www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сади Семіраміди Висячі сади Семірамі ди одне з античних семи чудес світу що було згідно зі стародавніми джерелами розташ

Сади Семіраміди

Висячі сади Семірамі́ди — одне з античних семи чудес світу, що було, згідно зі стародавніми джерелами, розташоване у Вавилоні (сучасна Хілла). Назва пов'язана з легендарною царицею Семірамідою, для якої сади і були збудовані. Це єдине з чудес світу, точне розташування якого невідоме.

Сади Семіраміди

32°32′07″ пн. ш. 44°25′39″ сх. д. / 32.535500000027774092° пн. ш. 44.42750000002777711° сх. д. / 32.535500000027774092; 44.42750000002777711Координати: 32°32′07″ пн. ш. 44°25′39″ сх. д. / 32.535500000027774092° пн. ш. 44.42750000002777711° сх. д. / 32.535500000027774092; 44.42750000002777711
Тип Верхові сади
сім чудес світу[d] і втрачена спорудаd
Країна  Ассирія
Розташування Ірак
Сади Семіраміди (Ірак)
 Сади Семіраміди у Вікісховищі

Прообразом Висячих садів могли бути реальні верхові сади та іригаційні споруди в Вавилоні та Ніневії.

Архітектура Редагувати

Можливий вигляд Висячих садів

Найточніші сучасні відомості про Сади походять від грецьких істориків. Йосип Флавій, посилаючись на слова вавилонського жерця Бероса близько 290 року до н. е.:

У цьому палаці він спорудив дуже високі стіни, підтримувані кам'яними стовпами; і, посадивши те, що називали Висячими садами, і заповнивши їх всілякими деревами, він зробив краєвид точною подобою гірської країни. Це він зробив, щоб задовольнити свою царицю, тому що вона виросла в Мідії і любила гори.

Діодор Сицилійський близько  60–30 рр. до н. е. вірогідно ознайомився з текстами IV століття до н. е. як Клітарха (історика Александра Македонського), так і Ктесія Кнідського про Висячі сади. Діодор приписував їхнє будівництво сирійському царю. Він стверджує, що сад мав форму квадрата, кожна сторона якого має приблизно 4 плефри (близько 120 м) завдовжки. Сад був багатоярусним, з найвищою галереєю на висоті 50 ліктів (близько 22,5 м). Стіни, завтовшки близько 6,7 м, були цегляні. Основи багатоярусних секцій садів були достатньо глибокими, щоб забезпечити зростання коренів для найбільших дерев, а сади зрошувалися з сусідньої річки Євфрат.

Квінт Курцій Руф у I ст. до н. е. ймовірно спирався на ті ж джерела, що й Діодор. Він стверджував, що сади були розташовані на вершині цитаделі, окружність якої складала 20 стадій (близько 3,4 км). Він приписував будівництво садів сирійському царю, знову ж таки з тієї причини, що його цариця сумувала за батьківщиною.

Опис Страбона, складений біля 64 р. до н. е. — 21 р. н. е., можливо, базується на втраченому описі Онесікріта IV століття до нашої ери. Він стверджував, що сади поливали за допомогою гвинта Архімеда, який сполучав сади з річкою Євфрат.

Останнім із класичних джерел про Висячі сади, які вважаються незалежними від інших, є «Довідник із Семи чудес світу» парадоксографа Філона Візантійського, написаний у IV—V ст. н. е.

На реконструкціях Висячі сади часто зображаються як зікурат, на уступах якого висаджено рослини. Проте дослідження кінця XX — початку XXI ст. вказують, що це помилкове уявлення.

У легендах Редагувати

За однією з античних легенд їх побудова була пов'язане з Семірамідою, прообразом якої є ассирійська цариця Шаммурамат IX століття до н. е.

За іншою легендою їх побудували для дружини вавилонського царя Навуходоносора II Амітіс (Amytis of Media[en]), яка сумувала за горами та лісами своєї батьківщини. Цар Навуходоносор II] (605—562 р. до н. е.) для боротьби проти головного ворога — Ассирії, війська якої двічі руйнували столицю держави Вавилон, уклав військовий союз із Ціаксар, царем Мідії. Перемігши, вони розділили територію Ассирії між собою. Військовий союз був зміцнений одруженням Навуходоносора II із дочкою мідійського царя. Запорошений і шумний Вавилон, розташований на пустельній піщаній рівнині, не радував царицю, яка зросла в гористій і зеленій Мідії. Щоб утішити її, Навуходоносор наказав звести «висячі сади». Історичні свідчення, однак, не підтверджують цю легенду.

Історичність Висячих садів Редагувати

В ассирійській традиції сади мали особливе символічне значення, втілюючи мудрість царя, його всепроникну владу, здатність керувати природою, давати життя, не зважаючи на сезонні зміни. Сади висаджувалися в царських палацах, на похованнях і в храмах.

Лишається неясним чи були Висячі сади справжньою спорудою чи поетичним описом, оскільки в тогочасних вавилонських джерелах їхні описи відсутні. Також немає згадок про дружину Навуходоносора Амітіс (або будь-які інші дружини), хоча політичний шлюб з мідійкою або персидкою не був би незвичайним. Існує багато записів про роботи Навуходоносора, але його довгі та детальні написи не згадують жодного саду. Однак сади описували пізніші письменники, і деякі з цих розповідей вважаються похідними від вражень людей, які відвідували Вавилон. Геродот, описуючи Вавилон у своїх «Історіях», не згадував Висячі сади, хоча можливо, що на момент його візиту вони ще не були добре відомі грекам.

У Вавилоні не знайдено жодних археологічних доказів існування Висячих садів. Проте під Євфратом, русло якого з часом змінило розташування, можливо, є їхні залишки. Річка текла на схід від свого нинішнього положення за часів Навуходоносора II, і про західну частину стародавнього Вавилону мало що відомо.

Пошуки Висячих садів Редагувати

Стародавній барельєф із зображенням царського саду

Висячі сади залишаються єдиним з античних чудес світу, розташування якого достеменно не відоме. Роберт Роллінджер припускав, що жрець Берос приписав Сади Навуходоносору з політичних міркувань, а насправді вони розташовувалися в іншому місці.

Існування царського саду саме по собі дуже вірогідне, адже було традиційним для ассирійських правителів. Цар Ашшур-назір-апал II (правив у 883—859 до н. е.) створив канал, який прорізав гори для зрошення садів. Згадується, що там зростали сосни, кипариси та ялівці; мигдаль, фінікові дерева, чорне дерево, палісандр, оливка, дуб, тамарис, волоський горіх, теребінт, ясен, ялиця, гранат, груша, айва, інжир і виноград. Скульптурна настінна панель зображає вигляд цього саду. На ній простежується ряд особливостей, згаданих класичними авторами.

Роберт Кольдевей при розкопках Вавилону знаходив на північно-східному куті палацових фундаментів серію незвичайних камер і кімнат. Колодязь, виявлений в одній з кімнат, міг використовуватися для зрошування садів. Кольдевей вважав, що виявив саме Висячі сади, проте за пізнішими оцінками, це були склади, в яких зберігалися кунжутна олія, зерно, фініки, прянощі, а також утримувалися високопоставлені полонені. Через десять років, коли Леонард Вуллі проводив розкопки стародавнього шумерського міста Ур на південний схід від Вавилону, він помітив регулярні отвори в цегляній кладці тамтешнього зікурата. Така система, як припускав Вуллі, пізніше була використана для проєктування Висячих садів у Вавилоні.

Джерванський акведук

Оксфордська вчена Стефані Деллі припустила, що так звані Висячі сади Вавилону насправді були добре відомою спорудою, побудованою ассирійським царем Сін-аххе-ерібою (правив у 704—681 рр. до н. е.) для свого палацу в Ніневії; Даллі стверджує, що протягом кількох століть Вавилон і Ніневія сплуталися, тож великі сади в палаці Сін-аххе-еріби були приписані вавилонському правителю Навуходоносору II. Археологічні розкопки виявили сліди величезної системи акведуків, приписуваних Сін-аххе-ерібі за написом на їхніх залишках, які, як припускає Деллі, були частиною 80-кілометрової мережі каналів, дамб і акведуків, які використовувалися для доставки води до Ніневії. Водопіднімальні гвинти використовувалися, щоб зрошувати верхні рівні садів.

Архіви правління онука Сін-аххе-еріби, Ашшурбаніпала, рясніють згадками про геніальні іригаційні системи. Археологи також знайшли систему акведуків, побудовану під час його правління з двох мільйонів кам'яних блоків, яка доставляла воду в місто через долину Джерван. Стефані Деллі писала, що Александр Македонський, імовірно, бачив акведук, коли проходив повз Ніневію. Його враження від вишуканих водних систем і садів цього міста породили історію про Висячі сади.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Hanging Gardens of Babylon. World History Encyclopedia (англ.). Процитовано 1 грудня 2021. 
  2. Йосип до Аппіона lib. 1. c. 19.—Syncel. Chron. 220.— Euseb. Præp. Evan. lib. 9.
  3. Діодор Сицилійський II.10-1-10
  4. Квінт Курцій Руф. Історія Александра V.1.35-5
  5. Страбон, Географія XVI.1.5
  6. Henderson, Jeffrey. Geography, Volume V (англ.). ISBN 978-0-674-99233-7. 
  7. Oates, David; Al-Gailani Werr, Lamia (2002). Of pots and plans : papers on the archaeology and history of Mesopotamia and Syria presented to David Oates in honour of his 75th birthday. London: NABU. с. 66–67. ISBN 1-897750-62-5. OCLC 50099865. 
  8. ↑ Hanging Gardens of Babylon | History & Pictures | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 2 грудня 2021. 
  9. The Legend of Semmiramis [1] (англ.)
  10. Семіраміда // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1716. — 1000 екз.
  11. Foster, Karen Polinger (1998). «Gardens of Eden: Flora and Fauna in the Ancient Near East» (PDF). Transformations of Middle Eastern Natural Environments: Legacies and Lessons. New Haven: Yale University. pp. 320—329. (англ.)
  12. Encyclopædia Iranica. AMYTIS [3] (англ.)
  13. W. Eilers, Semiramis, Vienna, 1971, pp. 17 and 57, n. 101
  14. Dalley, Stephanie (23 травня 2013). The Mystery of the Hanging Garden of Babylon: An Elusive World Wonder Traced (англ.). OUP Oxford. ISBN 978-0-19-163933-3. 
  15. Finkel, Irving L.; Seymour, Michael; Curtis, John (2009). Babylon. Oxford: Oxford University Press. с. 109. ISBN 978-0-19-538540-3. OCLC 234260201. 
  16. Dalley, Stephanie (2013). The mystery of the Hanging Garden of Babylon : an elusive world wonder traced. Oxford, United Kingdom. ISBN 978-0-19-966226-5. OCLC 809032332. 
  17. ↑ Reade, Julian (2000). Alexander the Great and the Hanging Gardens of Babylon. Iraq 62. с. 195–217. ISSN 0021-0889. doi:10.2307/4200490. Процитовано 1 грудня 2021. 
  18. Priestley, Jessica (2014). Herodotus and Hellenistic culture : literary studies in the reception of the Histories. Oxford. с. 91. ISBN 978-0-19-151016-8. OCLC 875558165. 
  19. Finkel, Irving L.; Seymour, Michael; Curtis, John (2009). Babylon. Oxford: Oxford University Press. с. 41. ISBN 978-0-19-538540-3. OCLC 234260201. 
  20. Oates, Joan (1986). Babylon (вид. Rev. ed). New York, N.Y.: Thames and Hudson. с. 144. ISBN 0-500-27384-7. OCLC 13977943. 
  21. ↑ Were the Hanging Gardens of Babylon actually in Babylon?. History (англ.). 16 липня 2020. Процитовано 2 грудня 2021. 
  22. Haubold, Johannes; Lanfranchi, Giovanni B.; Rollinger, Robert; Steele, John M. (2013). The world of Berossos : proceedings of the 4th International Colloquium on "The ancient Near East between classical and ancient oriental traditions", Hatfield College, Durham 7th - 9th July 2010. Wiesbaden. с. 151. ISBN 978-3-447-06728-7. OCLC 843866403. 
  23. Dalley, Stephanie (2013). The mystery of the Hanging Garden of Babylon : an elusive world wonder traced. Oxford, United Kingdom. с. 65–82. ISBN 978-0-19-966226-5. OCLC 809032332. 
  24. Dalley, Stephanie (1993). Ancient Mesopotamian Gardens and the Identification of the Hanging Gardens of Babylon Resolved. Garden History 21 (1). с. 1–13. ISSN 0307-1243. doi:10.2307/1587050. Процитовано 1 грудня 2021. 
  25. Babylon's hanging garden: ancient scripts give clue to missing wonder. the Guardian (англ.). 5 травня 2013. Процитовано 1 грудня 2021. 

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сади Семіраміди
  • (англ.)
  • Peter A. Clayton, Martin Price. The seven wonders of the ancient world. — Routledge, 1988. — 178 с. — ISBN 0-415-05036-7
Це незавершена стаття про античність.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Visyachi sadi Semirami di odne z antichnih semi chudes svitu sho bulo zgidno zi starodavnimi dzherelami roztashovane u Vaviloni suchasna Hilla Nazva pov yazana z legendarnoyu cariceyu Semiramidoyu dlya yakoyi sadi i buli zbudovani Ce yedine z chudes svitu tochne roztashuvannya yakogo nevidome Sadi Semiramidi32 32 07 pn sh 44 25 39 sh d 32 535500000027774092 pn sh 44 42750000002777711 sh d 32 535500000027774092 44 42750000002777711 Koordinati 32 32 07 pn sh 44 25 39 sh d 32 535500000027774092 pn sh 44 42750000002777711 sh d 32 535500000027774092 44 42750000002777711Tip Verhovi sadi sim chudes svitu d i vtrachena sporudadKrayina AssiriyaRoztashuvannya IrakSadi Semiramidi Irak Sadi Semiramidi u VikishovishiProobrazom Visyachih sadiv mogli buti realni verhovi sadi ta irigacijni sporudi v Vaviloni ta Nineviyi Zmist 1 Arhitektura 2 U legendah 3 Istorichnist Visyachih sadiv 4 Poshuki Visyachih sadiv 5 Div takozh 6 Primitki 7 PosilannyaArhitektura Redaguvati nbsp Mozhlivij viglyad Visyachih sadivNajtochnishi suchasni vidomosti pro Sadi pohodyat vid greckih istorikiv Josip Flavij posilayuchis na slova vavilonskogo zhercya Berosa blizko 290 roku do n e 1 U comu palaci vin sporudiv duzhe visoki stini pidtrimuvani kam yanimi stovpami i posadivshi te sho nazivali Visyachimi sadami i zapovnivshi yih vsilyakimi derevami vin zrobiv krayevid tochnoyu podoboyu girskoyi krayini Ce vin zrobiv shob zadovolniti svoyu caricyu tomu sho vona virosla v Midiyi i lyubila gori 2 Diodor Sicilijskij blizko 60 30 rr do n e virogidno oznajomivsya z tekstami IV stolittya do n e yak Klitarha istorika Aleksandra Makedonskogo tak i Ktesiya Knidskogo pro Visyachi sadi Diodor pripisuvav yihnye budivnictvo sirijskomu caryu Vin stverdzhuye sho sad mav formu kvadrata kozhna storona yakogo maye priblizno 4 plefri blizko 120 m zavdovzhki Sad buv bagatoyarusnim z najvishoyu galereyeyu na visoti 50 liktiv blizko 22 5 m Stini zavtovshki blizko 6 7 m buli ceglyani Osnovi bagatoyarusnih sekcij sadiv buli dostatno glibokimi shob zabezpechiti zrostannya koreniv dlya najbilshih derev a sadi zroshuvalisya z susidnoyi richki Yevfrat 3 Kvint Kurcij Ruf u I st do n e jmovirno spiravsya na ti zh dzherela sho j Diodor Vin stverdzhuvav sho sadi buli roztashovani na vershini citadeli okruzhnist yakoyi skladala 20 stadij blizko 3 4 km Vin pripisuvav budivnictvo sadiv sirijskomu caryu znovu zh taki z tiyeyi prichini sho jogo caricya sumuvala za batkivshinoyu 4 Opis Strabona skladenij bilya 64 r do n e 21 r n e mozhlivo bazuyetsya na vtrachenomu opisi Onesikrita IV stolittya do nashoyi eri Vin stverdzhuvav sho sadi polivali za dopomogoyu gvinta Arhimeda yakij spoluchav sadi z richkoyu Yevfrat 5 6 Ostannim iz klasichnih dzherel pro Visyachi sadi yaki vvazhayutsya nezalezhnimi vid inshih ye Dovidnik iz Semi chudes svitu paradoksografa Filona Vizantijskogo napisanij u IV V st n e 7 Na rekonstrukciyah Visyachi sadi chasto zobrazhayutsya yak zikurat na ustupah yakogo visadzheno roslini Prote doslidzhennya kincya XX pochatku XXI st vkazuyut sho ce pomilkove uyavlennya 8 U legendah RedaguvatiZa odniyeyu z antichnih legend yih pobudova bula pov yazane z Semiramidoyu proobrazom yakoyi ye assirijska caricya Shammuramat IX stolittya do n e 9 10 Za inshoyu legendoyu yih pobuduvali dlya druzhini vavilonskogo carya Navuhodonosora II Amitis Amytis of Media en yaka sumuvala za gorami ta lisami svoyeyi batkivshini Car Navuhodonosor II 605 562 r do n e dlya borotbi proti golovnogo voroga Assiriyi vijska yakoyi dvichi rujnuvali stolicyu derzhavi Vavilon uklav vijskovij soyuz iz Ciaksar carem Midiyi Peremigshi voni rozdilili teritoriyu Assiriyi mizh soboyu Vijskovij soyuz buv zmicnenij odruzhennyam Navuhodonosora II iz dochkoyu midijskogo carya Zaporoshenij i shumnij Vavilon roztashovanij na pustelnij pishanij rivnini ne raduvav caricyu yaka zrosla v goristij i zelenij Midiyi Shob utishiti yiyi Navuhodonosor nakazav zvesti visyachi sadi 11 Istorichni svidchennya odnak ne pidtverdzhuyut cyu legendu 12 13 Istorichnist Visyachih sadiv RedaguvatiV assirijskij tradiciyi sadi mali osoblive simvolichne znachennya vtilyuyuchi mudrist carya jogo vseproniknu vladu zdatnist keruvati prirodoyu davati zhittya ne zvazhayuchi na sezonni zmini Sadi visadzhuvalisya v carskih palacah na pohovannyah i v hramah 14 Lishayetsya neyasnim chi buli Visyachi sadi spravzhnoyu sporudoyu chi poetichnim opisom oskilki v togochasnih vavilonskih dzherelah yihni opisi vidsutni Takozh nemaye zgadok pro druzhinu Navuhodonosora Amitis abo bud yaki inshi druzhini hocha politichnij shlyub z midijkoyu abo persidkoyu ne buv bi nezvichajnim 15 Isnuye bagato zapisiv pro roboti Navuhodonosora ale jogo dovgi ta detalni napisi ne zgaduyut zhodnogo sadu 16 Odnak sadi opisuvali piznishi pismenniki i deyaki z cih rozpovidej vvazhayutsya pohidnimi vid vrazhen lyudej yaki vidviduvali Vavilon 17 Gerodot opisuyuchi Vavilon u svoyih Istoriyah ne zgaduvav Visyachi sadi 18 hocha mozhlivo sho na moment jogo vizitu voni she ne buli dobre vidomi grekam 17 U Vaviloni ne znajdeno zhodnih arheologichnih dokaziv isnuvannya Visyachih sadiv 19 Prote pid Yevfratom ruslo yakogo z chasom zminilo roztashuvannya mozhlivo ye yihni zalishki Richka tekla na shid vid svogo ninishnogo polozhennya za chasiv Navuhodonosora II i pro zahidnu chastinu starodavnogo Vavilonu malo sho vidomo 20 Poshuki Visyachih sadiv Redaguvati nbsp Starodavnij barelyef iz zobrazhennyam carskogo saduVisyachi sadi zalishayutsya yedinim z antichnih chudes svitu roztashuvannya yakogo dostemenno ne vidome 21 Robert Rollindzher pripuskav sho zhrec Beros pripisav Sadi Navuhodonosoru z politichnih mirkuvan a naspravdi voni roztashovuvalisya v inshomu misci 22 Isnuvannya carskogo sadu same po sobi duzhe virogidne adzhe bulo tradicijnim dlya assirijskih praviteliv Car Ashshur nazir apal II praviv u 883 859 do n e stvoriv kanal yakij prorizav gori dlya zroshennya sadiv Zgaduyetsya sho tam zrostali sosni kiparisi ta yalivci migdal finikovi dereva chorne derevo palisandr olivka dub tamaris voloskij gorih terebint yasen yalicya granat grusha ajva inzhir i vinograd Skulpturna nastinna panel zobrazhaye viglyad cogo sadu Na nij prostezhuyetsya ryad osoblivostej zgadanih klasichnimi avtorami 23 Robert Koldevej pri rozkopkah Vavilonu znahodiv na pivnichno shidnomu kuti palacovih fundamentiv seriyu nezvichajnih kamer i kimnat Kolodyaz viyavlenij v odnij z kimnat mig vikoristovuvatisya dlya zroshuvannya sadiv 8 Koldevej vvazhav sho viyaviv same Visyachi sadi prote za piznishimi ocinkami ce buli skladi v yakih zberigalisya kunzhutna oliya zerno finiki pryanoshi a takozh utrimuvalisya visokopostavleni poloneni Cherez desyat rokiv koli Leonard Vulli provodiv rozkopki starodavnogo shumerskogo mista Ur na pivdennij shid vid Vavilonu vin pomitiv regulyarni otvori v ceglyanij kladci tamteshnogo zikurata Taka sistema yak pripuskav Vulli piznishe bula vikoristana dlya proyektuvannya Visyachih sadiv u Vaviloni nbsp Dzhervanskij akvedukOksfordska vchena Stefani Delli pripustila sho tak zvani Visyachi sadi Vavilonu naspravdi buli dobre vidomoyu sporudoyu pobudovanoyu assirijskim carem Sin ahhe eriboyu praviv u 704 681 rr do n e dlya svogo palacu v Nineviyi Dalli stverdzhuye sho protyagom kilkoh stolit Vavilon i Nineviya splutalisya tozh veliki sadi v palaci Sin ahhe eribi buli pripisani vavilonskomu pravitelyu Navuhodonosoru II 24 Arheologichni rozkopki viyavili slidi velicheznoyi sistemi akvedukiv pripisuvanih Sin ahhe eribi za napisom na yihnih zalishkah yaki yak pripuskaye Delli buli chastinoyu 80 kilometrovoyi merezhi kanaliv damb i akvedukiv yaki vikoristovuvalisya dlya dostavki vodi do Nineviyi Vodopidnimalni gvinti vikoristovuvalisya shob zroshuvati verhni rivni sadiv 25 Arhivi pravlinnya onuka Sin ahhe eribi Ashshurbanipala ryasniyut zgadkami pro genialni irigacijni sistemi Arheologi takozh znajshli sistemu akvedukiv pobudovanu pid chas jogo pravlinnya z dvoh miljoniv kam yanih blokiv yaka dostavlyala vodu v misto cherez dolinu Dzhervan Stefani Delli pisala sho Aleksandr Makedonskij imovirno bachiv akveduk koli prohodiv povz Nineviyu Jogo vrazhennya vid vishukanih vodnih sistem i sadiv cogo mista porodili istoriyu pro Visyachi sadi 21 Div takozh RedaguvatiVerhovi sadi Sad Starodavnogo Yegiptu Heneralife Algambra Italijskij sad dobi vidrodzhennya Sad barokoPrimitki Redaguvati Hanging Gardens of Babylon World History Encyclopedia angl Procitovano 1 grudnya 2021 Josip do Appiona lib 1 c 19 Syncel Chron 220 Euseb Praep Evan lib 9 Diodor Sicilijskij II 10 1 10 Kvint Kurcij Ruf Istoriya Aleksandra V 1 35 5 Strabon Geografiya XVI 1 5 Henderson Jeffrey Geography Volume V angl ISBN 978 0 674 99233 7 Oates David Al Gailani Werr Lamia 2002 Of pots and plans papers on the archaeology and history of Mesopotamia and Syria presented to David Oates in honour of his 75th birthday London NABU s 66 67 ISBN 1 897750 62 5 OCLC 50099865 a b Hanging Gardens of Babylon History amp Pictures Britannica www britannica com angl Procitovano 2 grudnya 2021 The Legend of Semmiramis 1 angl Semiramida Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1716 1000 ekz Foster Karen Polinger 1998 Gardens of Eden Flora and Fauna in the Ancient Near East PDF Transformations of Middle Eastern Natural Environments Legacies and Lessons New Haven Yale University pp 320 329 2 angl Encyclopaedia Iranica AMYTIS 3 angl W Eilers Semiramis Vienna 1971 pp 17 and 57 n 101 Dalley Stephanie 23 travnya 2013 The Mystery of the Hanging Garden of Babylon An Elusive World Wonder Traced angl OUP Oxford ISBN 978 0 19 163933 3 Finkel Irving L Seymour Michael Curtis John 2009 Babylon Oxford Oxford University Press s 109 ISBN 978 0 19 538540 3 OCLC 234260201 Dalley Stephanie 2013 The mystery of the Hanging Garden of Babylon an elusive world wonder traced Oxford United Kingdom ISBN 978 0 19 966226 5 OCLC 809032332 a b Reade Julian 2000 Alexander the Great and the Hanging Gardens of Babylon Iraq 62 s 195 217 ISSN 0021 0889 doi 10 2307 4200490 Procitovano 1 grudnya 2021 Priestley Jessica 2014 Herodotus and Hellenistic culture literary studies in the reception of the Histories Oxford s 91 ISBN 978 0 19 151016 8 OCLC 875558165 Finkel Irving L Seymour Michael Curtis John 2009 Babylon Oxford Oxford University Press s 41 ISBN 978 0 19 538540 3 OCLC 234260201 Oates Joan 1986 Babylon vid Rev ed New York N Y Thames and Hudson s 144 ISBN 0 500 27384 7 OCLC 13977943 a b Were the Hanging Gardens of Babylon actually in Babylon History angl 16 lipnya 2020 Procitovano 2 grudnya 2021 Haubold Johannes Lanfranchi Giovanni B Rollinger Robert Steele John M 2013 The world of Berossos proceedings of the 4th International Colloquium on The ancient Near East between classical and ancient oriental traditions Hatfield College Durham 7th 9th July 2010 Wiesbaden s 151 ISBN 978 3 447 06728 7 OCLC 843866403 Dalley Stephanie 2013 The mystery of the Hanging Garden of Babylon an elusive world wonder traced Oxford United Kingdom s 65 82 ISBN 978 0 19 966226 5 OCLC 809032332 Dalley Stephanie 1993 Ancient Mesopotamian Gardens and the Identification of the Hanging Gardens of Babylon Resolved Garden History 21 1 s 1 13 ISSN 0307 1243 doi 10 2307 1587050 Procitovano 1 grudnya 2021 Babylon s hanging garden ancient scripts give clue to missing wonder the Guardian angl 5 travnya 2013 Procitovano 1 grudnya 2021 Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Sadi SemiramidiSeven Wonders of the World The Hanging Gardens of Babylon angl Peter A Clayton Martin Price The seven wonders of the ancient world Routledge 1988 178 s ISBN 0 415 05036 7 nbsp Ce nezavershena stattya pro antichnist Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sadi Semiramidi amp oldid 39330362