Розлади аутистичного спектра

Ро́злади аутисти́чного спе́ктра, які часто називають просто «аутизм» або в контексті професійного діагнозу «розлад спектра аутизму» («РАС») — це стан особливого нейророзвитку^[en], що характеризується труднощами соціальної взаємодії, вербальної та невербальної комунікації та наявністю повторюваної поведінки та обмежених інтересів. Інші поширені симптоми включають: незвичайні реакції на сенсорні подразники, та наполягання на однаковому або суворому дотриманні рутини.

Ро́злади аутисти́чного спе́ктра
Знак аутизму Знак аутизму
Інші назви	«аутизм», «розлад спектра аутизму» («РАС»)
Спеціальність	психіатрія, клінічна психологія, педіатрія
Симптоми	труднощі в соціальної взаємодії, вербальному та невербальної комунікації, а також наявність повторюваної поведінки або обмежених інтересів
Ускладнення^[en]	соціальна ізоляція, проблеми з освітою та працевлаштуванням, тривога, стрес, цькування, самопошкодження
Початок	раннє дитинство
Тривалість	протягом усього життя особи
Причини	багатофакторні^[en], з багатьма невизначеними факторами
Фактори ризику	сімейна історія^[en], певні генетичні хвороби, наявність батьків у віці, певні прописані ліки, батьківські та дитячі проблеми зі здоров'ям
Метод діагностики	на основі поєднання клінічних спостережень за поведінкою та розвитком і комплексного діагностичного тестування, проведеного групою кваліфікованих фахівців (включаючи клінічних психологів, нейропсихологів, педіатрів і логопедів)
Диференціальна діагностика^[en]	інтелектуальна недостатність, тривога, біполярний розлад, депресія, синдром Ретта, РДУГ, шизоїдна акцентуація, селективний мутизм, шизофренія, обсесивно-компульсивний розлад, соціофобія, синдром Ейнштейна^[en], посттравматичний стресовий розлад, розлади навчання (головним чином розлади мови^[en]), соціальна тривожність^[en]
Препарати	TEACCH method^d
Частота	1 зі 100 дітей (1%) у всьому світі
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	6A02
MeSH	D000067877

Більшість психіатричних організацій розглядає аутизм як спектральний розлад^[en], що означає можливість його прояву у кожної людини відмінно один від одного: але будь-яка особа з аутизмом, швидше за все, демонструватиме деякі, хоча й не всі характеристики, пов'язані з ним, і людина може проявляти їх у різному ступені та частоті. Існують великі варіації в рівні підтримки, якої потребують люди: деякі люди з аутизмом не розмовляють, а інші мають відносно непорушну розмовну мову.

Особливості

У багатьох людей з аутизмом ознаки, як правило, вперше з'являються у стадії немовля або в стадії дитинства й, як правило, мають стійкий перебіг без ремісії (різні часові рамки розвитку описані більш детально нижче). Люди з аутизмом можуть мати серйозні порушення в деяких аспектах розвитку, але в інших аспектах можуть набувати навпаки середніх або навіть кращих успіхів.

Клініцисти розглядають оцінку РАС, коли пацієнт показує:

• регулярні труднощі в соціальній взаємодії або спілкуванні
• обмежена або повторювана поведінка (часто називається стиммінг англ. Stimming)
• опір змінам або обмеження інтересів

Ці функції зазвичай оцінюються за такими параметрами, коли це доречно:

• проблеми з отриманням або збереженням роботи чи освіти
• труднощі у встановленні або підтримці соціальних стосунків
• зв'язки зі службами психічного здоров'я або проблемами навчання
• наявність в анамнезі розладів нервової системи (включаючи проблеми з навчанням і РДУГ) або порушення психічного здоров'я.

Характеристики

Існує багато ознак, пов'язаних з аутизмом; презентація дуже різниться:

Атипове харчування також є поширеним явищем, але воно не обов'язково для встановлення діагнозу.

Деякі люди з аутизмом можуть проявляти понаднормові здібності, наприклад, у математиці, музиці або художньому відтворенні, що у виняткових випадках вважається синдром саванта. Зазвичай, люди з аутизмом демонструють «профіль гострих навичок», із сильними здібностями в одних сферах, що контрастують зі значно слабшими здібностями в інших.

Діагностування

«Розлад спектра аутизму» — клінічний діагноз, який зазвичай ставить лікар на основі повідомленої та безпосередньо оглянутої поведінки підозрілої особи. Відповідно до оновлених діагностичних критеріїв у DSM-5-TR, щоб отримати діагноз розладу спектра аутизму, людина повинна мати «постійний дефіцит соціального спілкування та соціальної взаємодії» та «обмежені, повторювані моделі поведінки, інтересів, або діяльності». Така поведінка повинна початися в ранньому дитинстві й впливати на здатність людини виконувати повсякденні завдання. Крім того, симптоми не можна повністю пояснити розладом інтелектуального розвитку або глобальною затримкою розвитку^[en].

Є кілька факторів, які ускладнюють діагностику розладу аутистичного спектра. По-перше, не існує стандартизованих візуалізаційних, молекулярних або генетичних тестів, які можна використовувати для діагностики РАС. Крім того, існує велика різноманітність у тому, як РАС впливає на людей. Поведінкові прояви РАС залежать від стадії розвитку людини, віку появи, поточної підтримки та індивідуальної варіації. Загалом, існує кілька станів, які можуть проявлятися подібно до розладу спектра аутизму, включаючи інтелектуальну недостатність, вади слуху, специфічні порушення мови^[en], такі як синдром Ландау–Клеффнера^[en]. РДУГ, тривожний розлад і психотичні розлади. Крім того, наявність аутизму може ускладнити діагностику супутніх психічних розладів, таких як депресія.

В ідеалі діагноз РАС повинна визначити команда клініцистів (наприклад: педіатри, дитячі психіатри, дитячі неврологи) на основі інформації, наданої від підозрюваної особи, опікунів, інших медичних працівників та безпосереднього від особистого спостереження за підозрюваним. Оцінка дитини або дорослого на наявність розладу спектра аутизму зазвичай починається зі збору, педіатром або лікарем первинної медичної допомоги^[en], анамнезу розвитку та проведення фізичного огляду. Якщо буде виправдано, лікар може направити особу до спеціаліста з РАС, який спостерігатиме та оцінюватиме когнітивні, комунікаційні, сімейні та інші фактори за допомогою стандартизованих інструментів і беручи до уваги будь-які пов'язані захворювання. Педіатра-нейропсихолога часто просять оцінити поведінку та когнітивні навички як для діагностики, так і для того, щоб рекомендувати освітнє втручання. Подальше обстеження може бути проведено після того, як особі буде встановлено діагноз РАС. Це може включати клінічну генетичну оцінку, особливо коли інші симптоми вже вказують на генетичну причину. Попри те, що до 40% випадків РАС можуть бути пов'язані з генетичними причинами, наразі не рекомендується проводити повне генетичне тестування кожної особи, у якої діагностовано РАС. Консенсусні рекомендації щодо генетичного тестування у пацієнтів з РАС у США та Великобританії обмежуються тестуванням хромосом високої роздільної здатності та на синдром тендітного X^[en]. Метаболічні та нейровізуалізаційні тести також не проводяться регулярно для діагностики РАС.

Вік, у якому діагностується РАС — різний. Іноді РАС можна діагностувати вже у 18 місяців, однак діагностика РАС у віці до двох років може бути ненадійною. Діагностування буде більш стабільним протягом перших трьох років життя. Наприклад, однорічна дитина, яка відповідає діагностичним критеріям РАС, має меншу ймовірність, ніж трирічна дитина, і так далі. Крім того, вік діагностики може залежати від тяжкості РАС, причому важчі форми РАС частіше діагностуються в більш ранньому віці. Проблеми з доступом до медичної допомоги, такі як вартість запису на приймання або затримка запису на приймання, часто призводять до затримок у діагностиці РАС. У Великій Британії Національний план боротьби з аутизмом для дітей рекомендує щонайбільше 30 тижнів від першого занепокоєння до завершення діагностики та оцінки, хоча на практиці небагато випадків розглядаються так швидко. Відсутність доступу до відповідної медичної допомоги, розширення діагностичних критеріїв і підвищення обізнаності про РАС в останні роки призвели до збільшення кількості осіб, які отримують діагноз РАС у дорослому віці. Діагностика РАС у дорослих створює унікальні проблеми, оскільки вона все ще залежить від точної історії розвитку дитини, а також через те, що дорослі з аутизмом інколи навчаються стратегії подолання відмінності (відомою як «маскування»), що може ускладнити встановлення діагнозу.

Прояви та діагностування розладу спектра аутизму можуть відрізнятися залежно від статі та ґендерної ідентичності. Більшість досліджень, які досліджували вплив статі на прояв і діагностику розладу спектра аутизму, не розрізняли вплив статі проти гендеру. Є деякі докази того, що жінки та дівчата з аутизмом, як правило, демонструють менш повторювану поведінку та можуть більше «маскуватися», ніж чоловіки з аутизмом. «Маскування» може включати: змушування себе виконувати нормативні вирази обличчя та зоровий контакт. Відмінності в поведінці та ґендерних стереотипах можуть ускладнити своєчасну діагностику розладу спектра аутизму у жінок. Значний відсоток жінок з аутизмом може бути неправильно діагностований, діагноз поставлений зі значною затримкою або взагалі не поставлений.

Враховуючи унікальні проблеми в діагностиці РАС за допомогою оцінки поведінки та спостережень, спеціальні параметри практики^[en] США для його оцінки були опубліковані Американською академією неврології (англ. American Academy of Neurology) у 2000 році, Американською академією дитячої та підліткової психіатрії (англ. American Academy of Child and Adolescent Psychiatry) в 1999 році і консенсусною групою з представниками різних професійних товариств у 1999 році. Практичні параметри, визначені цими товариствами, включають первинний скринінґ дітей лікарями загальної практики (тобто «скринінг рівня 1»), а для дітей, які не пройшли початковий скринінґ, комплексну діагностичну оцінку досвідченими клініцистами (тобто «оцінка рівня 2»). Крім того, було запропоновано, щоб оцінювання дітей з підозрою на РАС проводилося в рамках розвитку, включало багато інформаторів (наприклад, батьків і вчителів) з різних контекстів (наприклад, вдома та в школі) і використовувало мультидисциплінарну команду професіоналів (напр. клінічні психологи, нейропсихологи та психіатри).

Починаючи з 2019 року, психологи чекають, доки у дитини з'являться початкові ознаки схильності до РАС, а потім застосовують різні інструменти психологічної оцінки для оцінки РАС. Серед цих вимірювань "золотими стандартами" для оцінки дітей-аутистів вважаються співбесідо-перевірена діагностика аутизму (англ. Autism Diagnostic Interview-Revised, ADI-R) і Графік діагностичного спостереження за аутизмом (англ. Autism Diagnostic Observation Schedule, ADOS). ADI-R — це напівструктуроване інтерв'ю з батьками, яке досліджує симптоми аутизму шляхом оцінки поточної поведінки та історії розвитку дитини. ADOS — це напівструктурована інтерактивна оцінка симптомів РАС, яка використовується для вимірювання соціальних і комунікаційних здібностей шляхом виявлення кількох можливостей для спонтанної поведінки (наприклад, зоровий контакт) у стандартизованому контексті. Різноманітні інші опитувальники (наприклад Childhood Autism Rating Scale^[en], Autism Treatment Evaluation Checklist^[en]) і тести когнітивного функціонування (наприклад, словниковий тест Пібоді) зазвичай входять до оцінки РАС. Також діагностичне інтерв'ю можна використовувати для соціальних і комунікаційних розладів (DISCO).

Класифікація

У РАС входять п'ять захворювань:

• аутизм (синдром Каннера)
• синдром Аспергера
• дитячий дезінтегративний розлад
• синдром Ретта
• Неспецифічне первазивне порушення розвитку (або атиповий аутизм).

Суспільство і культура

Виникла культура аутистичних осіб, що супроводжується рухами за права аутистичних і нейровідмінних, які стверджують, що аутизм слід сприймати як відмінність, до якої слід пристосуватися, а не лікувати, однак меншість аутистів все одно продовжує шукати ліки. У всьому світі події, пов'язані з аутизмом, включають «Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму», «Неділю аутизму»^[en], День прайду аутистичних^[en], та інші. Вчені-соціологи вивчають людей з аутизмом у надії дізнатися більше про «аутизм як культуру, міжкультурні порівняння ... та дослідження соціальних рухів». Багато людей з аутизмом досягли значного успіху у своїх сферах.

Опікунство

Сім'ї, які доглядають за аутистичною дитиною, стикаються з додатковим стресом через низку різних причин. Батькам може даватись важким прийняття або розуміння діагнозу і знаходження відповідних варіантів догляду. Батьки часто негативно сприймають діагноз і можуть відчувати емоційні труднощі. Більша частина батьків старше 50 років все ще живуть зі своєю дитиною, оскільки близько 85% аутистів відчувають труднощі з самостійним життям. Деякі дослідження також виявляють зниження доходів батьків, які піклуються про аутистичну дитину.

Див. також

• Синдром порушення активності та уваги
• Розлади аутистичного спектру в медіа^[en]
• Список фільмів про аутизм^[en]
• Соціальний наратив^[en]

Примітки

1. Bonati M, Cartabia M, Clavenna A (January 2022). Still too much delay in recognition of autism spectrum disorder. Epidemiology and Psychiatric Sciences (Cambridge University Press) 31 (e1): e1. LCCN 2011243374. OCLC 727338545. PMC 8786613. PMID 35012703. doi:10.1017/S2045796021000822. 
2. At the intersection of autism and trauma. 26 вересня 2018. 
3. Autism. World Health Organization (англ.). 30 березня 2022. Процитовано 8 травня 2022. 
4. Wing L, Gould J, Gillberg C (1 March 2011). Autism spectrum disorders in the DSM-V: better or worse than the DSM-IV?. Research in Developmental Disabilities (Elsevier) 32 (2): 768–773. ISSN 0891-4222. PMID 21208775. doi:10.1016/j.ridd.2010.11.003. 
5. . ICD-10: International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems: Tenth Revision. World Health Organization. 2007. Архів оригіналу за 21 квітня 2013. Процитовано 10 жовтня 2009. 
6. Loukusa S (2021). Autism Spectrum Disorder. У Cummings L. Handbook of pragmatic language disorders : complex and underserved populations. Cham, Switzerland: Springer. с. 45–78. ISBN 978-3-030-74984-2. OCLC 1269056169. doi:10.1007/978-3-030-74985-9_3. 
7. Pinel JP (2011). Biopsychology (вид. 8th). Boston, Massachusetts: Pearson. с. 235. ISBN 978-0-205-03099-6. OCLC 1085798897. 
8. Hollander E, Hagerman R, Fein D, ред. (2018). Autism Spectrum Disorders. eBooks (American Psychiatric Association). Chapter 6: Cognitive Assessment. ISBN 978-1-61537-192-1. doi:10.1176/appi.books.9781615371921. Процитовано 12 вересня 2022. 
9. Autism spectrum disorder in adults: diagnosis and management. NICE. 14 червня 2021. CG142. Процитовано 24 жовтня 2021. 
10. About autism spectrum disorder (ASD). Government of Canada (англ.). 18 січня 2016. Процитовано 4 листопада 2021. 
11. What are the signs and symptoms of ASD?. Government of Canada (англ.). 18 січня 2016. Процитовано 4 листопада 2021. 
12. National Center on Birth Defects and Developmental Disabilities (25 березня 2020). What is Autism Spectrum Disorder?. Centers for Disease Control and Prevention. Процитовано 24 жовтня 2021. 
13. Filipek PA, Accardo PJ, Baranek GT, Cook EH, Dawson G, Gordon B, Gravel JS, Johnson CP, Kallen RJ, Levy SE, Minshew NJ, Ozonoff S, Prizant BM, Rapin I, Rogers SJ, Stone WL, Teplin S, Tuchman RF, Volkmar FR (December 1999). The screening and diagnosis of autistic spectrum disorders. Journal of Autism and Developmental Disorders 29 (6): 439–484. PMID 10638459. doi:10.1023/A:1021943802493. 
14. Zhang Y, Han VZ (April 2018). [Neurobiological mechanisms of autistic savant and acquired savant] [Neurobiological mechanisms of autistic savant and acquired savant]. Sheng Li Xue Bao (кит.) 70 (2): 201–210. PMID 29691585. 
15. Hughes JE, Ward J, Gruffydd E, Baron-Cohen S, Smith P, Allison C, Simner J (October 2018). Savant syndrome has a distinct psychological profile in autism. Molecular Autism 9: 53. PMC 6186137. PMID 30344992. doi:10.1186/s13229-018-0237-1. 
16. Happé F, Frith U (August 1996). The neuropsychology of autism. Brain (OUP) 119 (4): 1377–1400. PMID 8813299. doi:10.1093/brain/119.4.1377. 
17. Baird G, Cass H, Slonims V (August 2003). Diagnosis of autism. BMJ 327 (7413): 488–493. PMC 188387. PMID 12946972. doi:10.1136/bmj.327.7413.488. 
18. Section 2: Neurodevelopmental Disorders. Diagnostic and statistical manual of mental disorders : DSM-5-TR (Print) (вид. Fifth edition, text revision.). Washington, DC: American Psychiatric Association Publishing. 2022. ISBN 978-0-89042-575-6. 
19. CDC (31 березня 2022). Screening and Diagnosis | Autism Spectrum Disorder (ASD) | NCBDDD. Centers for Disease Control and Prevention (en-us). Процитовано 12 вересня 2022. 
20. Volkmar F, Cook EH, Pomeroy J, Realmuto G, Tanguay P (December 1999). Practice parameters for the assessment and treatment of children, adolescents, and adults with autism and other pervasive developmental disorders. American Academy of Child and Adolescent Psychiatry Working Group on Quality Issues. Journal of the American Academy of Child and Adolescent Psychiatry 38 (12 Suppl): 32S–54S. PMID 10624084. doi:10.1016/s0890-8567(99)80003-3. 
21. Dover CJ, Le Couteur A (June 2007). How to diagnose autism. Archives of Disease in Childhood 92 (6): 540–545. PMC 2066173. PMID 17515625. doi:10.1136/adc.2005.086280. 
22. Mantovani JF (May 2000). Autistic regression and Landau-Kleffner syndrome: progress or confusion?. Developmental Medicine and Child Neurology 42 (5): 349–353. PMID 10855658. doi:10.1017/S0012162200210621. 
23. Constantino JN, Charman T (March 2016). Diagnosis of autism spectrum disorder: reconciling the syndrome, its diverse origins, and variation in expression. The Lancet. Neurology 15 (3): 279–91. PMID 26497771. doi:10.1016/s1474-4422(15)00151-9. 
24. Matson JL, Neal D (2009). . Psychiatr Times 26 (4). Архів оригіналу за 3 квітня 2013. 
25. Simms MD (February 2017). When Autistic Behavior Suggests a Disease Other than Classic Autism. Pediatric Clinics of North America 64 (1): 127–138. PMID 27894440. doi:10.1016/j.pcl.2016.08.009. 
26. Kanne SM, Randolph JK, Farmer JE (December 2008). Diagnostic and assessment findings: a bridge to academic planning for children with autism spectrum disorders. Neuropsychology Review 18 (4): 367–384. PMID 18855144. doi:10.1007/s11065-008-9072-z. 
27. Caronna EB, Milunsky JM, Tager-Flusberg H (June 2008). Autism spectrum disorders: clinical and research frontiers. Archives of Disease in Childhood 93 (6): 518–523. PMID 18305076. doi:10.1136/adc.2006.115337. 
28. Schaefer GB, Mendelsohn NJ (January 2008). Genetics evaluation for the etiologic diagnosis of autism spectrum disorders. Genetics in Medicine 10 (1): 4–12. PMID 18197051. doi:10.1097/GIM.0b013e31815efdd7. 
29. Landa RJ (March 2008). Diagnosis of autism spectrum disorders in the first 3 years of life. Nature Clinical Practice. Neurology 4 (3): 138–147. PMID 18253102. doi:10.1038/ncpneuro0731. 
30. Mandell DS, Novak MM, Zubritsky CD (December 2005). Factors associated with age of diagnosis among children with autism spectrum disorders. Pediatrics 116 (6): 1480–1486. PMC 2861294. PMID 16322174. doi:10.1542/peds.2005-0185. 
31. Shattuck PT, Grosse SD (2007). Issues related to the diagnosis and treatment of autism spectrum disorders. Developmental Disabilities Research Reviews 13 (2): 129–135. PMID 17563895. doi:10.1002/mrdd.20143. 
32. Huang Y, Arnold SR, Foley KR, Trollor JN (August 2020). Diagnosis of autism in adulthood: A scoping review. Autism 24 (6): 1311–1327. PMID 32106698. doi:10.1177/1362361320903128. 
33. Lai MC, Szatmari P (March 2020). Sex and gender impacts on the behavioural presentation and recognition of autism. Current Opinion in Psychiatry 33 (2): 117–123. PMID 31815760. doi:10.1097/YCO.0000000000000575. 
34. Lockwood Estrin G, Milner V, Spain D, Happé F, Colvert E (29 жовтня 2020). Barriers to Autism Spectrum Disorder Diagnosis for Young Women and Girls: a Systematic Review. Review Journal of Autism and Developmental Disorders (Springer Science and Business Media LLC) 8 (4): 454–470. PMC 8604819. PMID 34868805. doi:10.1007/s40489-020-00225-8. 
35. Hull L, Petrides KV, Allison C, Smith P, Baron-Cohen S, Lai MC, Mandy W (August 2017). "Putting on My Best Normal": Social Camouflaging in Adults with Autism Spectrum Conditions. Journal of Autism and Developmental Disorders 47 (8): 2519–2534. PMC 5509825. PMID 28527095. doi:10.1007/s10803-017-3166-5. 
36. Filipek PA, Accardo PJ, Ashwal S, Baranek GT, Cook EH, Dawson G, Gordon B, Gravel JS, Johnson CP, Kallen RJ, Levy SE, Minshew NJ, Ozonoff S, Prizant BM, Rapin I, Rogers SJ, Stone WL, Teplin SW, Tuchman RF, Volkmar FR (August 2000). Practice parameter: screening and diagnosis of autism: report of the Quality Standards Subcommittee of the American Academy of Neurology and the Child Neurology Society. Neurology 55 (4): 468–79. PMID 10953176. doi:10.1212/wnl.55.4.468. 
37. Ozonoff S, Goodlin-Jones BL, Solomon M (September 2005). . Journal of Clinical Child and Adolescent Psychology (Taylor & Francis) 34 (3): 523–40. ISSN 1537-4416. PMID 16083393. doi:10.1207/s15374424jccp3403_8. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 3 September 2019. 
38. Corsello C, Hus V, Pickles A, Risi S, Cook EH, Leventhal BL, Lord C (September 2007). Between a ROC and a hard place: decision making and making decisions about using the SCQ. Journal of Child Psychology and Psychiatry, and Allied Disciplines 48 (9): 932–40. ISSN 1469-7610. OCLC 01307942. PMID 17714378. doi:10.1111/j.1469-7610.2007.01762.x. 
39. Huerta M, Lord C (February 2012). Diagnostic evaluation of autism spectrum disorders. Pediatric Clinics of North America 59 (1): 103–11, xi. PMC 3269006. PMID 22284796. doi:10.1016/j.pcl.2011.10.018. 
40. Kan CC, Buitelaar JK, van der Gaag RJ (June 2008). Autismespectrumstoornissen bij volwassenen [Autism spectrum disorders in adults]. Nederlands Tijdschrift voor Geneeskunde (нід.) 152 (24): 1365–1369. PMID 18664213. 
41. Shapiro J (26 червня 2006). Autism Movement Seeks Acceptance, Not Cures. NPR. Процитовано 10 листопада 2015. 
42. Trivedi B. Autistic and proud of it. New Scientist. Reed Elsevier. ISSN 0262-4079. Процитовано 10 листопада 2015. 
43. Solomon A (25 травня 2008). The autism rights movement. New York. ISSN 0028-7369. оригіналу за 27 травня 2008. Процитовано 27 травня 2008. 
44. The Economic World. New York city: Chronicle Publishing Company. 1917. с. 366. 
45. Silverman C (2008). Fieldwork on another planet: social science perspectives on the autism spectrum. BioSocieties 3 (3): 325–341. doi:10.1017/S1745855208006236. 
46. Results and Analysis of the Autistic Not Weird 2022 Autism Survey - Autistic Not Weird (en-GB). 23 березня 2022. Процитовано 29 квітня 2022. 
47. World Autism Awareness Day, 2 April. United Nations. Процитовано 17 листопада 2015. 
48. Bascom J (18 червня 2015). Autistic Pride Day 2015: A Message to the Autistic Community. Процитовано 18 листопада 2015. 
49. . Autism Sunday. 2010. Архів оригіналу за 3 березня 2010. Процитовано 17 листопада 2015. 
50. About Autreat. Autreat.com. 2013. Процитовано 17 листопада 2015. 
51. Silverman C (2008). Fieldwork on Another Planet: Social Science Perspectives on the Autism Spectrum. BioSocieties 3 (3): 325–341. ISSN 1745-8552. doi:10.1017/S1745855208006236. 
52. Russell G, Kapp SK, Elliott D, Elphick C, Gwernan-Jones R, Owens C (13 квітня 2019). Mapping the Autistic Advantage from the Accounts of Adults Diagnosed with Autism: A Qualitative Study. Autism in Adulthood 1 (2): 124–133. PMC 6493410. PMID 31058260. doi:10.1089/aut.2018.0035. 
53. Aguiar MC, de Pondé MP (March 2019). Parenting a child with autism. Jornal Brasileiro de Psiquiatria (англ.) 68 (1): 42–47. ISSN 0047-2085. doi:10.1590/0047-2085000000223. Процитовано 17 лютого 2021. 
54. Levinovitz A (29 квітня 2015). An Alternative-Medicine Believer's Journey Back to Science. WIRED. Процитовано 13 лютого 2017. «The entire diagnosis and explanation took no more than 45 minutes. 'In the moment of diagnosis, it feels like the death of your hopes and dreams,' Louise [Laidler] says. There's a quiet grief in her voice, even though two decades have passed. 'In a way, it's even harder than a death, because you can't mourn and go on,' she says. 'You have to figure out how to care for your new child.'»  
55. Karst JS, Van Hecke AV (September 2012). Parent and family impact of autism spectrum disorders: a review and proposed model for intervention evaluation. Clinical Child and Family Psychology Review 15 (3): 247–77. PMID 22869324. doi:10.1007/s10567-012-0119-6. 
56. Montes G, Halterman JS (April 2008). . Pediatrics 121 (4): e821–e826. PMID 18381511. doi:10.1542/peds.2007-1594. Архів оригіналу за 4 березня 2010. 
57. Montes G, Halterman JS (July 2008). . Pediatrics 122 (1): e202–e208. PMID 18595965. doi:10.1542/peds.2007-3037. Архів оригіналу за 6 грудня 2009.