Рагуїл (латинизований варіант Рагуель, івр. רְעוּאֵל — Рауел, дослівно друг Божий) — в юдаїстичній постбіблійній міфології один з семи архангелів.
| Архангел Рагуїл | |
|---|---|
| Тлумачення імені | друг Божий |
| Грецьке написання | дав.-гр. Ραγυηλ |
| Латинське написання | лат. Raguel |
У канонічених книгах Біблії архангел Рагуїл не згадується. Відповідно до ефіопської версії апокрифічної Книги Еноха, він — «один зі святих ангелів, що йдуть за всіма світилами» (20:4, 23;4). У другій книзі Еноха і пізніше ім'я Рагуїл часто змішується з ім'ям вогняного ангела Разиїла, небесного проводаря Еноха. Без жодних серйозных аргументів дехто з ангелологів вважає, що саме про Рагуїла йдеться в Одкровенні Іоанна Богослова 3:7-13, 9:14 та Книзі Даниїла 7:10.
В агадичній традиції образ Рагуїла (Разиїла) зазнає значного розвитку. Піздніша легенда про вознесіния на небо Мойсея описує Рагуїла як ангела, що простягає свої крила над ангельским чином хайот («життя»), щоб решта ангелів, які служать Богові, не були знищені їхнім вогняним диханням.
В ісламі відомий як Рагу-Яль.
У середньовічній міфології Рагуїл уявлявся як родоначальник практичної кабали та ангел магії, котрий дав людям знання [[Астрологія|астрології], гаданта та амулетів. Середньовічна «Книга Разиїла» является собою збірку різних «тайн» про створении мира, будову небес, імена ангелів, амулети й заклинання, переданіх Разиїлом Адамові після вигнання того з раю (по іншій версії - Ноєві перед входом його до ковчега). Книга ця дійшла буцімто до царя Соломона. За існуючим повыр'ям, будинок, у якому вона зберігається, не підвладний пожежі.
На Заході культ Рагуїла було офіційно засуджено святим папою Римським Захарією в 745 році. У Православній Церкві вшанування його немає.
Джерела Редагувати
- Мифологический словарь / Гл. ред. Мелетинский Е. М. — М.: Советская энциклопедия, 1990 г.- 672 с.
- Мифы народов мира / под ред. Токарева С. А. — М., Советская энциклопедия, 1992 г. — т.2 — 719 с.