees de Joseph Delormed, Les Consolationsd, Volupted, Q55478125?, Q51325865?, Q19136880? і Chateaubriand et son groupe litteraire sous l'empired |
| Членство | Французька академія |
| Нагороди | |
| | |
| Шарль-Оґюстен де Сент-Бев у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Ранні роки Редагувати
Народився в Булоні, де здобув першу освіту, після чого навчався у Collège Charlemagne в Парижі (1824—1827). 1828 року він працював у Лікарні святого Луї. Починаючи з 1824 року почав писати літературні статті до газети Le Globe і 1827 року після рецензії на Odes et ballads Віктора Гюґо він увійшов до літературного кола, яке прагнуло встановити ідеї романтизму та боротися з класичним формалізмом. Сент-Бев подружився з Гюґо після публікації рецензій на твори останнього, втім пізніше він мав роман із дружиною Гюґо Адель Фуше, що призвело до відчуження між літераторами. Коли 1845 року Сент-Бева приймали до Французької академії, урочисту промову з цієї нагоди випало прочитати саме Гюґо.
Кар'єра Редагувати
Сент-Бев опублікував збірки поезії та частково автобіографічний роман Volupté 1834 року. Його статті та есеї було зібрано у видання Port-Royal та Portraits littéraires.
Під час революцій 1848 року в Європі він викладав у Льєжі. Він повернувся до Парижа 1849 року і розпочав серію публікацій Causeries du lundi в газеті Le Constitutionnel. Коли Луї Наполеон став імператором, він зробив Сент-Бева професором латинської поезії в Collège de France, проте антиімперіалістично налаштовані студенти освистали його й він подав у відставку.
Помер 13 жовтня 1869 року в Парижі. Похований на цвинтарі Монпарнас.
Праці Редагувати
- Tableau de la poésie française au seizième siècle (1828)
- Vie, poésies et pensées de Joseph Delorme (1829)
- Les Consolations (1830) (поезія)
- Volupté (1835) (роман)
- Port-Royal (1840—1859)
- Les Lundis (1851—1872)
- Causeries du lundi, 15 vols. (1851—1862)
- Nouveaux Lundis (1863—1870)
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Annuaire prosopographique : la France savante
- Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line
- ↑ https://biografieonline.it/biografia-charles-augustin-de-sainte-beuve
- ↑ http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/charles-augustin-sainte-beuve
Посилання Редагувати
- Сент-Бев, Шарль Огюстен // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 510. — ISBN 966-692-744-6.
- Твори Charles Augustin Sainte-Beuve у проєкті «Гутенберг»(фр.)