Лікоть — одиниця вимірювання довжини, що не має певного значення і приблизно відповідає відстані від ліктьового суглоба до кінця витягнутого середнього пальця руки. Дорівнювала половині англійського ярда.
Лікоть у світі Редагувати
Як міра лікоть відомий у багатьох народів світу. У єгиптян лікоть дорівнював 45 см, у греків — 46,3 см, у римлян — 44,4 см, давньосхідний — близько 45 см, перський (царський) — близько 53,3 см, пігон (= 20 пальців) — бл. 38,5 см, самоський лікоть — 28 пальців 518 мм. Єгипетський «малий лікоть» дорівнював 44,4 см, «царський лікоть» — 52,5. Використовували лікоть і в африканських і азійських країнах: лікоть у Марокко — 51,7 см і 53,3, у Тунісі — 47,3, у Калькутті — 44,7, у Шрі-Ланці — до 47 см. Відомий також «подвійний лікоть царя Лагаша Гудеа» (Шумер, XXII століття до н. е.) — 99-99,6 см.
Стародавні євреї в епоху Другого храму користувалися двома варіантами цієї міри — 40 і 48 см.
У Європі початку XIX століття в різних землях використовувалися лікті різної довжини. Згідно з Фізикою 1831 вид.
| Міра ліктів у міліметрах | ||
|---|---|---|
| Лікоть | Міліметр | |
| Віденський | 779,9224 | |
| Празький | … | 593,9600 |
| Моравський | … | 740,6683 |
| Сілезький | … | 579,0104 |
| Трієстський | Для вовни … | 676,7489 |
| Трієстський | Для шовку … | 642,1444 |
| Тирольський | … | 804,1356 |
| Венеційський | … | 636,8207 |
| Амстердамський | … | 690,2838 |
| Аугсбурзький | Великий … | 609,5250 |
| Аугсбурзький | Малий … | 592,3808 |
| Берлінський | … | 666,8231 |
| Брюссельський | Великий … | 694,3443 |
| Брюссельський | Малий … | 684,4188 |
| Кельнський | Великий … | 649,7955 |
| Кельнський | Малий … | 574,1087 |
| Дрезденський | … | 566,2132 |
| Франкфуртський | … | 539,5945 |
| Лейпцизький | … | 565,3110 |
| Нюрнберзький | … | 669,6040 |
| Шведський | … | 593,7344 |
Лікоть в Україні Редагувати
На теренах Лівобережної України до кінця XVII ст., а у Правобережній Україні до кінця XVIII ст. як міру довжини використовували лікоть, уніфікований з європейською системою мір. З ХІІІ ст. застосовували лікоть хелмінський (57,62 см), запроваджений у Пруссії тевтонськими лицарями. Поряд із ним застосовували лікоть старопольський у 59,6 см. У містах на ринковій площі були еталонні міри довжини, ваги, об'єму, за користування якими купці сплачували мито. На теренах Галичини в 1787—1857 роках діяла міра довжини — лікоть львівський чи галицький у 59,6 см.
Лікоть ділився на 2 стопи або 24 цалі (нім. Zoll, Zol) чи дюйми.
Лікоть у Київській Русі Редагувати
Лікоть — староруська одиниця вимірювання, у Русі згадується в літературних пам'ятниках з XI ст.
Лікоть мав кілька значень — неповний лікоть, двохдолонний лікоть, великий лікоть. Великий лікоть (майже вдвічі більший ліктя) дорівнював довжині руки від плеча, витіснив початковий звичайний лікоть. І в цьому випадку назва вимірювача (частини тіла) стала позначенням міри. Сучасне значення терміну «лікоть» — ліктьовий згин, суглоб — простежується в письмових джерелах тільки із середини XV століття.
Лікоть був мірою офіційною торговою і народно-побутовою. Добре відома офіційна новгородська міра — Іванський лікоть. Фрагмент натуральної міри був знайдений у Великому Новгороді під час археологічних робіт в 1955 році: це був стрижень із ялівця з круглим перетином і рівно обрізаними кінцями. Характерно, що його поверхня була відполірована до блиску в результаті довгого вживання. Довжина стрижня 54,7 см, дата — рубіж XI—XII ст. Фрагмент Іванського ліктя виявлено в 1948 при археологічних розкопках на Ярославовому дворищі в тому ж Новгороді. На ньому була навіть вирізаний напис: «сватогоіванос». Довжина фрагмента 15 см (лікоть був зламаний ще в давнину), дата за палеографічними ознаками — XIV століття.
Підтвердженням метрологічного значення знахідки 1955 року є вимірювальні лінійки (фрагменти) з розкопок в Старій Ладозі в шарах XIII—XIV ст., Що мали поділи, рівні 3,4 см. Розподіл 54,7 на 3,4 дає 16 (залишком 0,3 см в даному випадку цілком можна знехтувати), що абсолютно збігається з числом вершків у пізньому аршині.
Лікоть у 54 см дорівнював трьом п'ядям по 18 см.
З XVI століття у Московському царстві лікоть поступово витісняється аршином (тур. arşın), запозиченим зі Сходу, зокрема в Османській імперії. Наприклад, у підручнику Франца Мочника (Franz Mozhnik) 1848 р. вид. нім. Elle і пол. Łokieć поставлений у відповідність російський аршин.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Штереншіс М. Євреї. Історія нації. — 2008. — С. 539. — ISBN 978-5-94467-064-9.
Джерела та література Редагувати
- Герасименко Н. О. Лікоть [ 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 215. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література Редагувати
- Фізика 1831 вид.
- Franz Mozhnik: Lehrbuch des gesammten Rechnens für die vierte Classe der Hauptschulen in den kk Staaten. Im Verlage der k.k. Schulbücher Verschleiß-Administration bey St. Anna in der Johannisgasse, Wien 1848.
- Карпушина Н. Рукотворні мірки // Математика в школі. — 2008. — № 7.
- Сєдова Л. М. Питання російської метрології на уроках і позакласних заняттях з математики. — Ярославль 1999; .