Фелікс Валлотон (фр. Félix Edouard Vallotton , *28 грудня 1865, Лозанна — †29 грудня 1925) — художник, відомий насамперед як графік, походить з Швейцарії. Малював портрети, пейзажі, побутові картини.
| Фелікс Валлотон | |
|---|---|
| Félix Edouard Vallotton | |
| | |
| Автопортрет, 1897 рік | |
| При народженні | Félix Edouard Vallotton |
| Народження | 28 грудня 1865 Лозанна , Швейцарія |
| Смерть | 29 грудня 1925 (60 років) |
| Париж (злоякісна пухлина) | |
| Поховання | |
| Національність | швейцарець |
| Країна | Швейцарія, Франція |
| Жанр | портрет, пейзаж, жанрове малярство, міфологічний живопис, ню, автопортрет і натюрморт |
| Навчання | Академія Жуліана |
| Діяльність | художник, скульптор, художній критик, ксилограф, ілюстратор, прозаїк-романіст, художник-гравер, письменник, графік, візуальний митець |
| Напрямок | реалізм |
| Твори | літографії, дереворити. |
| У шлюбі з | Gabrielle Bernheimd |
| | |
| Фелікс Валлотон у Вікісховищі | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія Редагувати
Народився в консервативній буржуазній родині. Навчався в кантональному коледжі. В 17 років перебрався в Париж і поступив в Академію Жульєна. Педантичний як німець, він багато часу проводив в Луврі, який і став для нього дійсною академією. Він був закоханим в твори Франсуа Мілле, Рембрандта, Дюрера, Енгра, Ганса Гольбейна. Пізніше він уславиться своїми ксілографіями (дереворитами) з робіт старих майстрів.
Снайперський зір Валлотона Редагувати
Валлотон мав відмінний зір, якого б вистачило на трьох імпресіоністів. Проблеми з зором обумовили й своєрідну техніку малювання імпресіоністів — невеликими мазками та без чітких контурів. Проблеми з зором у Клода Моне були такі складні, що він порізав пізні картини через їх неправдивість і штучний колорит.
Чудовий зір Валлотона, навпаки, обумовив різку і надзвичайно чітку манеру в живопису, близьку до фото. Через це вони вважались позбавленими поезії, натхнення, того, чого наче б то вдосталь було в імпресіоністів.
«Снайперський» зір Валлотона знадобився художнику, коли він став співпрацювати з часописами («Плюм», "Ревю Бланш"). Видатний графік за покликом і натурою, він знайшов тут своє справжнє місто. Були на повну потужність використані і його економна манера в малюнках, і гострий психологізм, і повага до людського обличчя, як у талановитого портретиста. Особливо вдалими були портрети художника Каміля Піссарро, письменників Стендаля, Лева Толстого, Андре Жида. Йому однаково добре вдавалися обличчя старих і молодих, модних денді і байдужих до моди, пророків і пройдисвітів. Першим був виконаний портрет Поля Верлена. Графічні портрети і окремі гравюри роботи Валлотона розійшлися багатьма книгами і тимчасовими виданнями.
Галерея Редагувати
Успіх Редагувати
Художник пізнав справжній успіх. Його виставки пройшли в Австо-Угорщині, Німеччині, Швейцарії. Привезли його твори і в Російську імперію, в Москву і Петербург. Побачили їх і в України, а саме в містах Київ та Одеса.
галерея творів Редагувати
Смерть Редагувати
Фелікс Валлотон помер в Парижі від раку, яким хворів на схилі літ.
Джерела Редагувати
- Бродская Н. Феликс Валлотон. СПб: Аврора, 1996
- Ducrey, Marina (1989). Félix Vallotton: His Life, His Technique, His Paintings. Lausanne: Edita SA. ISBN 2-88001-248-1
- Ducrey, Marina, & Vallotton, Felix (2007). Vallotton. Milan: 5 continents. ISBN 978-88-7439-420-3
- Frèches-Thory, Claire, & Perucchi-Petry, Ursula, ed.: Die Nabis: Propheten der Moderne, Kunsthaus Zürich & Grand Palais, Paris & Prestel, Munich 1993 ISBN 3-7913-1969-8 (German), (French)
- Newman, Sasha M., essays by Ducrey, Marina…[et al.] (1991). Félix Vallotton. New York: Abbeville Press. ISBN 1-55859-312-8
- St. James, Ashley (1978). Vallotton: Graphics. London: Ash & Grant Ltd. ISBN 0-904069-19-2
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фелікс Валлотон |
- Vallotton Gallery at MuseumSyndicate
- Vallotton engraver: analyse of La Manifestation, wood cut, 1893. (French)
- Works by Félix Vallotton at Zeno.org (German)
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/79111
- Musée d’Orsay — 1986.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.