Презу́мпція невинуватості (презумпція — лат. praesumptio, від лат. praesumo — «передбачаю», «угадую») — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Історія Редагувати
Джерелами презумпції невинуватості можна вважати положення римського права. Наприклад: Ei incumbit probatcio, qui dicit, non qui negat — «Тягар доказування лежить на тому, хто стверджує, а не на тому хто заперечує»; In dubio pro reo — «У випадку сумнівів справа вирішується на користь підсудного чи відповідача».
Ідейний фундамент поняттю заклав французький канонічний правник, кардинал та папський легат Жан Лемо́н аліас Йога́нес Мона́хус (Jean Lemoine або Johannes Monachus, 1250—1313). Наприкінці 18 ст. принцип як правову норму досконало сформулював британський юрист сер Вільям Гарроу (William Garrow, 1760—1840). У широку юридичну практику цей принцип ввів британський правник, суддя та політик віконт Джон Санкі (John Sankey 1866—1948). По мірі розповсюдження, цей принцип як юридична норма було закріплено в законодавствах Франції, США, Італії та цілого ряду інших країн.
Росія, СРСР, СНД Редагувати
У царській Росії першу спробу закріплення норми в Уставі карного судочинства зараховують до 20 листопаду 1864 р.
В СРСР протягом його історії як правова норма спочатку не існував у радянському Цивільному праві. Навпаки, часів тоталітарної ленінсько-сталінської радянської «диктатури пролетаріату» та «політичної класової необхідності» де-факто у стосунках держави з її громадянами діяв зворотний принцип — «презумпція вини». Незважаючи на ратифікацію багатьох міжнародних угод, де відображалася презумпція невинуватості, цей принцип не мав законодавчого закріплення в радянському праві до 1958 р., або до прийняття «Основ карного судочинства Союзу РСР і союзних республік».
Спроба ввести деякий елемент цього принципу в Конституцію СРСР відноситься до 1977
…ніхто не може бути признаний винним у здійсненні злочину, а також покараним інакше як за вироком суду і відповідно до закону.
Однак це положення не можна розцінювати як Презумпцію невинності, тому що воно не дає відповіді на головне питання: чи можна до винесення судового вироку вважати звинуваченого винним.
Характеристика Редагувати
Суть презумпції невинності не в тому, що особа є невинною, а в тому, що існує припущення щодо її невинності. Презумпція невинності не може бути виправдана одним лише ліберальним прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним. Відповідно до принципу презумпції невинності на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов'язок доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов'язок покладається на органи, що висунули обвинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора), але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним у свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.
- обов'язковість доказування вини обвинуваченого покладається на обвинувачів (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора);
- обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, будь-який не усунений сумнів у винуватості тлумачиться на користь обвинуваченого («in dubio pro reo»);
- обвинувальний вирок виноситься лише за умови, що в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, недоведена вина в юридичному розумінні дорівнює доведеній невинуватості.
Закріплення у міжнародному праві Редагувати
- Принцип презумпції невинуватості закріплений положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини: «Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту».
- Презумпція невинуватості зафіксована у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, зокрема у п.2 ст.14: «Кожен обвинувачений в кримінальному злочині має право вважатися невинним, поки винність його не буде доведена згідно з законом».
- П. 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Практика Європейського суду з прав людини Редагувати
Закріплення у національному праві України Редагувати
- Конституція України, зокрема в ст. 62 та 63 містить положення, що свідчать про однозначну прихильність презумпції невинності:
- Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
- Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
- Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
- У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
- Презумпція невинності та забезпечення доведеності вини закріплені у ст.17 КПК України:
- Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
- Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
- Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
- Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
- Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
- Принцип презумпції невинуватості зафіксований також положеннями ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду».
- Згідно з ч. 4 ст. 296 ЦК ім'я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, може бути оприлюднене лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.
Верховний Суд України надав таке тлумачення презумпції невинуватості:
Див. також Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання на тему: Презумпція невинуватості |
Примітки Редагувати
- Тертишник В. М. Кримінальний процес України. Загальна частина: підручник. Академічне видання. – Підручник. / В. М. Тертишник. – Київ: Алерта, 2014. – 440 с. ISBN 978-617-566-273-1.
- Журнал «Право и Защита» [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Редакція Конституції СРСР від 7 жовтня 1977 року. — nau.ua[недоступне посилання з липня 2019]
- Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі (порівняльно-правове дослідження): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / В. В. Крижанівський; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 20 с. — укр.
- Декларація «Загальна декларація прав людини (рос/укр)» від 10.12.1948
- Пакт «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права» від 16.12.1966
- Конвенція «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950
- Джеремі Макбрайд Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес. — К.: «К. І. С.», 2010. — 576 с.
- Конституція України «Конституція України» від 28.06.1996 № 254к/96-ВР
- Кодекс України «Цивільний процесуальний кодекс України» від 18.03.2004 № 1618-IV
- Кодекс України «Кримінальний кодекс України» від 05.04.2001 № 2341-III
- Постанова, 22 грудня 2020 року, справа № 210/4600/15, Верховний Суд, Перша судова палата Касаційного кримінального суду
Література Редагувати
- Аленін Ю. П. Поняття та система принципів кримінального провадження / Ю. П. Аленін, В. К. Волошина // Наукові праці НУ ОЮА. — 2014. — Т. XIV. — С. 78-89.
- Галаган О. І. Поняття та система засад (принципів) кримінального провадження / О. І. Галаган, Д. П. Письменний // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. — 2013. — № 4. – С. 167—172.
- Кучинська О.П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників: монографія / О. П. Кучинська. — К. : Юрінком Інтер, 2013. — 288 с.
- Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства / В. Т. Маляренко. — К., 1999.
- Мамка Г. М. Презумпція невинуватості та обов'язок доказування вини / Г. М. Мамка // Актуальні проблеми досудового розслідування: зб. тез доповідей IV Всеукр. наук.-практ. конф. (Київ, 1 лип. 2015 р.). — К. : Нац. акад. внутр. справ, 2015. – С. 42-43.
- Молдован А. Засади кримінального процесу в Україні та ФРН / А. Молдован // Підприємництво, господарство і право. – 2013. — № 4. – С. 24–26.Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974., с. 543.
Посилання Редагувати
- Презумпція невинуватості // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Мінюст України, коментар фахівця. — Наталія-Тереза Аношина: Презумпція невинуватості в сенсі статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини
- Presumption of Innocence — Презумпція невинуватості(англ.)
- Принцип презумпції невинуватості в кримінальному процесі
- Словник української мови