Пущин Іван Іванович (4 травня 1798 — 3 квітня 1859) — декабрист. Колезький асесор, суддя Московського надвірного суду.
| Пущин Іван Іванович | |
|---|---|
| Народився | 15 травня 1798 Москва, Російська імперія |
| Помер | 15 квітня 1859 (60 років) Bronnitsky Uyezdd, Московська губернія, Російська імперія |
| Поховання | |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | письменник, суддя, правник, революціонер |
| Галузь | белетристика, право і політика |
| Знання мов | російська |
| Посада | суддя |
| Рід | House of Puschind |
| Батько | Ivan Pushchind |
| Мати | Alexandra Mikhaïlovna Riabininad |
| Діти | Q102351678? |
|
Біографія Редагувати
Батько — Іван Петрович Пущин (1754 — 7 жовтня 1842), генерал-лейтенант, генерал-інтендант флоту, сенатор; мати — Олександра Михайлівна Рябініна (1771 — 19 червня 1841). За батьком в Осташковському повіті Тверської губернії 20 душ, в Бобруйському повіті Мінської губернії 357 душ і будинок в Петербурзі на вулиці Мойка № 14. Виховувався в Царськосільському ліцеї (однокласник і близький друг О. С. Пушкіна). У службу вступив прапорщиком у лейб-гвардії Кінну артилерію — 29 жовтня 1817 року, підпоручик — 20 квітня 1820 року, поручик — 21 грудня 1822 року, звільнений від військової служби та призначений до статських справ — 26 січня 1823 року, вступив понадштатним членом Петербурзької кримінальної палати — 5 червня 1823 року, призначений суддею Московського надвірного суду — 13 грудня 1823 року, колезький асесор з 15 липня 1825 року.
Декабрист Редагувати
Член переддекабристської організації «Священна артіль», Союзу спасіння (з літа 1817 року), Союзу благоденства і Північного товариства (член Корінний думи, голова Московської управи). Саме Пущин прийняв у таємне товариство Рилєєва. Учасник повстання на Сенатській площі у Петербурзі. До Петербурга приїхав за шість днів до 14 грудня 1825 року. Брав участь у нарадах з підготовки повстання. Серед декабристів Пущин займав особливі позиції: він був прихильником революційного повстання, але супротивником царевбивства, стояв за конституційне представницьке правління і за часткове звільнення селян, персонально — дворових людей. На Пущина було покладено обов'язок, у разі успіху повстання, примусити сенат опублікувати маніфест про новий спосіб правління. Він брав участь у розробці маніфесту. Під час повстання знаходився на Сенатській площі, заохочував солдатів до заколоту.
Заарештований 16 грудня 1825 року. 17 грудня 1825 року ув'язнений у Петропавловську фортецю. Засуджений за I розрядом до каторжних робіт довічно. 22 серпня 1826 року термін каторги скорочено до 20 років. Покарання відбував у Читинському острозі та Петровському заводі. За указом 10 липня 1839 року звернений на поселення в Туринськ Тобольської губернії, прибув до Туринська 17 жовтня 1839 року, дозволений переїзд у Ялуторовськ — 5 липня 1842 року. Ще у Туринську Пущин займався сільським господарством. У Ялуторовську він теж отримав ділянку землі, завів двох корів і коня, вирощував у себе на городі дині і кавуни, ретельно доглядаючи за ними. Він цікавився кліматом і станом землеробства в повіті. Позашлюбні діти на засланні:
- Анна (1842-1863), в заміжжі (з 1860) Палібіна;
- Іван (1849-1923).
Займався Пущин і перекладами праць знаменитих вчених Блеза Паскаля і Бенджаміна Франкліна, вивчав економіку Сибіру, допомагав налагоджувати роботу перших народних шкіл у місті. Він організував всесибірськую касу взаємодопомоги (артель), що зіграла велику роль у матеріальному забезпеченні засланців декабристів.
Після амністії 26 серпня 1856 року повернувся до Європейської Росії, дозволено приїхати до Петербурга для побачення з сестрою Є. І. Набокової. Виїхав з Ялуторовська — 18 грудня 1856 року.
22 травня 1857 року Пущин одружився з Наталією Дмитрівною Апухтиною, вдовою декабриста Михайла Олександровича Фонвізіна.
Жив у маєтку дружини Мар'їно Бронницького повіту Московської губернії. Помер у Мар'їно, похований у Бронницях у стін міського собору біля могили декабриста М. О. Фонвізіна.
Літературна спадщина Редагувати
Іван Іванович Пущин — близький друг О. С. Пушкіна, автор мемуарів про нього. Пушкін у 1826 році написав Пущину послання, сповнене надзвичайної теплоти, яке він отримав у Читі тільки через два роки, «Мій перший друг…» Послання привезла в Читинський острог Муравйова О. Г., дружина декабриста Муравйова.
И я судьбу благословил,
Когда мой двор уединенный,
Печальным снегом занесенный,
Твой колокольчик огласил;
Молю святое провиденье:
Да голос мой душе твоей
Дарует то же утешенье,
Да озарит он заточенье
Лучом лицейских ясных дней!В останній раз згадує про нього великий поет в 1827 році, у вірші «19 жовтня».
Від Пущина залишилися і «Листи з Ялуторовська» (1845) до Енгельгардта, директора Царськосільського ліцею, які містять інформацію про його життя у Сибіру, про товаришів, про сам Ялуторовськ і його жителів.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Пущин Иван Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Czech National Authority Database
- Lundy D. R. The Peerage
- . Архів оригіналу за 30 вересня 2011. Процитовано 26 червня 2011.
- М. В. Нечкина. Декабристы. — М.,"Наука", 1982, с.111
- Пущина Анна Іванівна // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 398.
- Е. Н. Матханова. Декабристская Малая артель после амнистии.//Ссыльные декабристы в Сибири. Отв. редактор д-р ист. наук Л. М. Горюшкин.- Новосибирск, 1985, с.180 — 197
- С.Тхоржевський. Мой первый друг. К 175-летию со дня рождения Пущина. [ 25 листопада 2010 у Wayback Machine.]// Костер,№ 5, 1973
Джерела Редагувати
- Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академиека М. В. Нечкиной. — М., «Наука»,1988, с.149 (рос.)
- И. И. Пущин. Записки о Пушкине.//Декабристы. Избранные сочинения в двух томах. Т.2. — М., изд-во «Правда», 1987 (рос.)
Посилання Редагувати
- Пущин И. И. Записки о Пушкине. [ 5 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Н.Эйдельман. «Прекрасен наш союз…» — М.,"Молодая гвардия", 1982 (рос.)