Са́сівка — село в Україні, в Закарпатській області, Свалявському районі.
| село Сасівка | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район | Свалявський район |
| Рада | Неліпинська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA21040170040039985 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1855 |
| Населення | 1412 |
| Площа | 1,371 км² |
| Густота населення | 1029,91 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89309 |
| Телефонний код | +380 3133 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°33′58″ пн. ш. 23°04′10″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 23.06944° сх. д.Координати: 48°33′58″ пн. ш. 23°04′10″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 23.06944° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 311 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89308, с. Неліпино вул. Головна, 157 |
| Карта | |
Сасівка | |
Сасівка | |
| Мапа | |
Історія ред.
Колись дуже давно в улоговині Дупильне поселилося плем’я, вождем якого був чоловік по імені Сас. Плем’я займалося землеробством, полюванням
У вождя племені була дуже гарна дочка (ім’я не відоме). Вождь сусіднього племені (ім’я теж не відоме) полюбив дівчину і хотів на ній оженитися, але дівчина не захотіла стати його жінкою. За звичаями племені вона чекала на іншого нареченого. Отримавши відмову вождь розсердився і задумав силою ( зібрав військо племені ) забрати дівчину та одружитись.
Одного разу люди із племені Саса полювали і помітили, ща на них насувається ворог. Вони швидко сповістили вождя про небезпеку. Сас зібрав своїх людей і почався нерівний бій. В цьому бою загинув сам вождь племені Сас. Тоді дочка, побачивши мертвого батька вбила нелюбимого нареченого, вожака сусіднього племені.
Після цього бою, люди які залишилися в живих, спустилися у низину, теперішнє село і оселились там. А село отримало назву «Сасівка», від імені вождя племені Сас.
Інше твердження про походження назви села Сасівка сягає періоду
Х ст. від угорського слова «szaz» (100), саме стільки переселенців зупинились на території села. Назву селу дали гуни (переселенці), які переселялися із Ліведії на територію між Дунаєм і Дніпром. Про це свідчать знахідки, які були знайдені в урочищі «Дупильне» де є печера, в якій у 1916р. знайдено старовинні речі. Про цю знахідку свідчать архівні документи, які колись зберігались на території Свалявського хімкомбінату
В околицях Сасівки в 1830 році рікою Віченю вимито бронзову спіраль для захисту рук. В 1890 році в долині Ждимір знайдено бронзовий скарб.
За архівними документами розповідається, що в селі часто спалахували епідемії різних хвороб. В 1770 і 1831 рр. була епідемія холери, від якої вимерло 15% населення. Епідемії були і пізніше про це свідчить розповідь Борто Єлени Михайлівни 1929 року народження, яка розповідала: « Там де на сьогоднішній день знаходиться старий тин, колись була трупарня. Під час епідемій холери ( місцеві жителі називали її корела), тиф, червінка церковник кожного ранку ходив по селу і збирав мертвих людей. А потім священик їх хоронив. Священик казав людям, які допомагали хоронити мертвих, щоб змащували руки часником. У трупарні були тільки столи, де складали померлих. По селу ходили лікарі і збирали ще живих, але хворих людей, щоб припинити епідемію хвороби, а ліків лікувати не було. Хворих труїли, або кидали у яму напівживих. Тому селяни хворих прятали у сіні, або прилеглих корчах, а потім забирали додому і виходжували.
Знайдено на території села декілька кладовищ – це в урочищі «Голиця» (місцева назва) біля номерів будинку 198-205, в урочищі «Ромшовець». На теперішньому новому кладовищі теж колись було кладовище, про що свідчать знайдені надгробні плити .
Під час будівництва залізниці в 1917 році на території села з’явились євреї ( в селі їх називали «жиди»). . У жидів була церква – синагога (в селі казали - «бужня»). У жидів була своя баня – «купіль» ( знаходилась на тому місці, де зараз проживає сім’я Сможаник), куди вони ходили митись кожну п’ятницю.
В селі з давніх-давен розвивалося ткацтво, жінки садили коноплю.
Релігія ред.
храм Покрови пр. богородиці. 1827.
У 1672 р. згадують священика Василя Попадинця. У 1699 р. ішлося про церковну ділянку, виділену поміщиком. Дерев’яну церкву згадують у 1733, 1778 і 1881 роках як філію Неліпина.
Нині в селі – типова мурована церква, що давніше була присвячена св. Василю Великому. Вказаний над входом 1827 р. слід вважати початком спорудження, бо в письмових джерелах трапляється також 1843 р.
Останній ремонт зроблено в 1977 р. Біля церкви стоїть гарна каркасна дерев’яна дзвіниця під конічним шатром. Великий дзвін відлив Ф. Еґрі в 1923 р. за священика Василя Грабаря та куратора Федора Головнича. Дещо менший відлито ужгородською фірмою
“Акорд” у 1938 р. До виготовлення меншо- Василь Сакал. Найменший дзвін походить з го дзвону в 1879 р. спричинилися о. Ананій 1842 p., коли парохом був Йосип Нижалов-Матяцко та куратори Дмитро Головним та ський, а куратором Андрій Коневич. В 1946р. коли край перейшов під владу Радянського Союзу священик Ковач всім жителям села після служби повідомив, що якщо село не перейде в православ’я, то його посадять, а церкву Греко-католицьку зруйнують. З тих часів церква стає православна.
Розташування ред.
Село Сасівка розміщено на північному сході від м. Свалява — районного центру Свалявського району. Розміщено село за 5 км від райцентру.
Село розкинулось в долині річки Вича, яка витікає з підніжжя гори Стій (висота якої 1677 м над рівнем моря). Належить ця водна артерія, що протікає біля села, до басейну річки Тиса, а в районі села Неліпине впадає в річку Латориця.
Селом протікає струмочок «Потічок». Кругом досить круті схили вододільного хребта, покритого буковими та грабовими деревами і кущами ліщини та ожини. Поверхня села представлена середньовисокими хребтами, глибоко розчленованими долинами річок і тимчасовими водотоками, що оточують улоговину села Сасівка.
Село Сасівка має статус гірського, оскільки сільськогосподарські угіддя розміщені на крутих схилах.
Біля села прокладена залізниця міжнародного значення: Москва — Чоп, Белград, Будапешт і т. д., колія збудована в 1917 році.
Присілки ред.
Ждимир
Ждимир - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з селом Сасівка
Згадки: 1649: Zsdimir-patak, 1898: Zsdimir, 1907: Zsdimirtelep, 1913: Zsdimirtelep
Туристичні місця ред.
- струмочок «Потічок»
- храм Покрови пр. богородиці. 1827.
- урочище «МЛИН» отримало свою назву тому, що там колись був сільський млин. Де був Млин, були лотоки. На розтоках відділялася від Вичі полоса води і текла на ці лотоки. Від цього млин крутився.
- в урочищі «Дупильне» де є печера, в якій у 1916р. знайдено старовинні речі.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1388 осіб, з яких 695 чоловіків та 693 жінки.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1412 осіб.
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 77,69 % |
| русинська | 21,81 % |
| російська | 0,35 % |
| румунська | 0,07 % |
Примітки ред.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання ред.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |