? Саї великий |
|---|
Самець великого саї (підвид C. s. spiza, Тринідад) Самиця великого саї (підвид C. s. argutus, Коста-Рика) |
| Біологічна класифікація |
| Chlorophanes spiza (Linnaeus, 1758) |
Ареал виду |
Підвиди |
| (Див. текст) |
| Синоніми |
| Motacilla spiza Linnaeus, 1758 |
Посилання |
Са́ї великий (Chlorophanes spiza) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Мексиці, Центральній і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Саї (Chlorophanes).
Опис ред.
Довжина птаха становить 13-14 см, вага 14-23 г. Виду притаманний статевий диморфізм. Забарвлення самців переважно синьо-зелене, крила і хвіст чорнуваті, пера мають зелені края, голова чорна (крім потилиці і горла). Самиці мають яскраво-зелене забарвлення, горло у них дещо блідіше, живіт жовтуватий. Дзьоб довгий, міцний, вигнутий, зверху темний, знизу жовтий, очі червоні. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.
Таксономія ред.
Великий саї був науково описаний шведським натуралістом Карлом Ліннеєм в 1758 році в десятому виданні його праці Systema Naturae під біномінальною назвою Motacilla spiza. Типовим місцем був визначений Суринам. При описанні виду Лінней покладався на британського натураліста Джорджа Едвардса, який до того описав і проілюстрував великого саї у своїй праці 1743 року A Natural History of Uncommon Birds. У 1853 році німецький орнітолог Людвіг Райхенбах перевів великого саї до роду Саї (Chlorophanes). Великий саї є сестринським видом по відношенню до малого саї з монотипового роду Iridophanes.
Підвиди ред.
Виділяють сім підвидів:
- C. s. guatemalensis Sclater, PL, 1861 — віж південної Мексики (Оахака) до північного Гондурасу;
- C. s. argutus Bangs & Barbour, 1922 — від східного Гондурасу до північної Колумбії;
- C. s. exsul Berlepsch & Taczanowski, 1884 — південно-західна Колумбія і західний Еквадор;
- C. s. subtropicalis Todd, 1924 — Анди в Колумбії та на заході Венесуели;
- C. s. spiza (Linnaeus, 1758) — східна Колумбія, Венесуела, Гвіана, бразильська Амазонія і остріві Тринідад;
- C. s. caerulescens Cassin, 1865 — південно-східна Колумбія, схід Еквадору і Перу, захід бразильської Амазонії і північна Болівія;
- C. s. axillaris Zimmer, JT, 1929 — східне і південно-східне узбережжя Бразилії (від Пернамбуку до Санта-Катарини).
Поширення і екологія ред.
Великі саї мешкають в Мексиці, Белізі, Гватемалі, Гондурасі, Нікарагуа, Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Французькій Гвіані, Суринамі, Бразилії, Еквадорі, Перу, Болівії та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих і заболочених тропічних лісах, на узліссях і галявинах та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 2300 м над рівнем моря (в Колумбійських Андах), переважно на висоті до 1700 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Великі саї зустрічаються поодинці або парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Раціон великих саї на 60% складається з плодів, на 20% з нектару та на 15% з комах. Гніздяться на деревах, в кладці 2 білих яйця, поцяткованих коричневими плямами. Інкубаційний період триває 13 днів.
Галерея ред.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). Chlorophanes spiza.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Linnaeus, Carl (1758). Systema Naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) 1 (вид. 10th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 188.
- Edwards, George (1743). A Natural History of Uncommon Birds. Part 1. London: Printed for the author at the College of Physicians. с. 25, Plate 25 right.
- Reichenbach, Ludwig (1853). Icones ad synopsin avium No. 11. Scansoriae B. Handbuch der speciellen Ornithologie (German). Dresden und Leipzig: Expedition Vollständigsten Naturgeschichte. с. 219–316 [233–234].
- Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 391.
- Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution 75: 41–77. PMID 24583021. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 березня 2022.
Посилання ред.
- Skutch, Alexander F. (1962). Life histories of honeycreepers. The Condor 64 (2): 92–116 [92–98]. JSTOR 1365479. doi:10.2307/1365479.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |