Підвисо́ке — село в Україні, у Нараївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 5 квітня 2019 року адміністративний центр колишньої Підвисоцької сільської ради, якій були підпорядковані села Гутисько та Демня. Населення — 284 особи (2007). Дворів — 107.
| село Підвисоке | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Нараївська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040310130011329 |
| Облікова картка | Підвисоке |
| Основні дані | |
| Засноване | на початку XVI століття |
| Перша згадка | 30 січня 1447 |
| Населення | ▼ 271 (2014) |
| Площа | 1.15 км² |
| Густота населення | 275.65 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47523 |
| Телефонний код | +380 3548 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д.Координати: 49°23′40″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 49.39444° пн. ш. 24.79278° сх. д. |
| Водойми | Нараївка |
| Відстань до районного центру | 16 км |
| Найближча залізнична станція | Підвисоке |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47523, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с. Підвисоке |
| Сільський голова | Малиняк Ольга Семенівна |
| Карта | |
Підвисоке | |
Підвисоке | |
| Мапа | |
| Підвисоке у Вікісховищі |
Географія ред.
Село Підвисоке розташоване по обидва береги річки Нараївки, серед пагорбів Рогатинського Опілля. Через село проходять автошлях міжнародного значення E50 (відтинок Рогатин — Бережани) та неелектрифікована залізнична лінія Ходорів — Тернопіль, на якій знаходиться станція Підвисоке.
У селі є такі вулиці: Заводська, Зелена та Тараса Шевченка.
На схід від села розташована Опільська печера, а також діє Підвисоцьке родовище вапняку.
Клімат ред.
Для села характерний помірно континентальний клімат. Підвисоке розташоване у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
| Клімат Підвисокого | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,1 | 0,2 | 5,3 | 13,3 | 19,2 | 22,4 | 23,7 | 23,1 | 18,8 | 13,0 | 5,8 | 0,9 | 12 |
| Середня температура, °C | −4,1 | −2,6 | 1,7 | 8,5 | 13,8 | 17,1 | 18,4 | 17,7 | 13,7 | 8,5 | 2,9 | −1,6 | 7 |
| Середній мінімум, °C | −7 | −5,4 | −1,9 | 3,7 | 8,5 | 11,8 | 13,1 | 12,3 | 8,7 | 4,0 | 0,0 | −4 | 3 |
| Норма опадів, мм | 32 | 31 | 34 | 50 | 78 | 91 | 95 | 72 | 56 | 39 | 38 | 41 | 657 |
| Джерело: climate-data.org |
Історія ред.
Поблизу Підвисокого виявлено археологічні пам'ятки доби ранньої бронзи.
Село згадується 30 січня 1447 року в книгах галицького суду .
19 жовтня 1524 року Мартин та його двоюрідний брат Федько (г. Остоя), повернувшись з турецької неволі, отримали підтвердження на володіння дідичним поселенням Підвисоким.
У 1548 році поселенням володів Яків Висоцький, а у 1578 році володіли Іван — син Михайла та Іван — син Васьки Підвисоцьких.
У 1595 році король Сигізмунд дав дозвіл Яну Висоцькому закласти містечко Підвисоке на основі магдебурзького права.
31 грудня 1626 року права містечка знову були підтверджені королем.
У 1626 році внаслідок нападу татар містечко було зруйноване на 80 %. Зрештою, внаслідок частих нападів татар занепало і наприкінці XVII ст. Підвисоцьке знову стає селом. У 1690 році Ян Станіслав Яблоновський продає це село, разом з іншими своїми володіннями, Каролю Дольському. У 1830-х роках ця місцевість належала графу Ігнатію Франтішку Калиновському, у 1850—1860-х роках — Гортензії Якубович, у якої придбав це село Франтішек Волфарт (Franciszek Wolfarth), що відкрив нафтові родовища в Слободі Рунгурській. Його нащадкам Підвисоке належало до 1930-х років.
В селі є кам'яний костел Імені Пресвятої Богородиці, збудований у 1928—1930 роках в стилі ар-деко та освячений 24 вересня 1936 року> З 1989 року його перетворено на греко-католицьку церкву святого Михайла.
Уряд Австро-Угорщини щедро фінансував спорудження залізниці Галич — Підвисоке — Березовиця-Острів, який мав на меті сполучити залізницею Станіславів та Тернопіль. Відкриття залізничної лінії відбулося 1 квітня 1897 року, 29 листопада 1897 року розпочався рух лінією Ходорів — Підвисоке.
Під час Першої світової війни у серпні 1916 року на залізничну станцію прибували турецькі підрозділи, які вирушили на Східний фронт. На околицях села є турецький військовий цвинтар.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» село увійшло до складу Нараївської сільської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бережанського району, село у складі Тернопільського району.
Населення ред.
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким:
| Мова | Число осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,05 | |
| російська | 0,95 |
Пам'ятки ред.
- Церква святого архістратига Михаїла (перебудована 1990 року з костьолу).
- Братська могила Борцям за волю України (1993).
- Скульптура Іоана Хрестителя
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва (розташована біля дороги при в'їзді у село). Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (ХІХ століття). Постамент — 1,6х0,6х0,6 м, скульптура — 1,6 м, 0,0002 га.
Підприємство ред.
- Завод будівельних матеріалів.
Соціальна сфера ред.
- Середня загальноосвітня школа І—ІІ ступенів
- Клуб
- Бібліотека
- Амбулаторія
- Відділення зв'язку
- Крамниці
Видатна особа ред.
- Іван Бережанський — український священик, друкар, освітній діяч.
Світлини ред.
Примітки ред.
- Органи місцевого самоврядування в області станом на 2 квітня 2009р. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
- Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Процитовано 3 травня 2020.
- Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.157, №1801 (лат.)
- Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — ст. 22-29, 45, 183
- Lenartowicz, Swiatosław (2007). «Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego ». Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. т. 15. (польська). Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie. с. 379 – 387. ISBN 978-83-89273-49-9.
- Ю. Томін, Ю. Романишин, Р. Коритко, І. Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. —— 496 —с.; іл. ISBN 978–617—655—000—6 c. —52
- Турки на фронті в Галичині. Збруч (укр.). 15 липня 2016. Процитовано 1 травня 2021.
- Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 20 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 24 травня 2019.
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16
Література ред.
- О. Клименко, Б. Хаварівський. Підвисоке // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 72.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Підвисоке (Тернопільський район) |
- Podwysokie 5, wś, pow. brzeżański // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 486. (пол.). — S. 486–487 (пол.)
- Pidvysoke Church in photos (англ.)
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |