www.wikidata.uk-ua.nina.az

Рожер де Флор кат Roger de Flor італ Ruggiero da Fiore нім Rutger von Blum 1267 Бриндізі Сицилійське королівство 30 квіт

Рожер де Флор

Рожер де Флор (кат. Roger de Flor, італ. Ruggiero da Fiore, нім. Rutger von Blum; 1267, Бриндізі, Сицилійське королівство — 30 квітня 1305, Адріанополь, Візантійська імперія) — італійський військовий авантюрист і кондотьєр, який діяв в Італії, Леванті, арагонській Сицилії та Візантійській імперії. Був членом ордена Тамплієрів, командувачем Великої каталонської компанії, Великим Дукою та головнокомандувачем армії та флоту Візантійської імперії. Був одружений з Марією Асеніною, племінницею імператора Візантії та дочкою цяря Болгарії Івана Асена III , носив титул графа Мальти.

Рожер де Флор
кат. Roger de Flor
італ. Ruggiero da Fiore
нім. Rutger von Blum
Ім'я при народженні нім. Rutger von Blum
Народився 1267
Бриндізі, Сицилійське королівство, Арагонське королівство
Помер 30 квітня 1305(1305-04-30) (у віці 37–38)
Едірне, Фракія, Візантійська імперія
Країна  Арагонське королівство
 Візантійська імперія
Діяльність кондотьєр, військовослужбовець, альмогавари
Знання мов сицилійська
Учасник Хрестові походи і Облога Акри
Членство Каталонська компанія
Роки активності з 1282
Посада головнокомандувач і Adalidd
Військове звання Великий Дука
У шлюбі з Maria Asaninad

Біографія Редагувати

Побудована у Генуї каталонська корсарська галера «Олівета». До 1302 року Рожер де Флор був капітаном цього корабля на підставі патента, виданого Фредеріком II Сицилійським для боротьби з кораблями Карла II Неаполітанського.

Рожер де Флор народився в 1267 році в місті Бриндізі в Сицилійському королівстві. Він був другим сином італійської дворянки з Бріндізі та німецького сокольника на ім'я Річард фон Блюм (від нім. Blume — квітка), який перебував на службі імператора Фрідріха II, який тримав свій двір на Сицилії. В 1268 році його батько Річард фон Блюм загинув у битві при Тальякоццо.

У восьмирічному віці Рожер де Флор був відправлений у море на галері, що належала тамплієрам. Згодом він вступив до ордену і став капітаном галери «El falcó».

У 1291 році, під час облоги Акри мамлюкським султаном Халіль аль-Ашрафом, Рожер де Флор скористався ситуацією для заробітку коштів та дорогоцінностей, які він вимагав зі знатних дам та вельмож, в обмін на їх порятунок з обложеного міста на своєму кораблі. Він висадив біженців з Акри на Кіпрі, привласнивши їхнє майно, чим накликав на себе гнів великого магістра тамплієрів Теобальда де Годена. В результаті інтриг і суперечок, він був звинувачений у пограбуванні християн і засуджений Папою Римським як злодій і віровідступник. Це призвело до його виключення з ордену Тамплієрів. Рожер втік до Генуї, де він позичив значну суму у Тічіно Доріа, на яку придбав нову галеру «Оліветта» та почав корсарську кар'єру.

У той час між королями Арагону та французькими королями Неаполя точилася боротьба за володіння Сицилією і Рожер, що на той час був вже досвідченим полководцем, був покликаний на службу до сина короля Арагону Педро III, короля Сицилії Фредеріка II, який присвоїв йому чин віцеадмірала. Коли в 1302 році між французами та арагонцями було завершено війну та укладено мирний договір у Кальтабеллотті, Фредерік II не мав ані можливостей, ані бажання надалі утримувати на острові армію найманців, що переважно складалась з арагонських та каталонських альмогаварів. Враховуючи політичну та військову ситуацію, Рожер знайшов можливість запропонувати свої послуги імператору Візантії, що в той час потерпала від спустошень, які їй почали завдавати різноманітні малоазійські тюркські бейлики, що постали на руїнах Сельджуцької імперії.

В'їзд Рожера де Флора до Константинополя Хосе Морено Карбонеро (1888)

Станом на 1300 рік в руках тюркських завойовників опинилась майже уся Мала Азія (Анатолійський півострів). Після поразки в 1302 році візантійців від османів у Бафейській битві, нечисленні малоазійські міста, що ще знаходились в руках візантійців, такі як Нікея, Нікомедія, Бурса, Сарди, Філадельфія та Магнезія були взяті тюрками в облогу. Шукаючи допомоги від європейських королівств, візантійський імператор Андронік II Палеолог запропонував Рожеру разом з армією альмогаварів під його командуванням перейти на службу Візантії. У вересні 1303 року Рожер зі своїм флотом і армією, що стала відома як Каталонська компанія, чисельністю 6500 чоловік, прибув до Константинополя. Він був усиновлений в імператорську родину, одружений з племінницею імператора Марією Асеніною (дочкою Івана Асена III Болгарського), і став Великим Дукою або Мега Дуксом (грец. μέγας δούξ) та головнокомандувачем армії та флоту Візантії.

Зіткнувшись із сильною опозицією з боку місцевих генуезців, кілька тижнів пройшли в інтригах і кривавих чварах проти генуезців, які мали намір утримати його подалі від кіл влади. Рожер і його люди були відправлені в Азію, і, як повідомляється, відбили турків аж до Вірменії та Ірану. Після цих успішних зіткнень з турками, Рожер і його армія повернулись на зимівлю в Кізик.

У травні 1304 року вони знову відновили військові дії проти турків, розгромвши турків у Герме разом із візантійськими військами під Граниславом і зробили важливу послугу, звільнивши Філадельфію (сучасний Алашехі́р) від турецької облоги. Враховуючи його позицію безперечної військової сили, його звинуватили в тому, що він служить власним інтересам, а не інтересам імператора, оскільки він мав намір створити для себе князівство на Сході. Він залишив свої зароблені та награбовані скарби в Магнезії під захистом невеликого загону, але місцеве грецьке населення вбило його каталонців і захопили скарби. Прагнучи помсти, він обложив місто, але його атаки були відбиті, і він був змушений відступити.

Будучи відкликаним з малої Азії до Європейської частини Візантії, він розташував свої війська в Галліполі та інших містах і відвідав Константинополь, щоб вимагати плату для своїх альмогаварів. Рожер був оголошений цезарем, за одними повідомленнями у грудні 1304 року, тоді як інші джерела кажуть, що ця подія відбулась незадовго до смерті Рожера («у 1305 році титул Цезаря, який надавав великий церемоніальний статус, хоча й меншу реальну владу») і навіть за кілька днів до цього («Флор отримав звання кайсар у квітні 1305 року»).

У квітні 1305 року він був убитий в Адріанополі сином і співправителем Андроніка Михаїлом. Пізніше Каталонська компанія помстилася за нього, грабуючи та спустошуючи візантійські землі від Македонії до Фракії під час так званої «Каталонської помсти».

У масовій культурі Редагувати

Рання історія Каталонської компанії була описана Рамоном Мунтанером, членом компанії, у його Хроніці (Crònica).

Життя та пригоди Рожера де Флора надихнуло Жуанота Мартуреля на створення персонажа Тирана Білого, вигаданого героя однойменного епічного роману, опублікованого у Валенсії в 1490 році. Це один із найвідоміших середньовічних літературних творів каталонською мовою, який відіграв важливу роль в еволюції західного роману завдяки своєму впливу на Мігеля де Сервантеса.

Роже де Флор — один із головних героїв історичного роману естонського письменника Карла Рістіківі «Вершники смерті» (ест. Surma ratsanikud; 1963).

Роже де Флор — назва та головний герой історичного роману покійного грецького письменника та видавця Костаса Кіріазіса.

Іспанський поет Маріано Капдепон склав п'єсу про останні дні життя Рожера. Композитор Руперто Чапі використав цей текст для своєї опери «Роже де Флор» (1878).

Його іменем названо один із підрозділів повітряно-десантної бригади Іспанії.

Виноски Редагувати

  1. Реакція Каталонської компанії на вбивство Роже де Флора та інших керівників стала відомою в історії як "Каталонська помста": дворічне спустошення Фракії та дворічне спустошення Македонії, кожне спустошення припинялося лише тоді, коли Компанія та її турецькі союзники були на межі знищення .

Примітки Редагувати

  1. ISNI — 2012.
    d:Track:Q423048
  2. MAK
    d:Track:Q105192847
  3. ↑ Pavlov, (2005).
  4. Roger de Flor | Sicilian mercenary | Britannica. www.britannica.com (англ.). 26 квітня 2023. Процитовано 21 травня 2023. 
  5. ↑ Dupuy, (2003).
  6. Waley, (1985), p. 164.
  7. Korobeinikov, (2014).
  8. David Abulafia, The Western Mediterranean Kingdoms: The Struggle for Dominion, 1200—1500 (Taylor & Francis, 2014) p.121
  9. «The Catalan Company in the East», by David Jacoby, in The Medieval Way of War: Studies in Medieval Military History in Honor of Bernard S. Bachrach ed. by Gregory I. Halfond (Routledge, 2016) p. 155
  10. Burns, (1954).
  11. Burns, (1954), p. 752.

Джерела Редагувати

  • Michael Grünbart, Das Byzantinische Reich. 1. Auflage. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2014, S. 125 f. (нім.)
  • Donald MacGillivray Nicol, The Despotate of Epiros 1267—1479 : A Contribution to the History of Greece in the Middle Ages. Cambridge University Press, 2010, ISBN 978-0-521-13089-9. (англ.)
  • John Van Antwerp Fine, The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Michigan, University of Michigan Press, 1994, ISBN 0-472-08260-4. (англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Rozher de Flor kat Roger de Flor ital Ruggiero da Fiore nim Rutger von Blum 1267 Brindizi Sicilijske korolivstvo 30 kvitnya 1305 Adrianopol Vizantijska imperiya italijskij vijskovij avantyurist i kondotyer yakij diyav v Italiyi Levanti aragonskij Siciliyi ta Vizantijskij imperiyi Buv chlenom ordena Tampliyeriv komanduvachem Velikoyi katalonskoyi kompaniyi Velikim Dukoyu ta golovnokomanduvachem armiyi ta flotu Vizantijskoyi imperiyi Buv odruzhenij z Mariyeyu Aseninoyu pleminniceyu imperatora Vizantiyi ta dochkoyu cyarya Bolgariyi Ivana Asena III 3 nosiv titul grafa Malti 4 Rozher de Florkat Roger de Florital Ruggiero da Fiorenim Rutger von BlumIm ya pri narodzhenni nim Rutger von BlumNarodivsya 1267 1 2 Brindizi Sicilijske korolivstvo Aragonske korolivstvoPomer 30 kvitnya 1305 1305 04 30 u vici 37 38 Edirne Frakiya Vizantijska imperiyaKrayina Aragonske korolivstvo Vizantijska imperiyaDiyalnist kondotyer vijskovosluzhbovec almogavariZnannya mov sicilijskaUchasnik Hrestovi pohodi i Obloga AkriChlenstvo Katalonska kompaniyaRoki aktivnosti z 1282Posada golovnokomanduvach i AdaliddVijskove zvannya Velikij DukaU shlyubi z Maria Asaninad Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 U masovij kulturi 3 Vinoski 4 Primitki 5 DzherelaBiografiya Redaguvati nbsp Pobudovana u Genuyi katalonska korsarska galera Oliveta Do 1302 roku Rozher de Flor buv kapitanom cogo korablya na pidstavi patenta vidanogo Frederikom II Sicilijskim dlya borotbi z korablyami Karla II Neapolitanskogo Rozher de Flor narodivsya v 1267 roci v misti Brindizi v Sicilijskomu korolivstvi Vin buv drugim sinom italijskoyi dvoryanki z Brindizi ta nimeckogo sokolnika na im ya Richard fon Blyum vid nim Blume kvitka yakij perebuvav na sluzhbi imperatora Fridriha II yakij trimav svij dvir na Siciliyi V 1268 roci jogo batko Richard fon Blyum zaginuv u bitvi pri Talyakocco U vosmirichnomu vici Rozher de Flor buv vidpravlenij u more na galeri sho nalezhala tampliyeram Zgodom vin vstupiv do ordenu 5 i stav kapitanom galeri El falco U 1291 roci pid chas oblogi Akri mamlyukskim sultanom Halil al Ashrafom Rozher de Flor skoristavsya situaciyeyu dlya zarobitku koshtiv ta dorogocinnostej yaki vin vimagav zi znatnih dam ta velmozh v obmin na yih poryatunok z oblozhenogo mista na svoyemu korabli Vin visadiv bizhenciv z Akri na Kipri privlasnivshi yihnye majno chim naklikav na sebe gniv velikogo magistra tampliyeriv Teobalda de Godena V rezultati intrig i superechok vin buv zvinuvachenij u pograbuvanni hristiyan i zasudzhenij Papoyu Rimskim yak zlodij i virovidstupnik Ce prizvelo do jogo viklyuchennya z ordenu Tampliyeriv Rozher vtik do Genuyi de vin pozichiv znachnu sumu u Tichino Doria na yaku pridbav novu galeru Olivetta ta pochav korsarsku kar yeru 5 U toj chas mizh korolyami Aragonu ta francuzkimi korolyami Neapolya tochilasya borotba za volodinnya Siciliyeyu i Rozher sho na toj chas buv vzhe dosvidchenim polkovodcem buv poklikanij na sluzhbu do sina korolya Aragonu Pedro III korolya Siciliyi Frederika II yakij prisvoyiv jomu chin viceadmirala Koli v 1302 roci mizh francuzami ta aragoncyami bulo zaversheno vijnu ta ukladeno mirnij dogovir u Kaltabellotti Frederik II ne mav ani mozhlivostej ani bazhannya nadali utrimuvati na ostrovi armiyu najmanciv sho perevazhno skladalas z aragonskih ta katalonskih almogavariv Vrahovuyuchi politichnu ta vijskovu situaciyu Rozher znajshov mozhlivist zaproponuvati svoyi poslugi imperatoru Vizantiyi sho v toj chas poterpala vid spustoshen yaki yij pochali zavdavati riznomanitni maloazijski tyurkski bejliki sho postali na ruyinah Seldzhuckoyi imperiyi nbsp V yizd Rozhera de Flora do Konstantinopolya Hose Moreno Karbonero 1888 Stanom na 1300 rik v rukah tyurkskih zavojovnikiv opinilas majzhe usya Mala Aziya Anatolijskij pivostriv Pislya porazki v 1302 roci vizantijciv vid osmaniv u Bafejskij bitvi nechislenni maloazijski mista sho she znahodilis v rukah vizantijciv taki yak Nikeya Nikomediya Bursa Sardi Filadelfiya ta Magneziya buli vzyati tyurkami v oblogu Shukayuchi dopomogi vid yevropejskih korolivstv vizantijskij imperator Andronik II Paleolog zaproponuvav Rozheru razom z armiyeyu almogavariv pid jogo komanduvannyam perejti na sluzhbu Vizantiyi U veresni 1303 roku Rozher zi svoyim flotom i armiyeyu sho stala vidoma yak Katalonska kompaniya chiselnistyu 6500 cholovik pribuv do Konstantinopolya 6 Vin buv usinovlenij v imperatorsku rodinu odruzhenij z pleminniceyu imperatora Mariyeyu Aseninoyu dochkoyu Ivana Asena III Bolgarskogo 3 i stav Velikim Dukoyu abo Mega Duksom grec megas doy3 ta golovnokomanduvachem armiyi ta flotu Vizantiyi Zitknuvshis iz silnoyu opoziciyeyu z boku miscevih genuezciv kilka tizhniv projshli v intrigah i krivavih chvarah proti genuezciv yaki mali namir utrimati jogo podali vid kil vladi Rozher i jogo lyudi buli vidpravleni v Aziyu i yak povidomlyayetsya vidbili turkiv azh do Virmeniyi ta Iranu Pislya cih uspishnih zitknen z turkami Rozher i jogo armiya povernulis na zimivlyu v Kizik U travni 1304 roku voni znovu vidnovili vijskovi diyi proti turkiv rozgromvshi turkiv u Germe razom iz vizantijskimi vijskami pid Granislavom i zrobili vazhlivu poslugu zvilnivshi Filadelfiyu suchasnij Alashehi r vid tureckoyi oblogi 7 Vrahovuyuchi jogo poziciyu bezperechnoyi vijskovoyi sili jogo zvinuvatili v tomu sho vin sluzhit vlasnim interesam a ne interesam imperatora oskilki vin mav namir stvoriti dlya sebe knyazivstvo na Shodi Vin zalishiv svoyi zarobleni ta nagrabovani skarbi v Magneziyi pid zahistom nevelikogo zagonu ale misceve grecke naselennya vbilo jogo katalonciv i zahopili skarbi Pragnuchi pomsti vin oblozhiv misto ale jogo ataki buli vidbiti i vin buv zmushenij vidstupiti Buduchi vidklikanim z maloyi Aziyi do Yevropejskoyi chastini Vizantiyi vin roztashuvav svoyi vijska v Gallipoli ta inshih mistah i vidvidav Konstantinopol shob vimagati platu dlya svoyih almogavariv Rozher buv ogoloshenij cezarem za odnimi povidomlennyami u grudni 1304 roku todi yak inshi dzherela kazhut sho cya podiya vidbulas nezadovgo do smerti Rozhera u 1305 roci titul Cezarya yakij nadavav velikij ceremonialnij status hocha j menshu realnu vladu 8 i navit za kilka dniv do cogo Flor otrimav zvannya kajsar u kvitni 1305 roku 9 U kvitni 1305 roku vin buv ubitij v Adrianopoli sinom i spivpravitelem Andronika Mihayilom 10 Piznishe Katalonska kompaniya pomstilasya za nogo grabuyuchi ta spustoshuyuchi vizantijski zemli vid Makedoniyi do Frakiyi pid chas tak zvanoyi Katalonskoyi pomsti a U masovij kulturi RedaguvatiRannya istoriya Katalonskoyi kompaniyi bula opisana Ramonom Muntanerom chlenom kompaniyi u jogo Hronici Cronica Zhittya ta prigodi Rozhera de Flora nadihnulo Zhuanota Marturelya na stvorennya personazha Tirana Bilogo vigadanogo geroya odnojmennogo epichnogo romanu opublikovanogo u Valensiyi v 1490 roci Ce odin iz najvidomishih serednovichnih literaturnih tvoriv katalonskoyu movoyu yakij vidigrav vazhlivu rol v evolyuciyi zahidnogo romanu zavdyaki svoyemu vplivu na Migelya de Servantesa Rozhe de Flor odin iz golovnih geroyiv istorichnogo romanu estonskogo pismennika Karla Ristikivi Vershniki smerti est Surma ratsanikud 1963 Rozhe de Flor nazva ta golovnij geroj istorichnogo romanu pokijnogo greckogo pismennika ta vidavcya Kostasa Kiriazisa Ispanskij poet Mariano Kapdepon sklav p yesu pro ostanni dni zhittya Rozhera Kompozitor Ruperto Chapi vikoristav cej tekst dlya svoyeyi operi Rozhe de Flor 1878 Jogo imenem nazvano odin iz pidrozdiliv povitryano desantnoyi brigadi Ispaniyi Vinoski Redaguvati Reakciya Katalonskoyi kompaniyi na vbivstvo Rozhe de Flora ta inshih kerivnikiv stala vidomoyu v istoriyi yak Katalonska pomsta dvorichne spustoshennya Frakiyi ta dvorichne spustoshennya Makedoniyi kozhne spustoshennya pripinyalosya lishe todi koli Kompaniya ta yiyi turecki soyuzniki buli na mezhi znishennya 11 Primitki Redaguvati ISNI 2012 d Track Q423048 MAK d Track Q105192847 a b Pavlov 2005 Roger de Flor Sicilian mercenary Britannica www britannica com angl 26 kvitnya 2023 Procitovano 21 travnya 2023 a b Dupuy 2003 Waley 1985 p 164 Korobeinikov 2014 David Abulafia The Western Mediterranean Kingdoms The Struggle for Dominion 1200 1500 Taylor amp Francis 2014 p 121 The Catalan Company in the East by David Jacoby in The Medieval Way of War Studies in Medieval Military History in Honor of Bernard S Bachrach ed by Gregory I Halfond Routledge 2016 p 155 Burns 1954 Burns 1954 p 752 Dzherela RedaguvatiMichael Grunbart Das Byzantinische Reich 1 Auflage Wissenschaftliche Buchgesellschaft Darmstadt 2014 S 125 f nim Donald MacGillivray Nicol The Despotate of Epiros 1267 1479 A Contribution to the History of Greece in the Middle Ages Cambridge University Press 2010 ISBN 978 0 521 13089 9 angl John Van Antwerp Fine The Late Medieval Balkans A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest Michigan University of Michigan Press 1994 ISBN 0 472 08260 4 angl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Rozher de Flor amp oldid 40540634