Савченко Віктор Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Савченко.

Віктор Григорович Са́вченко (нар. 17 вересня 1952(19520917), с. Атамань, Генічеський район, Херсонська область) — український боксер, дворазовий призер Олімпійських ігор, доктор педагогічних наук (1997), професор (1996), ректор Дніпропетровського інституту фізичної культури і спорту, член президії Федерації боксу України, голова Федерації боксу Дніпропетровської області, член Національного Олімпійського комітету України. Народний депутат України II скликання.

Віктор Григорович Савченко
Народився	17 вересня 1952(1952-09-17) (71 рік) Атамань, Херсонська область, Українська РСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	боксер, політик
Alma mater	Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту
Науковий ступінь	доктор педагогічних наук^[d]
Знання мов	українська і російська
Посада	народний депутат України
Партія	незалежний політик
Вага	71 кг
Зріст	172 см
Нагороди	Медаль «За трудову доблесть» Заслужений майстер спорту СРСР
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
2-го скликання
безпартійний	7 серпня 1994	—	12 травня 1998

Біографія

• Батько Григорій Тимофійович (1919—1983) — робітник;
• мати Віра Омелянівна (1918—1954) — колгоспниця;
• дружина Надія Сергіївна (1951) — домогосподарка;
• дочка Олена (1974) — лікар-дерматолог.

Дніпропетровський інститут фізичної культури, тренерський факультет (1976—1980), тренер-викладач; докторська дисертація «Основи психологічної підготовки спортсменів високої кваліфікації (на матеріалі боксу)» (Український державний університет фізичного виховання і спорту).

У 1990-х роках працював на «злодія в законі» Олександра Мільченка (Матроса), на якого працював й інший відомий дніпропетровський спортсмен-важковик Султанбай Рахманов.

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Блоку НДП, № 225 в списку. На час виборів: ректор Дніпропетровського інституту фізичної культури і спорту, член НДП.

• 1969—1971 — токар Південного машинобудівного заводу.
• 1971—1972 — токар УМС-3 тресту «Дніпроважбудмеханізація».
• 1972—1973 — слюсар спортивної бази тресту № 17 Дніпропетровська.
• 1973—1982 — інструктор фізичної культури Дніпропетровського облспорткомітету.
• 03.1982-09.1997 — завідувач кафедри боксу, боротьби і важкої атлетики Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту.

Академік Української академії політичних наук (1998). Академік Української академії наук (1998). Дійсний член Петровської академії наук і мистецтв (Санкт-Петербург).

Почесна грамота Президії ВР УРСР (1976). Почесна грамота ВР України (2005). Медаль «За трудову доблесть» (1980). Відмінник освіти (2002). Нагрудний знак «Петра Могили» (2005, Міністерство освіти і науки України).

Почесний громадянин міста Дніпро. Звання присвоєно у 2018 році.

Спортивна кар'єра

Неодноразовий чемпіон України, чемпіон СРСР (1977, 1980), чемпіон Європи (1977), чемпіон світу (1978), срібний призер чемпіонату Європи (1975), дворазовий призер Олімпійських ігор (1976, 1980).

Олімпійські ігри 1976

вагова категорія до 71 кг

У 1/8 фіналу переміг П'єранжело Піра (Італія)

У 1/4 фіналу переміг Альфредо Лемуса (Венесуела)

У 1/2 фіналу програв Єжи Рибіцькому (Польща)

Завоював бронзову медаль

Олімпійські ігри 1980

вагова категорія до 75 кг

У першому раунді змагань переміг Даміра Шкаро (Югославія)

У другому раунді змагань переміг Роберта Пфітчера (Австрія)

У 1/4 фіналу переміг Манфреда Траутена (НДР)

У 1/2 фіналу переміг Єжи Рибіцького (Польща)

У фіналі програв Хосе Гомесу (Куба)

Завоював срібну медаль

Входив до складу збірної СРСР з боксу з 1975 року по 1982.

Заслужений майстер спорту СРСР (1978).

Політика

Народний депутат України II скликання з серпня 1994 (2-й тур) до квітня 1998, Ленінський виборчій округ № 80 Дніпропетровської області, висунутий трудовим колективом. Голова підкомітету з питань фізичної культури і спорту Комітету з питань молоді, спорту і туризму. Член групи «Єдність».

Громадянська позиція

2022 року, під час повномасштабного вторгнення РФ до України, Савченко почав співпрац. з колаборантами. У квітні 2023 року його було позбавлено звання «Майтер спорту України».

Автор

Посібники

• «Основы психологии современного бокса» (1996),
• «Футбол» (1997, співав.),
• «Психолого-педагогическое обеспечение физической подготовки юного боксера» (1999)

Монографії

• «Психология двигательной деятельности юных боксеров» (1997),
• «Проблемы психологии профессионального бокса» (1997)

Статті

• «Современные психологические мотоды восстановления работоспособности спортсменов» (1998),
• «Методологические основы формирования психологических тестов оценки уровня спортивной подготовки спортсменов» (1999),
• «Резервы повышения эффективности подготовки спортсменов» (2001),
• «Передумови та ключові ланки фундаменталізації вищої освіти» (2000) та ін.

Захоплення

Спорт, тварини, мистецтво.

Примітки

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
2. Olympedia — 2006.
   d:Track:Q95606922
3. Криминальный авторитет Александр Мильченко (Матрос) | КРИМИНАЛЬНЫЕ АВТОРИТЕТЫ ВОРЫ В ЗАКОНЕ |. www.mzk1.ru. Процитовано 28 грудня 2019. 
4. Он сделал Амур криминальным районом: история первого рэкетира 90-х Матроса. dp.vgorode.ua. Процитовано 28 грудня 2019. 
5. . Olympics at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 21 грудня 2019. 
6. Допомагали росіянам. Жителів Мелітополя позбавили звання "Майстер спорту України". РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 квітня 2023. 

Посилання

• Довідка