Сахновщина

Сахнóвщина — селище міського типу на Слобожанщині у Красноградському районі Харківської області, 7105 мешканців.

смт Сахновщина
Герб Сахновщини Прапор Сахновщини
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Красноградський район
Громада	Сахновщинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Сахновщина
Основні дані
Засноване	на початку XIX сторіччя
Статус	із 1938 року
Площа	9,22 км²
Населення	▼ 7105 (01.01.2020)
Густота	935,47 осіб/км²
Поштовий індекс	64501
Телефонний код	+380 5762
Географічні координати	49°09′00″ пн. ш. 35°52′24″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 35.87333° сх. д. / 49.15000; 35.87333Координати: 49°09′00″ пн. ш. 35°52′24″ сх. д. / 49.15000° пн. ш. 35.87333° сх. д. / 49.15000; 35.87333
Висота над рівнем моря	163 м
Відстань
Найближча залізнична станція:	Сахновщина
До обл. центру:
- залізницею:	147 км
- автошляхами:	155 км
Селищна влада
Адреса	64501, Харківська обл., Красноградський р-н, смт Сахновщина, вул. Шмідта, 10
Голова селищної ради	Суєцький Володимир Володимирович
Карта
Сахновщина
Сахновщина Сахновщина
Сахновщина у Вікісховищі

Див. також: Сахнівщина

Географічне розташування

Селище міського типу Сахновщина розташоване в місці витоків річок Вошива і Сугарь на південний захід від Харкова. Відстань до обласного центру — 150 км. До селища прилягають села Івано-Слиньківка, Гришівка і Новоолександрівка. Через селище проходять автомобільні дороги Р79, Т 2120 і залізниця, станція Сахновщина.

Назва

Назва походить від прізвища козацько-старшинської родини Сахновських, які володіли навколишніми землями. Зокрема, це підтверджує військово-топографічна мапа Ф.Шуберта 1846—1863 рр., на якій частина «дикого степу», що розкинулася від с. Кардашівка (нині — Дар-Надежда) вздовж берегів річки Багата до сіл Дмитрівка і Григорівка (нині об'єднані у с. Гришівка), позначена як «Сахновщина». У цих селах, як свідчить четвертий том «Малоросійського гербовника» Вадима Модзалевського майже сто років проживали багатодітні дворянські родини Сахновських.

Історія

Сахновщина заснована на початку XIX сторіччя як хутір Кобилячин (Кобилячка) Костянтиноградського повіту Полтавської губернії переселенцями з Кобеляцького повіту цієї ж губернії. Під час будівництва залізниці Костянтиноград — Лозова (1897—1900) Сахновщина перетворилася на залізничне селище. Дістала назву від прізвища поміщика Сахновського, на землях якого була збудована однойменна залізнична станція.

За переписом 1910 року, у Сахновщині було 877 жителів, яким належало лише 326 десятин землі, що розподілялися досить нерівномірно. Основними ж земельними багатствами (до 7 тис. десятин) володів поміщик Сахновський.

1912 року створено Сахновщинське с/г т-во, кількість членів (1914) 35 осіб; голова ради О. О. Донченко, секретар І. Я. П'ятак.

1938 року отримала статус селище міського типу.

Операція «Зірка» та Третя битва за Харків, лютий — березень 1943

Радянські війська відійшли з Сахновщини 6/9 жовтня 1941 року.

Тимчасовий контроль над Сахновщиною Червона Армія встановила у лютому 1943 року під час Харківської наступальної операції 1943 року, 16/18 вересня 1943 — тривалий.

У січні 1942 року, під час Барвенково-Лозівської операції, Сахновщина деякий час розташовувалася у районі боїв. Був наступ на Красноград, звільнена Лозова, і з кінця січня до середини 1942 року територія під контролем радянських військ була на 30—40 кілометрів на схід від Сахновщини, по лінії Балаклія — Лозова.

Економіка

• Сахновщинський завод продтоварів, ТОВ.
• Сахновщинський елеватор.
• Сахновщинська харчосмакова фабрика.
• Пивоварня (працює з 2018 року)^{[джерело?]}

Раніше працювали

• Сахновщинський молокозавод, ЗАТ.
• Сахновщинський маслозавод.
• Сахновщинський хлібозавод.

Об'єкти соціальної сфери

• Сахновщинська гімназія.
• Школа.
• Сахновщинська центральна районна лікарня.
• Сахновщинський будинок творчості.
• Сахновщинська дитяча музична школа.

Преса

З 10 грудня 1930 року (з перервою у 1941—1944) у Сахновщині виходить районна газета, яка у 1930—1963 мала назву «Комунар», а з 2 квітня 1963 називається «Колос».

2011 року голова Сахновщинської районної ради Харківської області Володимир Прядко посів третє місце у складеному НСЖУ списку найбільших ворогів преси в Україні: користуючись тим, що райрада є одним із співзасновників газети «Колос», фактично розпочав процедуру ліквідації юридичної особи — редакції, без рішення одного з співзасновників — трудового колективу.

Пам'ятки

будівля колишної синагоги, колишнього відділення зв'язку

• Свято-Покровський храм
• Молитовний будинок (синагога)

Нематеріальна культурна спадщина

• Сахновщинський коровай

Видатні люди

• Бутенко Георгій Андрійович (1938—1994) — український юрист
• Вакуленко Володимир Прокопович (1963) — український поет
• Дзядик Владислав Кирилович (1919—1998) — український математик
• Заворотній Олексій Тимофійович (1948) — український актор, драматург, поет, сценарист і кінорежисер, заслужений артист України
• Єрохін Андрій Леонідович (нар. 1966)— український науковець у галузі інформаційних технологій, доктор технічних наук, професор, декан факультету комп'ютерних наук Харківського національного університету радіоелектроніки.
• Кунденко Микола Петрович (нар. 1972) — український науковець у галузі електротехнологій, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри інтегрованих електротехнологій та процесів Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка
• Левицький Олександр Олександрович — заслужений діяч мистецтв України
• Малахова Тетяна — сценарист кіно і телебачення, дитяча поетеса, автор сатиричних монологів для Андрія Данилка (Верка Сердючка), автор вірша «Здравствуй, мальчик за серым щитом»
• Муромцева Ольга Георгіївна (Аксьонова) (1938—2008) — український мовознавець
• Остапченко Микола Васильович (1923—1944) — Герой Радянського Союзу (1945)
• Половинко Григорій Григорович — український письменник, журналіст, перекладач, громадський діяч.
• Попудренко Микола Микитович (1906—1943) — один з організаторів партизанського руху в Україні
• Шевченко Тарас Георгійович (1929—2015) — український живописець, художник театру, Заслужений діяч мистецтв України. Проживав у Сахновщині.
• Янко Микола Тимофійович (1912—2011) — український краєзнавець

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
2. [Р.Янишевський. Міф про Сахновського http://maers.com.ua/istoriya-kraya/65-mif-pro-sakhnovskogo [ 2019-07-24 у Wayback Machine.]]
3. Коваль А. П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України. — К. : Либідь, 2001. — С. 269.
4. Сахновщина и сахновщане. История края^{[недоступне посилання]}. (рос.)
5. Список населених місць Костянтиноградського повіту Полтавської губернії, стор. 23; Росія. Повний географічний опис нашої батьківщини, т. 7, стор. 399.
6. Сахновщина / Справочныя свѣдѣнія о сельскохозяйственных обществах по данным на 1915 год. Справочно-издательское бюро при Департаментѣ земледѣлія, 1916—1115 стор.
7. 6 армия своим левым крылом отошла на фронт Сахновщина, Чернявщина, Преображенка / Боевой приказ командующего войсками 12-й армии № 008/оп на отвод фланговых соединений армии, 21.45 9.10.41
8. Історична довідка
9. YouControl. YouControl. 
10. Сахновщинська гімназія
11. . Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 20 грудня 2012. 
12. Журналісти склали список найбільших ворогів ЗМІ [ 2011-09-14 у Wayback Machine.]: лідирує Ян Табачник // ТСН, 28 квітня 2011
13. Відкритий лист голови Національної спілки журналістів України Президенту України В. Ф. Януковичу. Ігор Лубченко, для «Телекритики» 30-05-2011

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

Посилання

• Облікова картка смт. Сахновщина^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Прогноз погоди в смт. Сахновщина
• Життя українських селян. Сахновщина