www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церква Казанської ікони Богородиці Піща У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Церква Казанської ікони Бож

Церква Казанської ікони Богородиці (Піща)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Казанської ікони Божої Матері.

Церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці — православний храм (ПЦУ) у селі Піща Ковельського району Волинської області, збудований у 1801 р.

Церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці
Церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці
51°36′43″ пн. ш. 23°49′22″ сх. д. / 51.61194° пн. ш. 23.82278° сх. д. / 51.61194; 23.82278Координати: 51°36′43″ пн. ш. 23°49′22″ сх. д. / 51.61194° пн. ш. 23.82278° сх. д. / 51.61194; 23.82278
Тип споруди церква
Розташування  Україна, Волинська область, Ковельський район, село Піща, вул. Набережна, 11а
Кінець будівництва 1801 рік
Будівельна система дерев'яна церква
Належність ПЦУ
Адреса 44010, Волинська обл.,Ковельський р-н., с. Піща, вул. Набережна, 11а
Церква Казанської ікони Богородиці (Піща) (Україна)
 Церква Казанської ікони Богородиці у Вікісховищі

Пам'ятка архітектури і містобудування національного значення, Рішення Ради Міністрів УРСР № 442 від 06 вересня 1979 р., охоронний № 1042.

Церква Казанської ікони Богородиці є прикладом трансформації тридільного храму за взірцями російського синодального стилю шляхом прибудови до бабинця нового об'єму дзвіниці, а до нефу — двох бічних зрубів (так званих «розпалубок») та чотирьох рівновеликих службових приміщень. Внаслідок цього відбулося зміщення акценту з центрального зрубу на дзвіницю, що цілком змінило композиційну автентичність старого храму.

З історії церкви ред.

Церква в с. Піща вперше згадується у 1510-1531 рр. як покинута. Можливо, це було пов'язане з частими набігами татар, які руйнували храми і забирали в неволю населення. У 1619-1620 рр. храм вже був уніатським, а у 1796 р. переведений з унії у православ'я.

Клірова відомість за 1796 р. повідомляє, що церква святого Симеона Стовпника дерев'яна, нова, до священослужіння придатна. Також у кліровій відомості розповідається, що в селі налічується 70 дворів, жителів 479, священик Іосиф Олександрович Івашкевич — 36 літ, грамоту знає (висвячений у 1787 р.), матушка Феодосія Семенівна Івашкевич — 28 літ, син Онуфрій — 6 літ, дочка Марія — 4 літ. До церкви належало землі орної на дві зміни на 20 днів сінокоса на 33 косаря.

Нова церква св. Симеона Стовпника в с. Піща побудована у 1801 р. на кошти парафіян.

У 1802 р. на кладовищі села була побудували цвинтарну каплицю, котра є унікальним зразком архаїчного однокамерного храму хатнього типу, характерного для волинської школи народної архітектури окресленого періоду.

У 1878 р. церква отримала ім'я Казанської ікони Богородиці.

У післявоєнний період храм постійно функціонував.

У 1901 р. прибудовані ризниця та бабинець, проведені внутрішні та зовнішні ремонти. На стінах церкви і дзвіниці є записи про ремонти: 1866, 1899, 1901, 1926, 1960-61, 1970 рр.

На дзвіниці є 5 дзвонів: 18 пудів, 7, 5, 3, і 1 1/2 пуда. На найбільшому дзвоні — дарчий напис місцевого поміщика Міхала Ґутовскі:

на другому — напис «A*E* SOLI GLORIA ANNO», на третьому — «TEO DOMINI SPERO».

У 2001 р. проводилось святкування 200-річчя храму Казанської ікони Божої Матері, а 21 липня 2006 р., відбувся приїзд владики Симеона.

Недільна школа проводиться в сторожці біля храму.

Організовувались паломницькі поїздки до Почаєва, Зимно і на престольні свята інших парафій.

За час служіння прот. Іоана Давидюка в храмі проводились ремонтні роботи, розпис храму, церква також була пофарбована знадвору, зроблена огорожа храму.

Архітектура ред.

Композиція церкви відходить від народних традицій дерев'яного зодчества Правобережної України. Пам'ятка наближається за типом до слобожанських дерев'яних храмів, а також відображає тенденції московської архітектури межі XIX-XX ст. У 1878 р. капітально відремонтована, підведений фундамент, прибудована триярусна дзвіниця. У 1912 р. початково тридільна церква розширена боковими зрубами. Дерев'яна, п'ятизрубна. Хрестовий план утворений шестигранним центральним зрубом, до якого по осі захід-схід прилягають п'ятигранна апсида і маленький невиражений трапецієподібний в плані бабинець. По осі північ-південь прилягають бічні зруби, що розширюють центр, перекриті тригранною дощатою стелею. Невеликі рівновеликі службові приміщення симетрично врівноважені в загальній композиції. Двосхилі дахи увінчані по гребеню нетрадиційними стилізованими главками. До бабинця примикає триярусна дзвіниця — восьмерик на двох четвериках, накрита шатром. Зруби на кам'яному фундаменті, обшиті вертикально та горизонтально. Збереглося декоративне оздоблення інтер'єру XVIII—XIX ст. , а саме: чотириярусний іконостас кінця XIX — поч. ХХ ст. та різні кіоти —– кінця XVIII і поч. XIX ст.

Нині в нефі підшита стеля, тоді як у первинному варіанті він перекривався зімкнутим восьмигранним склепінням з виходом на ліхтар, прихованим під високою двосхилою покрівлею. Бокові прибудови перекриті тригранним склепінням, яке нагадує коробове. У вівтарному зрубі і в бабинці плоска стеля. Стіни церкви прикрашені сволоками. Перехід до восьмигранної форми в північно-західному і південно-західному прямокутних кутах нефа здійснений врубкою клинців з плоским дном, — така структура не була характерною для дерев'яного народного будівництва XVI—XVIII ст., і з'явилась очевидно вже лише в XIX ст. балкон—хори утворюють другий ярус бабинця, котрий виходить в неф трицентровою аркою—вирізом.

Церква є прикладом трансформації тридільного храму за взірцями російського синодального стилю шляхом прибудови до бабинця нового об'єму дзвіниці, а до нави — двох бічних зрубів (так званих «розпалубок») та чотирьох рівновеликих службових приміщень. Внаслідок цього відбулося зміщення акценту з центрального зрубу на дзвіницю, що цілком змінило композиційну автентичність старого храму.

Настоятелі ред.

Під 1801 р. також згадуються священики, які служили у той час, — це отець Голенда і отець Шумський. Роки їх служіння невідомі тому, що деякі архівні документи згоріли при пожежі в 50-х роках XX століття.

Церква навіть під час революції не закривався, і починаючи з 1918 р. і до 1943 р. в ньому служив священик Михаїл Максимович. Сім'я його складалася з п'яти осіб: батюшка, матушка Антоніна, дві дочки і син Віталій (на сьогоднішній день син о. Михаїла Максимовича, о. Віталій Максимович, служить у Польщі, в м. Краків у православному храмі). Під час війни о. Михаїла з матушкою забрали 5 невідомих людей і вбили, місце поховання невідоме.

Після смерті о. Михаїла в храмі служив о. Іоан Гацкевич (1944—1965 рр.). Під час його служіння в 1954 р. по необережності старости, який повісив рушник на трубі від пічки, що отоплювала храм, сталось загорання, це було зимою, і першим хто гасив пожежу, був о. Іоан, від огню отримав опіки і після цього довго лікувався. Під час пожежі обгоріла велика частина середини храму і згоріли архівні документи. У 1965 р. о. Іоан Гацкевич виїхав в Кам'янку Пензенської області. Помер о. Іоанн у віці 97 років.

З 1965 р. по 1980 р. в церкві с. Піща служив о. Іоанн Лисенко.

З 1980 р. по 1985 р. служив о. Анатолій Собуцький, на сьогоднішній день він благочинний Локачинського округу.

З 1985 по 1989 р. в в храмі служив прот. Володимир Хіночик.

А з 1989 р. і по теперішній час служить прот. Іоанн Давидюк.

Перелік парохів ред.

Список священиків, які служили в Свято-Казанському храмі

  • 1796 р. — о. Йосиф Олександрович Івашкевич;
  • 1801 р. — о. Голенда і Шумський;
  • 1879—1884 рр. — свящ. Іоан Голоскевич;
  • 1884—1886 рр. — свящ. Полієвкт Центелович;
  • 1886—1900 рр. — свящ. Костянтин Шумський;
  • 1918—1943 рр. — свящ. Михаїл Максимович;
  • 1950—1965 рр. — свящ. Іоан Гацкевич;
  • 1965—1980 рр. — свящ. Іоан Лисенко;
  • 1980—1985 рр. — свящ. Анатолій Собуцький;
  • 1985—1989 рр. — свящ. Володимир Хіночик;
  • з 1989 рр. по т. ч. — прот. Іоан Давидюк.

Світлини ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Остапюк О., Лончук С. Дерев'яні храми Шацького району Волинської області. // Архітектурна спадщина Волині. Збірник наукових праць. Випуск 6. / За науковою редакцією доктора архітектури П. А. Ричкова. Рівне: Дятлик М. С. — 2018. — 220 с. — ISBN 978-617-515-292-8.
  2. ↑ Остапюк О. З історії церкви с. Піща Шацького району // Миколаївські читання. Науковий збірник. Випуск 2. — с. Жидичин, Ківерцівського р-ну, 2008. — С. 46-50, 63.
  3. ↑ . Архів оригіналу за 24 липня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 

Див. також ред.

Література ред.

  • Остапюк О. З історії церкви с. Піща Шацького району // Миколаївські читання. Науковий збірник. Випуск 2. — с. Жидичин, Ківерцівського р-ну, 2008. — С. 46-50, 63.
  • Остапюк О., Лончук С. Дерев'яні храми Шацького району Волинської області. // Архітектурна спадщина Волині. Збірник наукових праць. Випуск 6. / За науковою редакцією доктора архітектури П. А. Ричкова. Рівне: Дятлик М. С. — 2018. — 220 с. — ISBN 978-617-515-292-8.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerkva Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi Cerkva Kazanskoyi ikoni Presvyatoyi Bogorodici pravoslavnij hram PCU u seli Pisha Kovelskogo rajonu Volinskoyi oblasti zbudovanij u 1801 r Cerkva Kazanskoyi ikoni Presvyatoyi BogorodiciCerkva Kazanskoyi ikoni Presvyatoyi Bogorodici51 36 43 pn sh 23 49 22 sh d 51 61194 pn sh 23 82278 sh d 51 61194 23 82278 Koordinati 51 36 43 pn sh 23 49 22 sh d 51 61194 pn sh 23 82278 sh d 51 61194 23 82278Tip sporudi cerkvaRoztashuvannya Ukrayina Volinska oblast Kovelskij rajon selo Pisha vul Naberezhna 11aKinec budivnictva 1801 rikBudivelna sistema derev yana cerkvaNalezhnist PCUAdresa 44010 Volinska obl Kovelskij r n s Pisha vul Naberezhna 11aCerkva Kazanskoyi ikoni Bogorodici Pisha Ukrayina Cerkva Kazanskoyi ikoni Bogorodici u VikishovishiPam yatka arhitekturi i mistobuduvannya nacionalnogo znachennya Rishennya Radi Ministriv URSR 442 vid 06 veresnya 1979 r ohoronnij 1042 Cerkva Kazanskoyi ikoni Bogorodici ye prikladom transformaciyi tridilnogo hramu za vzircyami rosijskogo sinodalnogo stilyu shlyahom pribudovi do babincya novogo ob yemu dzvinici a do nefu dvoh bichnih zrubiv tak zvanih rozpalubok ta chotiroh rivnovelikih sluzhbovih primishen Vnaslidok cogo vidbulosya zmishennya akcentu z centralnogo zrubu na dzvinicyu sho cilkom zminilo kompozicijnu avtentichnist starogo hramu 1 Zmist 1 Z istoriyi cerkvi 2 Arhitektura 3 Nastoyateli 3 1 Perelik parohiv 4 Svitlini 5 Primitki 6 Div takozh 7 Literatura 8 PosilannyaZ istoriyi cerkvi red Cerkva v s Pisha vpershe zgaduyetsya u 1510 1531 rr yak pokinuta Mozhlivo ce bulo pov yazane z chastimi nabigami tatar yaki rujnuvali hrami i zabirali v nevolyu naselennya U 1619 1620 rr hram vzhe buv uniatskim a u 1796 r perevedenij z uniyi u pravoslav ya Klirova vidomist za 1796 r povidomlyaye sho cerkva svyatogo Simeona Stovpnika derev yana nova do svyashenosluzhinnya pridatna 2 Takozh u klirovij vidomosti rozpovidayetsya sho v seli nalichuyetsya 70 dvoriv zhiteliv 479 svyashenik Iosif Oleksandrovich Ivashkevich 36 lit gramotu znaye visvyachenij u 1787 r matushka Feodosiya Semenivna Ivashkevich 28 lit sin Onufrij 6 lit dochka Mariya 4 lit Do cerkvi nalezhalo zemli ornoyi na dvi zmini na 20 dniv sinokosa na 33 kosarya 3 Nova cerkva sv Simeona Stovpnika v s Pisha pobudovana u 1801 r na koshti parafiyan U 1802 r na kladovishi sela bula pobuduvali cvintarnu kaplicyu kotra ye unikalnim zrazkom arhayichnogo odnokamernogo hramu hatnogo tipu harakternogo dlya volinskoyi shkoli narodnoyi arhitekturi okreslenogo periodu U 1878 r cerkva otrimala im ya Kazanskoyi ikoni Bogorodici U pislyavoyennij period hram postijno funkcionuvav U 1901 r pribudovani riznicya ta babinec provedeni vnutrishni ta zovnishni remonti Na stinah cerkvi i dzvinici ye zapisi pro remonti 1866 1899 1901 1926 1960 61 1970 rr Na dzvinici ye 5 dzvoniv 18 pudiv 7 5 3 i 1 1 2 puda Na najbilshomu dzvoni darchij napis miscevogo pomishika Mihala Gutovski nbsp TEGO DZWONA FUNDATOREM MIHAL GUTOWSKI W PISZCZU 1854 ROCU D 17 M WRZESNIA LALIL OSTROWSKI nbsp na drugomu napis A E SOLI GLORIA ANNO na tretomu TEO DOMINI SPERO 2 U 2001 r provodilos svyatkuvannya 200 richchya hramu Kazanskoyi ikoni Bozhoyi Materi a 21 lipnya 2006 r vidbuvsya priyizd vladiki Simeona Nedilna shkola provoditsya v storozhci bilya hramu Organizovuvalis palomnicki poyizdki do Pochayeva Zimno i na prestolni svyata inshih parafij Za chas sluzhinnya prot Ioana Davidyuka v hrami provodilis remontni roboti rozpis hramu cerkva takozh bula pofarbovana znadvoru zroblena ogorozha hramu 3 Arhitektura red Kompoziciya cerkvi vidhodit vid narodnih tradicij derev yanogo zodchestva Pravoberezhnoyi Ukrayini Pam yatka nablizhayetsya za tipom do slobozhanskih derev yanih hramiv a takozh vidobrazhaye tendenciyi moskovskoyi arhitekturi mezhi XIX XX st U 1878 r kapitalno vidremontovana pidvedenij fundament pribudovana triyarusna dzvinicya U 1912 r pochatkovo tridilna cerkva rozshirena bokovimi zrubami Derev yana p yatizrubna Hrestovij plan utvorenij shestigrannim centralnim zrubom do yakogo po osi zahid shid prilyagayut p yatigranna apsida i malenkij nevirazhenij trapeciyepodibnij v plani babinec Po osi pivnich pivden prilyagayut bichni zrubi sho rozshiryuyut centr perekriti trigrannoyu doshatoyu steleyu Neveliki rivnoveliki sluzhbovi primishennya simetrichno vrivnovazheni v zagalnij kompoziciyi Dvoshili dahi uvinchani po grebenyu netradicijnimi stilizovanimi glavkami Do babincya primikaye triyarusna dzvinicya vosmerik na dvoh chetverikah nakrita shatrom Zrubi na kam yanomu fundamenti obshiti vertikalno ta gorizontalno Zbereglosya dekorativne ozdoblennya inter yeru XVIII XIX st a same chotiriyarusnij ikonostas kincya XIX poch HH st ta rizni kioti kincya XVIII i poch XIX st Nini v nefi pidshita stelya todi yak u pervinnomu varianti vin perekrivavsya zimknutim vosmigrannim sklepinnyam z vihodom na lihtar prihovanim pid visokoyu dvoshiloyu pokrivleyu Bokovi pribudovi perekriti trigrannim sklepinnyam yake nagaduye korobove U vivtarnomu zrubi i v babinci ploska stelya Stini cerkvi prikrasheni svolokami Perehid do vosmigrannoyi formi v pivnichno zahidnomu i pivdenno zahidnomu pryamokutnih kutah nefa zdijsnenij vrubkoyu klinciv z ploskim dnom taka struktura ne bula harakternoyu dlya derev yanogo narodnogo budivnictva XVI XVIII st i z yavilas ochevidno vzhe lishe v XIX st balkon hori utvoryuyut drugij yarus babincya kotrij vihodit v nef tricentrovoyu arkoyu virizom 2 1 Cerkva ye prikladom transformaciyi tridilnogo hramu za vzircyami rosijskogo sinodalnogo stilyu shlyahom pribudovi do babincya novogo ob yemu dzvinici a do navi dvoh bichnih zrubiv tak zvanih rozpalubok ta chotiroh rivnovelikih sluzhbovih primishen Vnaslidok cogo vidbulosya zmishennya akcentu z centralnogo zrubu na dzvinicyu sho cilkom zminilo kompozicijnu avtentichnist starogo hramu 1 Nastoyateli red Pid 1801 r takozh zgaduyutsya svyasheniki yaki sluzhili u toj chas ce otec Golenda i otec Shumskij Roki yih sluzhinnya nevidomi tomu sho deyaki arhivni dokumenti zgorili pri pozhezhi v 50 h rokah XX stolittya Cerkva navit pid chas revolyuciyi ne zakrivavsya i pochinayuchi z 1918 r i do 1943 r v nomu sluzhiv svyashenik Mihayil Maksimovich Sim ya jogo skladalasya z p yati osib batyushka matushka Antonina dvi dochki i sin Vitalij na sogodnishnij den sin o Mihayila Maksimovicha o Vitalij Maksimovich sluzhit u Polshi v m Krakiv u pravoslavnomu hrami Pid chas vijni o Mihayila z matushkoyu zabrali 5 nevidomih lyudej i vbili misce pohovannya nevidome Pislya smerti o Mihayila v hrami sluzhiv o Ioan Gackevich 1944 1965 rr Pid chas jogo sluzhinnya v 1954 r po neoberezhnosti starosti yakij povisiv rushnik na trubi vid pichki sho otoplyuvala hram stalos zagorannya ce bulo zimoyu i pershim hto gasiv pozhezhu buv o Ioan vid ognyu otrimav opiki i pislya cogo dovgo likuvavsya Pid chas pozhezhi obgorila velika chastina seredini hramu i zgorili arhivni dokumenti U 1965 r o Ioan Gackevich viyihav v Kam yanku Penzenskoyi oblasti Pomer o Ioann u vici 97 rokiv Z 1965 r po 1980 r v cerkvi s Pisha sluzhiv o Ioann Lisenko Z 1980 r po 1985 r sluzhiv o Anatolij Sobuckij na sogodnishnij den vin blagochinnij Lokachinskogo okrugu Z 1985 po 1989 r v v hrami sluzhiv prot Volodimir Hinochik A z 1989 r i po teperishnij chas sluzhit prot Ioann Davidyuk 3 Perelik parohiv red Spisok svyashenikiv yaki sluzhili v Svyato Kazanskomu hrami 1796 r o Josif Oleksandrovich Ivashkevich 1801 r o Golenda i Shumskij 1879 1884 rr svyash Ioan Goloskevich 1884 1886 rr svyash Poliyevkt Centelovich 1886 1900 rr svyash Kostyantin Shumskij 1918 1943 rr svyash Mihayil Maksimovich 1950 1965 rr svyash Ioan Gackevich 1965 1980 rr svyash Ioan Lisenko 1980 1985 rr svyash Anatolij Sobuckij 1985 1989 rr svyash Volodimir Hinochik z 1989 rr po t ch prot Ioan Davidyuk 2 Svitlini red nbsp Pivnichnij fasad cerkvi nbsp Zahidnij fasad dzvinicya hramu nbsp Vhidna brama altanka nbsp Viglyad vid porogu cerkvi na Velike Pishanske ozero nbsp Inter er hramu Kiot pravogo pivdennogo pridilu rozpalubki nbsp Ikonostas cerkvi kincya XIX poch HH st st nbsp Cvintarna kaplicya 1802 r v seli Pisha pripisna do cerkvi Kazanskoyi ikoni Bogorodici 1801 r Primitki red a b v Ostapyuk O Lonchuk S Derev yani hrami Shackogo rajonu Volinskoyi oblasti Arhitekturna spadshina Volini Zbirnik naukovih prac Vipusk 6 Za naukovoyu redakciyeyu doktora arhitekturi P A Richkova Rivne Dyatlik M S 2018 220 s ISBN 978 617 515 292 8 a b v g Ostapyuk O Z istoriyi cerkvi s Pisha Shackogo rajonu Mikolayivski chitannya Naukovij zbirnik Vipusk 2 s Zhidichin Kivercivskogo r nu 2008 S 46 50 63 a b v Stattya Selo Pisha Svyato Kazanska cerkva z oficijnogo sajtu Shackogo blagochinnya Volodimir Volinskoyi yeparhiyi UPC Arhiv originalu za 24 lipnya 2016 Procitovano 31 sichnya 2019 Div takozh red Cvintarna kaplicya Pisha Literatura red Ostapyuk O Z istoriyi cerkvi s Pisha Shackogo rajonu Mikolayivski chitannya Naukovij zbirnik Vipusk 2 s Zhidichin Kivercivskogo r nu 2008 S 46 50 63 Ostapyuk O Lonchuk S Derev yani hrami Shackogo rajonu Volinskoyi oblasti Arhitekturna spadshina Volini Zbirnik naukovih prac Vipusk 6 Za naukovoyu redakciyeyu doktora arhitekturi P A Richkova Rivne Dyatlik M S 2018 220 s ISBN 978 617 515 292 8 Posilannya red Stattya Selo Pisha Svyato Kazanska cerkva z oficijnogo sajtu Shackogo blagochinnya Volodimir Volinskoyi yeparhiyi UPC Arhivovano 24 lipnya 2016 u Wayback Machine Pisha Cerkva Ikoni Kazanskoyi Bozhoyi Materi 1801 Arhivovano 6 bereznya 2019 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Cerkva Kazanskoyi ikoni Bogorodici Pisha amp oldid 40654269