Степа́н Володи́мирович Са́вченко (1889, Чернігівщина — 1942, Ташкент) — український літературознавець доби Розстріляного відродження; перекладач-франкофон, етнограф.
| Савченко Степан Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 16 грудня 1889 |
| Помер | 16 січня 1942 (52 роки) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | перекладач |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
Біографія ред.
Родом з Чернігівщини. Закінчив Київський університет (1913), з 1917 року — його викладач, з 1925 року — професор романської філології, з 1933 року — керівник катедри.
Праці:
- «Русская народная сказка» (1914),
- «Происхождение романских языков» (1916),
- «Шевченко і світова література» (1939).
Також статті і передмови до видань творів Анатоля Франса, Ж. Бедьє, Ромена Ролляна, Бляско Ібаньєса та інших.
Редактор 10-томового видання творів Ґі де Мопасана українською мовою (1927—1930), збірнику перекладів «Французькі класики XVII століття» (пер. Максим Рильський) (1931).
Дописував до журналу УАН «Етнографічний вісник».
Помер на примусовій евакуації у Ташкенті.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |