Рауль Дюфі ( фр. Raoul Dufy 3 червня, 1877, Гавр — 23 березня, 1953, Форкалькьє) — французький художник першої половини 20 ст., гравер, художник книг і часописів, кераміст, сценограф.
| Рауль Дюфі | |
|---|---|
| Raoul Dufy | |
|
| |
| При народженні | Raoul Dufy |
| Народження | 3 червня 1877 Гавр |
| Смерть | 23 березня 1953 (75 років) |
| Форкалькьє (ревматоїдний артрит і крововилив) | |
| Поховання | Monastère de Cimiezd :
|
| Національність | француз |
| Країна | Франція |
| Жанр | пейзаж, марина, килимоткацтво, сценографія |
| Навчання | Муніципальна художня школа (Гавр), |
| Діяльність | художник, дизайнер, графік, літограф, рисувальник, художник по текстилю |
| Роки творчості | 1893 — 1952 |
| Вчитель | Charles Lhuillierd |
| Відомі учні | Siri Rathsmand |
| Працівник | Музей сучасної історії (Париж) |
| Член | Національний комітет французької гравюриd |
| Твори | La Fée Électricitéd |
| У шлюбі з | Émilienne Dufyd |
| Брати, сестри | Jean Dufyd |
| Нагороди | |
| | |
| Рауль Дюфі у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Батьки — Лео Огюст Дюфі, Марі Ежені Лемоньє, жили в злиднях, родина була багатодітною. Народився в портовому місті Гавр. Первісну художню освіту отримав в муніципальній художній школі міста Гавр. Почав створювати пейзажі узбережжя і ландшафти Нормандії аквареллю. Отримав стипендію від рідного міста і відбув у Париж.
1900 року перебрався в Париж, де влаштувався в школу красних мистецтв (майстерня Леона Бонна). З 1903 року почав виставляти власні твори в «Салоні Незалежних», з 1906 року — в «Осінньому Салоні» в Парижі.
Постійно дотримувався фінансово успішних рухів у французькому мистецтві — пойшов через примітивізований пізній імпресіонізм, фовізм, авангардизм, зовнішньо сприйняті кубізм, сезаннізм. Роками працював дизайнером для текстилю, тканин, гобеленів, де не було потреби в ідейних пошуках чи інтелектуальній напрузі, як то було в графічних творах Ганса Ерні, Жана Карзу, Кете Кольвіц, його сучасників.
Працював у містах Гавр, Париж, Ванс, в містечках на узбережжі Середземного моря, де постійно лікувався (Канни, Ніцца). Роками страждав на ревматоідний артрит.
Виробив спрощену художню манеру, де на тлі широких кольорових площин малював схематично і надзвичайно швидко силуети будинкв, тварин, дерев. Це дозволило штампувати картини і акварелі з пейзажами зі схожими мотивами. Рауль Дюфі — став уособленням художника, що працює лише на виставки і музеї, десятиліттями експлуатуючи ескізну і схематизовану художню манеру.
Виборов матеріальний успіх і під час мандрів відвідав Німеччину, Велику Британію , Сполучені Штати, Іспанію, обов'язковий стандартний тур для художника Франції — Марокко.
Помер від серцевого нападу 1953 року у Форкалькьє . Подався в художники і його молодший брат Жан Дюфі (1888–1964).
Вибрані твори Редагувати
- «Яхти, Гавр », Музей сучасного мистецтва Андре Мальро (Гавр)
- «Жанна з квітами », Музей сучасного мистецтва Андре Мальро (Гавр)
- «Пляж в Гаврі »
- «Пляж. Сент-Андресс », 1902 р.
- «Пляж в містечку Сент-Андресс », 1904 р.
- « Портрет мадам Матисс», 1905 р.
- « Післяобідня пора», 1906 р.
- « Сільська площа», 1906 р.
- « Порт в Гаврі», 1906 р.
- «Свято в Сент-Андресі», 1906 р.
- « Рожева ню в зеленому кріслі», 1906 р., Музей Сен-Тропе
- « Сільські будинки на узбережжі», 1908 р.
- « Великий оркестр», 1936 р., малюнок
- « Фея електрики», стінопис, 1937 р., Музей сучасного мистецтва (Париж)
- « Венеція», 1938 р., акварель
- «Диво літа », картон для гобелена, 1940 р.
- « Онфльор. Передмістя»
Творчий доробок Редагувати
Наприкінці життя творчий доробок художника становив 3000 картин, 6000 акварелей, 6000 дизайнерських малюнків (для тканин, меблів, картони для гобеленів), а також літографії. Зробив ілюстрації до декілька книжок.
Жан Кокто 1948 року опилюднив книгу про Рауля Дюфі в серії «Майстри дизайна».
Джерела Редагувати
- Raoul Dufy: Paintings, Drawings, Illustrated Books, Mural Decorations, Aubusson Tapestries, Fabric Designs and Fabrics for Bianchini-Férier, Paul Poiret Dresses, Ceramics, Posters, Theatre Designs. London: Arts Council of Great Britain. 1983.
- Raymond Cogniat, Raoul Dufy, Flammarion, Lugano, Italie, 1967.
- ГМИИ. «Каталог картиной галереи», М., «Изобразительное искусство», 1986
Посилання Редагувати
- Дюфі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рауль Дюфі
Примітки Редагувати
- Fieschi C. Le Musée de la Guerre pendant l’entre-deux-guerres : qu’acquiert-on ? Que montre-t-on ? // Matériaux pour l'histoire de notre temps — BDIC, 2017. — вип. 125-126. — P. 24–31. — ISSN 0769-3206; 1952-4226 — doi:10.3917/MATE.125.0024
- https://www.mam.paris.fr/fr/oeuvre/la-fee-electricite
- ↑ ГМИИ. «Каталог картиной галереи», М., «Изобразительное искусство», 1986