Рамі́ро II (ісп. Ramiro II; між 1075 та 1080 —16 серпня 1157) — король Арагону (1134—1137). Син арагонсько-наваррського короля Санчо I. Молодший брат арагонсько-наваррських королів Педро I й Альфонсо I. Прізвисько — Чернець (ісп. el Monje)
| Раміро II | |
| 7 вересня 1134 — 1137 | |
|---|---|
| Попередник: | Альфонсо I |
| Наступник: | Петроніла I |
| Народження: | 24 квітня 1086 невідомо |
| Смерть: | 16 серпня 1157 (71 рік) Abbey of St. Peter the Oldd, Уеска, Арагонське королівство |
| Поховання: | Chapel of Saint Bartholomew (Huesca)d |
| Країна: | Арагонське королівство |
| Релігія: | християнство |
| Рід: | Хіменеси |
| Батько: | Санчо I |
| Мати: | Felicia of Roucyd |
| Шлюб: | Агнеса Аквітанська |
| Діти: | 1 донька |
| Автограф: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Молоді роки Редагувати
Походив з Арагонської династії. Син Санчо I, короля Арагону, й Ізабелли де Уржель. Замолоду Раміро обрав для себе шлях священнослужителя. 1093 року пішов до бенедиктинського монастиря і спочатку був ченцем в Сан-Понсе-де-Томерас, з 1112 року ігуменом кастильського монастиря Сантос-Фекундо, з 1130 року абатом в монастирі Сан-Педро в Старій Уесці. 1134 року став єпископом Рода-Барбастро.
Його брат король Альфонсо I перед смертю заповів свої володіння лицарським орденам госпітальєрів і тамплієрів, але ані наваррці, ні арагонці не поспішали виконувати це розпорядження. В Наваррі королем було обрано Гарсія IV Рамірес, а шляхта Арагону на з'їзді в Хаці обрали королем Раміро. Попросивши дозволу папи римського, Раміро зійшов на трон.
Володарювання Редагувати
Незважаючи на те, що у колишнього священнослужителя не було політичного досвіду, він енергійно придушував заколоти. Після невдалої спроби усиновити Гарсію V, короля Наварри, король Раміро II з дозволу папи римського одружився з удовою Агнесою Аквітанською.
Після того як у подружжя народилася донька, в 1137 році король домовився про її шлюб з графом Барселони Рамоном Беренгер IV, який став регентом королівства, зрікся трону, розлучився з дружиною і повернувся до монастиря Сан-Педро.
Останні роки Редагувати
Продовжував використовувати королівський титул і титул князя Арагонського. Продовжував цікавитися державними справами, але не втручався в них. Помер у 1157 році в монастирі Сан-Педро.
Родина Редагувати
Дружина — Агнеса, донька Вільгельма IX, герцога Аквітанського
Діти:
- Петроніла (1136—1173), королева Арагону у 1137—1164 роки
Джерела Редагувати
- Lapeña Paúl, Ana Isabel. (2008). Ramiro II de Aragón: el rey monje (1134—1137). Gijón: Trea. ISBN 978-84-9704-392-2
- Serrano Daura. La donació de Ramir II d'Aragó a Ramon Berenguer IV de Barcelona de 1137 i la institució del «casamiento en casa», Estudis històrics i documents dels arxius de protocols, 15, Barcelona, 1997, págs. 7-14
- Rafael Altamira, La Spagna (1031—1248), in Storia del mondo medievale, vol. V, 1999, pp. 865—896
- Antonio Ubieto Arteta: La fecha de la muerte de Ramiro II de Aragón. In: Estudios de Edad Media de la Corona de Aragón. Band 3, 1947/48, S. 474—475.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Раміро II (король Арагону)
- Cawley, Charles. Aragon, kings. Medieval Lands database. Foundation for Medieval Genealogy.