www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ротмістров Павло Олексійович 6 липня 23 червня 1901 19010623 6 квітня 1982 радянський воєначальник помічник міністра обо

Ротмістров Павло Олексійович

Ротмістров Павло Олексійович (6 липня (23 червня) 1901(19010623) — 6 квітня 1982) — радянський воєначальник, помічник міністра оборони СРСР по вищих військово-навчальних закладах, Герой Радянського Союзу, Головний маршал бронетанкових військ.

Ротмістров Павло Олексійович
Народження 23 червня 1901(1901-06-23)
село Сковорово нині Селіжароський район Тверська область
Смерть 6 квітня 1982(1982-04-06) (80 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР
Рід військ  танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія КПРС
Звання  Головний маршал танкових військ
Війни / битви Громадянська війна в Росії, німецько-радянська війна і радянсько-фінська війна
Нагороди
 Ротмістров Павло Олексійович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився в селі Сковорово нині Селіжароського району Тверської області в багатодітній сільській родині коваля (мав 8 братів і сестер). Закінчив чотирирічну сільську школу.

У 1916 році отримав освіту у вищому початковому училищі. Працював на залізниці в Пено, сплавником лісу у верхів'ях Волги. У 1917 році переїхав до Самари, де працював вантажником.

Громадянська війна Редагувати

У квітні 1919 року добровільно вступив до лав Радянської Армії, був зарахований в Самарський робочий полк; учасник Громадянської війни. Брав участь у боях проти військ адмірала О. В. Колчака, у ліквідації Мелекеського повстання, в радянсько-польській війні. Згодом курсант Самарських радянських інженерних курсів. Спочатку воював під Бугульмою в Самарському робочому полку, потім у 42-му етапному батальйоні 16-ї армії Західного фронту.

Після Громадянської війни в 1921 році брав участь у придушенні Кронштадтського повстання. Ротмістров в числі перших увірвався до фортеці. У бою був поранений, але зміг особисто знищити кулеметну точку. У 1921 році за мужність, виявлену при штурмі форту № 6 під час придушення Кронштадтського повстання, нагороджений орденом Червоного Прапора.

Міжвоєнний час Редагувати

Закінчив Смоленську піхотну школу червоних командирів, служив у Рязані у 149-му і в 51-му стрілецьких полках. З 1924 року після закінчення 1-ї Військової об'єднаної школи ім. ВЦВК командував взводом, ротою. У березні-жовтні 1928 року — командир батареї 11-го артилерійського полку. Був заступником командира батальйону 34-го стрілецького полку в Ленінградському військовому окрузі.

У 1931 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе та став начальником першої частини штабу 36-ї Забайкальської стрілецької дивізії (місто Чита).
З березня 1936 року — начальник першого відділення штабу Окремої Червонопрапорної Далекосхідної армії. У червні 1937 р. Ротмістров призначений командиром 63-го Червонопрапорного полку ім. М. В. Фрунзе 21-ї стрілецької дивізії ім. С. С. Каменєва.

У жовтні 1937 року відкликаний з Далекого Сходу і призначений викладачем тактики у Військовій академії механізації і моторизації РСЧА ім. І. В. Сталіна. У 1939 році Ротмістров захистив кандидатську дисертацію. У 1939 році за звинуваченням у зв'язках з «ворогами народу» був виключений з ВКП (б), але не став чекати подальшого арешту, а оскаржив рішення партійного бюро академії. Через декілька місяців рішенням Комісії партійного контролю був поновлений у партії, виключення з партії замінено на оголошення суворої догани. Через рік П. О. Ротмістров захистив дисертацію за однією з проблем застосування танків на війні і отримав ступінь кандидата військових наук.

Радянсько-фінська війна Редагувати

На початку 1940 року відряджають на фронт Радянсько-фінської війни для отримання бойового досвіду застосування танкових військ. Офіційно відправлений на фронт на посаді командира резервної групи Північно-Західного фронту, але за особистим бажанням направлений у війська командиром танкового батальйону 35-ї легкої танкової бригади 7-ї армії. Брав участь у боях при прориві «лінії Маннергейма» і під Виборгом. Незабаром стає начальником штабу цієї бригади. За успішні бойові дії в радянсько-фінській війні бригада була нагороджена орденом Червоного Прапора, а підполковник Павло Олексійович отримав орден Червоної Зірки.

Німецько-радянська війна Редагувати

У період Німецько-радянської війни П. О. Ротмістров воював на Західному, Північно-Західному, Калінінському, Сталінградському, Воронезькому, Степовому, Південно-Західному, 2-му Українському і 3-му Білоруському фронтах. З грудня 1940 року — заступник командира 5-ї танкової дивізії 3-го механізованого корпусу в Прибалтійському Особливому військовому окрузі в Алітусі Литовської РСР. Майже два місяці з боями відходили танкісти з оточення по лісах Литви, Білорусі та Брянщини. У вересні 1941 року вступає в командування 8-ю танковою бригадою 11-ї армії Північно-Західного фронту, а потім танковим корпусом.

Зі спогадів П. О. Ротмістрова:

У мене защеміло у грудях. Нерухомим поглядом я дивився на карту, бачив Селіжарово, рідне село Сковорово і з гіркотою думав: «Невже тут будуть фашисти ?....

Танкісти Ротмістрова виконали поставлені перед ними завдання в боях на Північно-Західному і Калінінському фронтах, а також в боях під Москвою. За успішні дії корпус був перетворений в 3-й гвардійський з присвоєнням йому почесного найменування Котельніківського.

У січні 1943 року корпус успішно брав участь разом з 2-ю гвардійською армію у розгромі групи військ генерал-фельдмаршала Е. Манштейна, що намагалася деблокувати оточене сталінградське угруповання противника, і звільненні міста Ростов-на-Дону.

22 лютого 1943 р. командиру корпусу було присвоєно звання генерал-лейтенанта танкових військ і нагороджено орденом Суворова II ступеня (№ 3).

В ході Курської битви армія взяла участь в оборонній битві в смузі військ Воронезького фронту. 12 липня 1943 армія під командуванням Ротмістрова взяла участь у контрударі, відомому в радянській історичній науці як «найбільше танкова битва під Прохорівкою».

18-23 серпня 1943 р. 5-та гвардійська танкова армія під командуванням генерала П.А. Ротмістрова разом з 53-ю армією під командуванням генерала І.М. Манагарова вели бої на заході Харкова і визволили місто від фашистів 23 серпня 1943 р.

Визначна роль відводилась 5-й гвардійській танковій армії в Кіровоградській наступальній операції. Блискуче проведена Кіровоградська наступальна операція вдалася завдяки рішучим і чітким діям генерала Ротмістрова, якому невдовзі присвоїли звання маршала бронетанкових військ. 8 січня 1944 року Кіровоград було відвойовано в німців. На ознаменування перемоги найкращим частинам 5-ї гвардійської танкової армії, які брали участь у відвоюванні Кіровограда, присвоєно звання Кіровоградських, а 29-й і 18-й танкові корпуси були нагороджені орденом Червоного Прапора.

Талант Ротмістрова П. О. виявився в боях на Правобережній Україні — Корсунь-Шевченківській і Умансько-Ботошанській операціях. Армія брала участь в боях за визволення Білорусі і Прибалтики. Війну закінчила у Східній Пруссії.

Післявоєнна служба Редагувати

У серпні 1944 року Ротмістров був призначений на посаду заступника командувача бронетанковими і механізованими військами Червоної армії і до кінця війни в бойових діях більше не брав участь. Після Німецько-радянської війни Ротмістров був командувачем бронетанковими і механізованими військами в Групі радянських військ у Німеччині, а потім у такій же посаді на Далекому Сході. З 1948 року — заступник начальника кафедри Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова. У 1953 році Ротмістров і сам закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова, після чого став у ній же начальником кафедри, вів військово-педагогічну і військово-наукову роботу. Доктор військових наук (1956), професор (1958), автор книги «Танки на війні».

У 1958—1964 роках був начальником Військової Академії бронетанкових військ. З метою удосконалення навчального процесу активно підтримував зв'язок з військами, для поліпшення військово-наукової роботи часто організовував творчі конференції, брав участь у розробці праць з використання танкових військ в бою, операції і війну в цілому, а також перспектив їх розвитку. У травні 1965 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота зірка». З червня 1968 по квітень 1982 року — Генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. 2 жовтня 1973 року присвоєно Звання Почесного громадянина міста Кіровограда.

Помер 6 квітня 1982 року, похований у Москві.

Військові звання Редагувати

Нагороди Редагувати

Пам'ять Редагувати

  • Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.
  • В Твері у Горбатого моста встановлено меморіальний знак воїнам 8-ї танкової бригади, якою командував Ротмістров.
  • Пам'ятник у селищі Селіжарово Тверської області.
  • Пам'ятна дошка, присвячена Ротмістрову, на будівлі Військовій академії бронетанкових військ.
  • У Москві на будинку (вул. Тверська д.8), в якому він жив, встановлена ​​меморіальна дошка.
  • Іменем Ротмістрова названа вулиця в Мінську (в мікрорайоні Шабала).
  • П. А. Ротмістров є почесним громадянином міста Калініна.

Примітки Редагувати

  1. Ротмістров Павло Олексійович - Герой Радянського Союзу. www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 13 травня 2013. Процитовано 12 листопада 2014 року. 
  2. Ротмистров П.А. Стальная гвардия. — М. : Воениздат, 1984. — С. 74.
  3. . lib.kr.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 12 листопада 2014 року. 
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении генерал-полковнику бронетанковых войск Ротмистрову П. А. военного звания маршала бронетанковых войск» от 21 февраля 1944 года [ 28 січня 2022 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 29 февраля (№ 12 (272)). — С. 1
  5. . www.nd.m-necropol.ru. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2014 року. 
  6. . www.warheroes.ru. Архів оригіналу за 3 березня 2014. Процитовано 25 листопада 2014 року. 
  7. ↑ Павел Алексеевич Ротмистров. www.liveinternet.ru. Процитовано 25 листопада 2014 року. [недоступне посилання з листопадаа 2019]

Джерела та література Редагувати

  • Першина Т. С. Ротмістров Павло Олексійович [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 342. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  • Астраханский В. Круг чтения военачальника //Библиотека .- 2002 .- № 5 .- С.11-13.
  • Командиры второй мировой войны / Авт.-сост. А. Н. Гордиенко .- Мн., 1997.
  • Лубченков Ю. Н. 100 великих полководцев Второй мировой / Ю. Н. Лубченков .- М., 2006 .- 480 с.- ISBN 5-9533-0573-7.
  • Матівос Ю. Місто на сивому Інгулі. — Історико-публіцистичний нарис. — Кіровоград: ТОВ «Діаграма», 2004.
  • Мощанский И. Б. Танки, вперед! Курьезы танковой войны в битве за Ленинград .-М., 2009 .- 192 с.- ISBN 978-5-9533-3884-4.
  • Ротмистров П. А. Время и танки. — М.: Воениздат, 1972. — 336 с.
  • Соловьев Н.Н. Мемориальный комплекс Славы в Харькове: Фотоочерк /Фото Евсюкова Ю.В.-Изд.5. Х.: Прапор, 1984.-С. 43, 52, 59.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Rotmistrov Pavlo Oleksijovich 6 lipnya 23 chervnya 1901 19010623 6 kvitnya 1982 radyanskij voyenachalnik pomichnik ministra oboroni SRSR po vishih vijskovo navchalnih zakladah Geroj Radyanskogo Soyuzu Golovnij marshal bronetankovih vijsk Rotmistrov Pavlo OleksijovichNarodzhennya 23 chervnya 1901 1901 06 23 selo Skovorovo nini Selizharoskij rajon Tverska oblastSmert 6 kvitnya 1982 1982 04 06 80 rokiv Moskva SRSRPohovannya Novodivichij cvintarKrayina SRSRRid vijsk tankovi vijskaOsvita Vijskova akademiya imeni M V Frunze i Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiPartiya KPRSZvannya Golovnij marshal tankovih vijskVijni bitvi Gromadyanska vijna v Rosiyi nimecko radyanska vijna i radyansko finska vijnaNagorodi Rotmistrov Pavlo Oleksijovich u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 1 1 Gromadyanska vijna 1 2 Mizhvoyennij chas 1 3 Radyansko finska vijna 1 4 Nimecko radyanska vijna 1 5 Pislyavoyenna sluzhba 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 4 Pam yat 5 Primitki 6 Dzherela ta literaturaBiografiya RedaguvatiNarodivsya v seli Skovorovo nini Selizharoskogo rajonu Tverskoyi oblasti v bagatoditnij silskij rodini kovalya mav 8 brativ i sester Zakinchiv chotiririchnu silsku shkolu U 1916 roci otrimav osvitu u vishomu pochatkovomu uchilishi Pracyuvav na zaliznici v Peno splavnikom lisu u verhiv yah Volgi U 1917 roci pereyihav do Samari de pracyuvav vantazhnikom Gromadyanska vijna Redaguvati U kvitni 1919 roku dobrovilno vstupiv do lav Radyanskoyi Armiyi buv zarahovanij v Samarskij robochij polk uchasnik Gromadyanskoyi vijni Brav uchast u boyah proti vijsk admirala O V Kolchaka u likvidaciyi Melekeskogo povstannya v radyansko polskij vijni Zgodom kursant Samarskih radyanskih inzhenernih kursiv Spochatku voyuvav pid Bugulmoyu v Samarskomu robochomu polku potim u 42 mu etapnomu bataljoni 16 yi armiyi Zahidnogo frontu Pislya Gromadyanskoyi vijni v 1921 roci brav uchast u pridushenni Kronshtadtskogo povstannya Rotmistrov v chisli pershih uvirvavsya do forteci U boyu buv poranenij ale zmig osobisto znishiti kulemetnu tochku U 1921 roci za muzhnist viyavlenu pri shturmi fortu 6 pid chas pridushennya Kronshtadtskogo povstannya nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora 1 Mizhvoyennij chas Redaguvati Zakinchiv Smolensku pihotnu shkolu chervonih komandiriv sluzhiv u Ryazani u 149 mu i v 51 mu strileckih polkah Z 1924 roku pislya zakinchennya 1 yi Vijskovoyi ob yednanoyi shkoli im VCVK komanduvav vzvodom rotoyu U berezni zhovtni 1928 roku komandir batareyi 11 go artilerijskogo polku Buv zastupnikom komandira bataljonu 34 go strileckogo polku v Leningradskomu vijskovomu okruzi U 1931 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu imeni M V Frunze ta stav nachalnikom pershoyi chastini shtabu 36 yi Zabajkalskoyi strileckoyi diviziyi misto Chita Z bereznya 1936 roku nachalnik pershogo viddilennya shtabu Okremoyi Chervonoprapornoyi Dalekoshidnoyi armiyi U chervni 1937 r Rotmistrov priznachenij komandirom 63 go Chervonoprapornogo polku im M V Frunze 21 yi strileckoyi diviziyi im S S Kamenyeva U zhovtni 1937 roku vidklikanij z Dalekogo Shodu i priznachenij vikladachem taktiki u Vijskovij akademiyi mehanizaciyi i motorizaciyi RSChA im I V Stalina U 1939 roci Rotmistrov zahistiv kandidatsku disertaciyu U 1939 roci za zvinuvachennyam u zv yazkah z vorogami narodu buv viklyuchenij z VKP b ale ne stav chekati podalshogo areshtu a oskarzhiv rishennya partijnogo byuro akademiyi Cherez dekilka misyaciv rishennyam Komisiyi partijnogo kontrolyu buv ponovlenij u partiyi viklyuchennya z partiyi zamineno na ogoloshennya suvoroyi dogani Cherez rik P O Rotmistrov zahistiv disertaciyu za odniyeyu z problem zastosuvannya tankiv na vijni i otrimav stupin kandidata vijskovih nauk Radyansko finska vijna Redaguvati Na pochatku 1940 roku vidryadzhayut na front Radyansko finskoyi vijni dlya otrimannya bojovogo dosvidu zastosuvannya tankovih vijsk Oficijno vidpravlenij na front na posadi komandira rezervnoyi grupi Pivnichno Zahidnogo frontu ale za osobistim bazhannyam napravlenij u vijska komandirom tankovogo bataljonu 35 yi legkoyi tankovoyi brigadi 7 yi armiyi Brav uchast u boyah pri prorivi liniyi Mannergejma i pid Viborgom Nezabarom staye nachalnikom shtabu ciyeyi brigadi Za uspishni bojovi diyi v radyansko finskij vijni brigada bula nagorodzhena ordenom Chervonogo Prapora a pidpolkovnik Pavlo Oleksijovich otrimav orden Chervonoyi Zirki Nimecko radyanska vijna Redaguvati U period Nimecko radyanskoyi vijni P O Rotmistrov voyuvav na Zahidnomu Pivnichno Zahidnomu Kalininskomu Stalingradskomu Voronezkomu Stepovomu Pivdenno Zahidnomu 2 mu Ukrayinskomu i 3 mu Biloruskomu frontah Z grudnya 1940 roku zastupnik komandira 5 yi tankovoyi diviziyi 3 go mehanizovanogo korpusu v Pribaltijskomu Osoblivomu vijskovomu okruzi v Alitusi Litovskoyi RSR Majzhe dva misyaci z boyami vidhodili tankisti z otochennya po lisah Litvi Bilorusi ta Bryanshini U veresni 1941 roku vstupaye v komanduvannya 8 yu tankovoyu brigadoyu 11 yi armiyi Pivnichno Zahidnogo frontu a potim tankovim korpusom Zi spogadiv P O Rotmistrova nbsp U mene zashemilo u grudyah Neruhomim poglyadom ya divivsya na kartu bachiv Selizharovo ridne selo Skovorovo i z girkotoyu dumav Nevzhe tut budut fashisti 2 nbsp Tankisti Rotmistrova vikonali postavleni pered nimi zavdannya v boyah na Pivnichno Zahidnomu i Kalininskomu frontah a takozh v boyah pid Moskvoyu Za uspishni diyi korpus buv peretvorenij v 3 j gvardijskij z prisvoyennyam jomu pochesnogo najmenuvannya Kotelnikivskogo U sichni 1943 roku korpus uspishno brav uchast razom z 2 yu gvardijskoyu armiyu u rozgromi grupi vijsk general feldmarshala E Manshtejna sho namagalasya deblokuvati otochene stalingradske ugrupovannya protivnika i zvilnenni mista Rostov na Donu 22 lyutogo 1943 r komandiru korpusu bulo prisvoyeno zvannya general lejtenanta tankovih vijsk i nagorodzheno ordenom Suvorova II stupenya 3 3 V hodi Kurskoyi bitvi armiya vzyala uchast v oboronnij bitvi v smuzi vijsk Voronezkogo frontu 12 lipnya 1943 armiya pid komanduvannyam Rotmistrova vzyala uchast u kontrudari vidomomu v radyanskij istorichnij nauci yak najbilshe tankova bitva pid Prohorivkoyu 18 23 serpnya 1943 r 5 ta gvardijska tankova armiya pid komanduvannyam generala P A Rotmistrova razom z 53 yu armiyeyu pid komanduvannyam generala I M Managarova veli boyi na zahodi Harkova i vizvolili misto vid fashistiv 23 serpnya 1943 r Viznachna rol vidvodilas 5 j gvardijskij tankovij armiyi v Kirovogradskij nastupalnij operaciyi Bliskuche provedena Kirovogradska nastupalna operaciya vdalasya zavdyaki rishuchim i chitkim diyam generala Rotmistrova yakomu nevdovzi prisvoyili zvannya marshala bronetankovih vijsk 4 8 sichnya 1944 roku Kirovograd bulo vidvojovano v nimciv Na oznamenuvannya peremogi najkrashim chastinam 5 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi yaki brali uchast u vidvoyuvanni Kirovograda prisvoyeno zvannya Kirovogradskih a 29 j i 18 j tankovi korpusi buli nagorodzheni ordenom Chervonogo Prapora Talant Rotmistrova P O viyavivsya v boyah na Pravoberezhnij Ukrayini Korsun Shevchenkivskij i Umansko Botoshanskij operaciyah Armiya brala uchast v boyah za vizvolennya Bilorusi i Pribaltiki Vijnu zakinchila u Shidnij Prussiyi Pislyavoyenna sluzhba Redaguvati U serpni 1944 roku Rotmistrov buv priznachenij na posadu zastupnika komanduvacha bronetankovimi i mehanizovanimi vijskami Chervonoyi armiyi i do kincya vijni v bojovih diyah bilshe ne brav uchast Pislya Nimecko radyanskoyi vijni Rotmistrov buv komanduvachem bronetankovimi i mehanizovanimi vijskami v Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini a potim u takij zhe posadi na Dalekomu Shodi Z 1948 roku zastupnik nachalnika kafedri Vishoyi vijskovoyi akademiyi imeni K Ye Voroshilova U 1953 roci Rotmistrov i sam zakinchiv Vishu vijskovu akademiyu imeni K Ye Voroshilova pislya chogo stav u nij zhe nachalnikom kafedri viv vijskovo pedagogichnu i vijskovo naukovu robotu Doktor vijskovih nauk 1956 profesor 1958 avtor knigi Tanki na vijni U 1958 1964 rokah buv nachalnikom Vijskovoyi Akademiyi bronetankovih vijsk Z metoyu udoskonalennya navchalnogo procesu aktivno pidtrimuvav zv yazok z vijskami dlya polipshennya vijskovo naukovoyi roboti chasto organizovuvav tvorchi konferenciyi brav uchast u rozrobci prac z vikoristannya tankovih vijsk v boyu operaciyi i vijnu v cilomu a takozh perspektiv yih rozvitku U travni 1965 roku jomu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota zirka Z chervnya 1968 po kviten 1982 roku Generalnij inspektor Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR 2 zhovtnya 1973 roku prisvoyeno Zvannya Pochesnogo gromadyanina mista Kirovograda Pomer 6 kvitnya 1982 roku pohovanij u Moskvi Vijskovi zvannya Redaguvati1936 major 1937 polkovnik 21 lipnya 1942 general major tankovih vijsk 29 grudnya 1942 general lejtenant tankovih vijsk 20 zhovtnya 1943 general polkovnik tankovih vijsk 21 lyutogo 1944 marshal bronetankovih vijsk 28 kvitnya 1962 golovnij marshal bronetankovih vijskNagorodi Redaguvati6 ordeniv Lenina 5 05 1942 22 07 1944 21 02 1945 22 06 1961 7 05 1965 3 07 1981 orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi 22 06 1971 4 ordeni Chervonogo Prapora 1921 3 11 1944 22 02 1968 orden Suvorova 1 stupenya 22 02 1944 orden Suvorova 2 stupenya 9 01 1943 orden Kutuzova I stupenya 27 08 1943 orden Chervonoyi Zirki 3 07 1940 Orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya 1975 Geroj Radyanskogo Soyuzu 7 05 1965 Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskij Chervonij Armiyi 5 inozemnih ordeniv i medaliv Pochesna zbroya 22 02 1968 Pam yat RedaguvatiPohovanij u Moskvi na Novodivichomu kladovishi 5 V Tveri u Gorbatogo mosta vstanovleno memorialnij znak voyinam 8 yi tankovoyi brigadi yakoyu komanduvav Rotmistrov Pam yatnik u selishi Selizharovo Tverskoyi oblasti 6 Pam yatna doshka prisvyachena Rotmistrovu na budivli Vijskovij akademiyi bronetankovih vijsk 7 U Moskvi na budinku vul Tverska d 8 v yakomu vin zhiv vstanovlena memorialna doshka 7 Imenem Rotmistrova nazvana vulicya v Minsku v mikrorajoni Shabala P A Rotmistrov ye pochesnim gromadyaninom mista Kalinina Primitki Redaguvati Rotmistrov Pavlo Oleksijovich Geroj Radyanskogo Soyuzu www warheroes ru Arhiv originalu za 13 travnya 2013 Procitovano 12 listopada 2014 roku Rotmistrov P A Stalnaya gvardiya M Voenizdat 1984 S 74 Kirovogradshina v roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni lib kr ua Arhiv originalu za 12 listopada 2014 Procitovano 12 listopada 2014 roku Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii general polkovniku bronetankovyh vojsk Rotmistrovu P A voennogo zvaniya marshala bronetankovyh vojsk ot 21 fevralya 1944 goda Arhivovano 28 sichnya 2022 u Wayback Machine Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1944 29 fevralya 12 272 S 1 Novodeviche kladbishe www nd m necropol ru Arhiv originalu za 7 bereznya 2016 Procitovano 25 listopada 2014 roku Pavel Alekseevich Rotmistrov www warheroes ru Arhiv originalu za 3 bereznya 2014 Procitovano 25 listopada 2014 roku a b Pavel Alekseevich Rotmistrov www liveinternet ru Procitovano 25 listopada 2014 roku nedostupne posilannya z listopadaa 2019 Dzherela ta literatura RedaguvatiPershina T S Rotmistrov Pavlo Oleksijovich Arhivovano 20 grudnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 342 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Astrahanskij V Krug chteniya voenachalnika Biblioteka 2002 5 S 11 13 Komandiry vtoroj mirovoj vojny Avt sost A N Gordienko Mn 1997 Lubchenkov Yu N 100 velikih polkovodcev Vtoroj mirovoj Yu N Lubchenkov M 2006 480 s ISBN 5 9533 0573 7 Mativos Yu Misto na sivomu Inguli Istoriko publicistichnij naris Kirovograd TOV Diagrama 2004 Moshanskij I B Tanki vpered Kurezy tankovoj vojny v bitve za Leningrad M 2009 192 s ISBN 978 5 9533 3884 4 Rotmistrov P A Vremya i tanki M Voenizdat 1972 336 s Solovev N N Memorialnyj kompleks Slavy v Harkove Fotoocherk Foto Evsyukova Yu V Izd 5 H Prapor 1984 S 43 52 59 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Rotmistrov Pavlo Oleksijovich amp oldid 40515473