Камі́ль Піссарро́ (фр. Jacób Abrahám Camílle Pissarró; 10 липня 1830 — 12 листопада 1903) — французький художник єврейського походження, представник імпресіонізму. Малював пейзажі, натюрморти, іноді побутові картини і портрети.
| Каміль Піссарро | |
|---|---|
| фр. Jacob Abraham Camille Pissarro | |
| | |
| Худ. Фелікс Валлотон, портрет Каміля Піссарро, 1896 | |
| При народженні | фр. Jacob Abraham Camille Pissarro |
| Народження | 10 липня 1830 острів Сент-Томас |
| Смерть | 12 листопада 1903 (73 роки) |
| Париж (сепсис) | |
| Поховання | Пер-Лашез і Grave of Camille Pissarrod :
|
| Національність | єврей |
| Країна | Франція |
| Жанр | пейзажі, жанрові картини, портрети |
| Навчання | Париж |
| Діяльність | pastellist, архітектурний кресляр, літограф, художник-гравер, художник, графік |
| Напрямок | імпресіонізм |
| Роки творчості | 1854—1902 |
| Вплив | Франсуа Мілле, Клод Моне |
| Вплив на | імпресіонізм |
| Вчитель | Франсуа Піко, Isidore Dagnand, Henri Lehmannd і Фріц Мельбі |
| Відомі учні | Поль Гоген |
| Твори | View of the Village of Éragnyd, Boulevard Montmartre, sunny afternoond, Hoar-Frost at Enneryd, Two Women Chatting by the Sea, St. Thomasd, Пагорб Жалле, Понтуазd, Route to Versailles, Louveciennesd, La Guairad, Panoramic View of Caracasd, New Road, La Guairad, Inlet and sailboatd, Les Cousesesd і Maiquetia Riverd |
| Батько | Frédéric-Abraham-Gabriel Pissarrod |
| Мати | Rachel Pissarrod |
| У шлюбі з | Julie Vellayd |
| Діти | Люсьєн Піссарро, Фелікс Піссарро, Georges Henri Manzana Pissarrod, Paul-Émile Pissarrod, Людовік Піссарро, Жанна Бонін-Піссарро і Jeanne Rachel Pissarrod |
| Брати, сестри | Alfred Pissarrod |
| Родичі | Claude Bonin-Pissarrod |
| Автограф | |
| | |
| Каміль Піссарро у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився на острові Сент-Томас, що поблизу Америки. Первинне художнє навчання здобув ще на Сент-Томасі у Фріца Мельбі. До 12 років жив із батьками, потім перебрався до Парижа. Як і всі молоді люди, шукав свого місця у світі, переїздив на Сент-Томас й навіть до Венесуели.
Від 1855 року постійно мешкав у Франції. У 1855–1861 роках навчався в Академії Сюіса в Парижі. Серед учнів Сюїса в той час був Каміль Коро. На художню манеру вплинули картини Франсуа Мілле, Клода Моне. У період франко-пруської війни разом із Клодом Моне перебрався до Лондона, тому що захищати інтереси буржуазної Франції не хотів.
У Паризькому Салоні виставлявся з 1859 року. Серед імпресіоністів був найстарішим за віком, але вельми обдарованим майстром. Піссарро надав великий та сильний вплив на імпресіоністів, самостійно розробивши багато принципів, що лягли в основу їх стилю живопису. Він дружив із такими художниками, як Едґар Деґа, Поль Сезанн і Поль Гоген. Піссарро — єдиний учасник всіх 8 виставок імпресіоністів.
Мав велику сім'ю. П'ять його синів зокрема Люсьєн, Фелікс, Людовік теж стали художниками.
Автопортрети ред.
Чудовий пейзажист Каміль Піссарро був невдалим портретистом. Він мало брався за створення портретів, хоча намалював і декілька автопортретів, що непогано передали тільки його зовнішність. Людська психологія йому мало вдавалась. Значно повніше особу небагатого художника з великою родиною передав малюнок художника Фелікса Валлотона. Фінансовий стан художника трохи поліпшився після продажу декількох картин Піссарро в США ще за життя митця. Але Франція втратила багато видатних творів художника, що були вивезені в Британію, США, Російську імперію.
Неповний перелік картин. Ранішні твори ред.
- Дві жінки біля моря, 1856, Вашингтон.
- У Монморансі, 1859, д'Орсе
- Ля Варен де Сен Хілар, 1863, Будапешт.
- Дорога, 1864, Нью-Йорк.
- Береги річки Марна, 1864.
- Пагорби Понтуаза, 1867, Метрополітен-музей
- Ермітаж у Понтуазі, 1867.
- Шлях у Понтуазі, 1868, Відень
- Лувенсьєн, шлях на Версаль, 1869, Художній музей Волтерс, Балтимор, США
- Каштанові дерева в Лувенсьєні, 1870, д'Орсе
- Лувенсьєн, дорога на Версаль, 1870, Цюрих
- Поштовий діліжанс у Лувенсьєні, 1870, д'Орсе
- Шлях, 1870, д'Орсе
- Шлях на Версаль, Музей ван Гога, Амстердам.
- Старий міст Челсі, 1871
- Біля пагорба Сіденхем, Лондон, 1871, Кембел Арт Мьюзеум, Техас
- Натюрморт з яблуками, молочником і чаркою, 1872, Метрополітен-музей
- Фруктовий сад, 1872, Вашингтон
- Село Вуазен, 1872, д'Орсе
- Сніг у Лувенсьєні, 1872, приватна збірка
- Лувенсьєн, дорога, 1872, д'Орсе
- Пральня в Понтуазі, 1872, д'Орсе
- Каштанові дерева в Осні, 1873
- Автопортрет, 1873, д'Орсе
- Зимовий краєвид, 1873, Токіо
- Міст у Понтуазі, 1873
Імпресіонізм ред.
- Селянка з візком у пейзажі, 1874, Стокгольм
- Понтуаз, краєвид, 1874, Вінтертур
- Портрет Сезанна, 1874, Лондон
- Понтуаз, маленький місток, 1875, Мангейм
- Пейзаж з великими деревами, 1875, Копенгаген
- Березневе сонце, 1875, Бремен
- Човни. Понтуаз, 1876, Метрополітен-музей
- Жнива, 1876, д'Орсе
- Червоні дахи, 1877, д'Орсе
- Фруктовий сад, весна, 1877, д'Орсе
- Поштовий диліжанс в Еннері, 1877, д'Орсе
- Понтуаз, приватний садок, 1877
- Понтуаз, веселка над полем, 1877, Отерло, Крьоллер Мюллер, Голландія
- Сад потопає у квітах, 1877
- Гай біля Понтуаза, 1878, Метрополітен-музей
- Понтуаз, похмурий день, 1878, д'Орсе
- Збирач хмизу, 1878, д'Орсе
- Праля, 1880, Метрополітен-музей
- Примхливий Фелікс, 1881, Лондон
- Сільська дівчинка з хворостиною, 1881
- Дві селянки біля тину, 1881, Токіо
- Жнива, 1882, Токіо
- Понтуаз, залізничний міст, 1883
- Вазінкур, Прекрасна вежа, 1885, Сент Луїс, Міссурі
Відхід від імпресіонізму ред.
На період середини 1880-х років відчував невдоволення методою імпресіоністів з їхньою безсюжетністю і милуванням мінливостями реальності. Розпочався його відхід від технологій імпресіонізму. У 1885 році він познайомився з Полем Сіньяком та Жоржем Сьора. Обидва спирались на реналітничну методу, але суху і помітно наукову, методу створення зображень малими мазками як у мозаїках. Засіб отримав назву пуантилізм. Засіб не настільки відрізнявся від технологій імпресіонізму, щоби називати його революційним чи доволі відмінним. Для Піссарро він здався цікавим і в 1885—1888 роках художник провів у його вивченні та запровадженні у власну художню практику.
- «Будинок глухої жінки та дзвіниця в Ераньї», 1886, Музей мистецтв Індіанаполіса, США
- «Селянські будинки, Ераньї», 1887, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Сідней
- «Село Ераньї, врожай яблук», 1888, Даллас
- «Косовиця в Ераньї», 1889
Пізні твори ред.
- Лондон, Гайд Парк, 1890
- Париж, пляс дю Гавр, 1893, Художній інститут Чикаго
- Схід сонця в лютому, 1893,Отерло, Крьоллер Мюллер, Голландія
- Ераньї, заквітчане дерево сливи,1894,
- Міст у Руані. Дощовий день ,1896, Художня галерея Онтаріо, Торонто
- Бульвар Монмартр, Париж, Ермітаж, Петербург
- Бульвар Монмартр,1897, Єрусалим, музей Ізраїля
- Руан, вулиця Епісері, 1898,приватна збірка
- Руан, вулиця Епісері. Ефект сонячного освітлення, 1898, Метрополітен-музей
- Автопортрет в береті, 1898, Нью-Йорк
- Краєвид у Руані, 1898, Гонолулу
- Сад Тюїльрі взимку,1899, Метрополітен-музей
- Натовп у саду Тюїльрі взимку, 1899, МЕТ
- Селянки ворошать сіно, 1901, Онтаріо, Оттава.
- Лувр. Ранок, 1901, Сент Луїс, Міссурі
- Лувр. Ранок, зимове сонце,1901, Гонолулу
- Понт Неф (Новий міст у Парижі), 1902, Будапешт
- Автопортрет в окулярах, 1903,Лондон
Картини без позначки року ред.
- «Панорама Лувенсьєна», Лондон
- «Корова на пасовиську», музей д'Орсе
- «Пагорби Понтуаза»
- «Норвуд»
- «Ваза з квітами», Амстердам
- «Обмолот зерна машиною»
- «Провінційний вокзал»
- «Площа Французького театру»
- «Жінка в зеленій хустині»
- «Базар на пласа Майор», Каракас.
Портрети ред.
Краєвиди ред.
Метрополітен-музей ред.
Натюрморти ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ https://www.kulturarv.dk/kid/VisWeilbach.do?kunstnerId=1297&wsektion=uddannelse
- Fahy E., Розенберг П. Jacob Camille Pissarro // The Wrightsman Pictures — Музей мистецтва Метрополітен, 2005. — С. 426. — ISBN 978-1-58839-144-5
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
Джерела і посилання ред.
- Юденич И. В., Пейзажи Писсарро в Эрмитаже. Л., 1963; (рос.)
- Камиль Писсарро. Письма. Критика. Воспоминания современников (пер. с франц.; вступ. ст., сост. и примеч. К. Г. Богемской), М,, 1974; (рос.)
- Pissarro L. R., Venturi L., Camille Pissarro, son art, son œuvre, v. 1-2, P., 1940; (фр.)
- Rewald J., Camille Pissarro, N. Y., 1963. (фр.)
- (рос.)