Да́рія Ре́бет (дівоче прізвище: Цісик, псевдо ОУН: Вільшинська; 26 лютого 1913, Кіцмань, Герцогство Буковина — 5 січня 1992, Мюнхен) — визначна політична і громадська діячка, публіцистка, за фахом правник. Голова Проводу ОУНЗ (1979–1991). Дружина Лева Ребета.
| Дарія Ребет | |
|---|---|
| | |
| 4-й Голова ОУНЗ | |
| 1979 — червень 1991 | |
| Попередник | Богдан Кордюк |
| Наступник | Анатоль Камінський |
| Народилася | 26 лютого 1913 Кіцмань, Герцогство Буковина, Австро-Угорська імперія |
| Померла | 5 січня 1992 (78 років) Мюнхен, Німеччина |
| Похована | |
| Відома як | політична діячка, публіцистка, юристка |
| Країна | Російська імперія і СРСР |
| Alma mater | Люблінський католицький університет |
| Політична партія | ОУН |
| У шлюбі з | Ребет Лев |
Біографічні відомості Редагувати
Народилася Дарія Ребет у священничій родині: її батько Омелян Цісик — він походив із села Малий Ключів на Коломийщині, народився 18 березня 1887 p. у священничій родині. Германіст і україніст, автор книги «Політичні твори Шевченка»; мати Олена (Леся) Федорович — донька священника, який у ІІ-ій половині XIX ст. належав до «пробудителів Буковини». Дарія Ребет навчалася на юридичних факультетах Львівського та Люблінського університетів; здобула науковий ступінь магістра права.
Політична діяльність Редагувати
На початку 30-х належала до молодіжної структури ОУН у Стрию, очолювала жіночі групи Стрийської окружної екзекутиви ОУН в Стрийській окрузі (1933–1934). 1934–1938 — член Крайової екзекутиви ОУН на Західно Українських Землях, відповідала за зв'язки з керівництвом українських націоналістів, що перебувало в еміграції. За участь в українському націоналістичному русі кілька разів заарештовувалась польською поліцією, відбувала піврічне ув'язнення в тюрмі (1939). З квітня 1941 р. перестає бути членом ОУН, стає членом ОУНР. Під час німецької окупації налагоджувала роботу підпільних осередків ОУНР. У серпні 1943 року взяла участь у роботі 3-го Надзвичайного Великого збору ОУНР.
З вересня входила до складу ініціативного комітету, який підготував проведення Першого великого збору Української головної визвольної ради (УГВР) (11–15.07.1944). Була обрана членом І-ї Президії УГВР, брала участь у розробці програмних документів УГВР. У повоєнний час жила в еміграції у ФРН. Після розколу ОУНР у грудні 1956 р. приєдналася до ОУНЗ і була обрана до складу її Політичної ради. З 1979 року очолювала діяльність Політичної ради ОУНЗ і перебувала на цій посаді до червня 1991 року.
Участь у жіночому русі Редагувати
Відзначилася активністю у розбудові жіночого руху в еміграці. 15–16.12.1945, Авсбурґ — Перший З'їзд українського жіноцтва в Німеччині. До Головної Управи було обрано Дарію Ребет. Із 1946 року, з моменту заснування журналу ОУЖ «Громадянка» була його дописувачем. 29–30.03.1947, Ашаффенбурґ — ІІ З'їзд ОУЖ, що його референткою обрано Дарію Ребет. При її співпраці створено міжнародну Лігу Жінок в екзилі, в якій крім українок об'єдналися представництва жінок-емігранток різних національностей. Постійним секретарем Ліги була Дарія Ребет.
Журналістська діяльність Редагувати
Дарія Ребет співпрацювала з багатьма українськими періодичними виданнями в еміграції, була членом редколегій часописів «Сучасна Україна», «Сучасність» та «Український самостійник», видала збірку статей про Об'єднання Українських Жінок у Німеччині (1980), автор статей, присвячених ідеології ОУН, її програмним постулатам та історії, українському визвольному рухові.
Смерть і пам'ять Редагувати
Померла Дарія Ребет 5 січня 1992 року в Мюнхені, де й була похована.
30 жовтня 2010 року останки Дарії Ребет та її чоловіка Лева Ребета урочисто були перепоховані у Львові на Личаківському цвинтарі. Це перепоховання було приурочене до 92-ї річниці проголошення ЗУНР.
19 березня 2017 року в Стрию урочисто відкрили і освятили меморіальну дошку Дарії Ребет-Цісик.
На честь Дарії Ребет названий 108 пластовий курінь УПЮ
Джерела та література Редагувати
- О.Й. Стасюк. Ребет Дарія [ 29 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 146. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література Редагувати
- Дарія Ребет. Спогади. — Львів: Манускрипт-Львів, 2018, 176 с.
- Андрій Ребет. Доповідь «Лев і Дарія Ребет: мої батьки», виголошена в Українському Вільному Університеті, Мюнхен, 24.06.1998 .
- Посівнич М., Брелюс В. Нарис життя Дарії Ребет – “Орлян”. — Торонто-Львів: Літопис УПА, 2013. — 110 с. [ 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Довідник з історії України, Інститут історичних досліджень Львівського національного університету ім. Івана Франка, Київ, Генеза, 2001 .
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Ірина Козак: "50-ліття Об'єднання Українських Жінок у Німеччині ", ОУЖ, Мюнхен, 1996 .
- Об'єднання Українських Жінок у Німеччині: «35 років Об'єднання Українських Жінок у Німеччині», ОУЖ, Мюнхен, 1980 .
- Олександр Панченко: «Дарія Ребет. Наперехрестях визвольних змагань», Вид."Гадяч", 2003 .
- Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. За редакцією М. М. Романюка, Львів, 1995 .
Примітки Редагувати
- Загайська Р. Й. Вітер в долонях — Львів: 2017. — С. 29. — 416 с.
- . Архів оригіналу за 2 листопада 2010. Процитовано 26 серпня 2012.
- . Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 6 травня 2018.
- 108 пластовий курінь
| Попередник Богдан Кордюк | 4-й Голова Проводу ОУНз 1979 — червень 1991 | Наступник Анатоль Камінський |