Пшениця однозерна

? Пшениця однозерна
Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Рослини (Plantae) — Судинні (Tracheophyta) — Покритонасінні (Angiosperms) — Однодольні (Monocots) Порядок: Тонконогоцвіті (Poales) Родина: Злакові (Poaceae) Підродина: Мітлицевидні (Pooideae) Триба: Hordeeae Рід: Пшениця (Triticum) Вид: Пшениця однозерна
Біноміальна назва
Triticum monococcum L., 1753
Підвиди
Triticum monococcum subsp. aegilopoides (Link) Thell. Triticum monococcum subsp. monococcum
Посилання
Вікісховище: Triticum monococcum Віківиди: Triticum monococcum EOL: 1115242 IPNI: 425811-1 ITIS: 42241 МСОП: 172116 NCBI: 4568

Пшениця однозерна (Triticum monococcum) — вид трав'янистих рослин родини злакові (Poaceae), поширений у південно-східній Європі й західній Азії. В Україні росте лише підвид Triticum monococcum subsp. boeoticum, який занесений до Червоної книги під назвою «пшениця дика однозернянка» (Triticum boeoticum). Одоманшений підвид має назву Triticum monococcum subsp. monococcum

Опис

Однорічна рослина. Стебла 45–80 см завдовжки. Листові пластини завширшки 2–5 мм; поля гладкі чи дещо шершаві.

Поширення

Поширений у південно-східній Європі — Балканський і Кримський півострови, та в західній Азії, до Афганістану.

В Україні вид зростає в Степовому та Передгірному Криму, на Керченському п-ві.

Використання

У минулому вид використовувався для надання стійкості до пшениці до хвороб. Вид широко культивувався в минулому, але сьогодні його культивують лише в Румунії та Грузії. Первинний дикий родич та потенційний донор генів для вирощуваної пшениці.

Загрози й охорона

Гібридизація з вирощуваною пшеницею загрожує генетичному розмаїттю дикої популяції Triticum monococcum.

Рід Triticum занесений у Додаток I до Міжнародного договору про рослинні генетичні ресурси для продовольства та сільського господарства.

Джерела

1. Triticum monococcum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. . Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 6 травня 2020. 
3. . Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 06.05.2020.  (англ.)
4. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 06.05.2020.  (англ.)
5. . Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 06.05.2020.  (англ.)
6. Zair W. (2017). . The IUCN. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 06.05.2020.  (англ.)