«Празький студент» (нім. Der Student von Prag: ein romantisches Drama) — художній фільм Стеллана Рійє і Пауля Вегенера 1913 року, один з перших зразків німецького кіносимволізму (див. Символізм). На думку деяких дослідників, фільм є першим повноцінним фільмом жахів. Фільм породив новий «бродячий сюжет», що згодом неодноразово екранізувався. Прем'єра фільму відбулася в Німеччині 22 серпня 1913 року в кінотеатрі Mozart Saal.
| Празький студент | |
|---|---|
| Der Student von Prag | |
| | |
| Жанр | драма фантастика жахи |
| Режисер | Стеллан Рійє Пауль Вегенер |
| Продюсер | Пауль Давідсон |
| Сценарист | Ганс Гейнц Еверс |
| У головних ролях | Пауль Вегенер Йон Готтоут Грете Бергер Ліда Салмонова |
| Оператор | Гвідо Зеєбер |
| Композитор | Джозеф Вайсd |
| Кінокомпанія | Deutsche Bioscop GmbH |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 85 хв. |
| Мова | німий (німецькі інтертитри) |
| Країна | Німецька імперія |
| Рік | 1913 |
| Дата виходу | 22 серпня 2013 |
| IMDb | ID 0003419 |
| Празький студент у Вікісховищі |
На основі фільму знято три рімейка, а також у 1968 році був знятий фільм зі схожим сюжетом «Незвичайні історії» (Histoires extraordinaires, новела «Вільям Вільсон», реж. Луї Маль, 1968 — за мотивами однойменного оповідання Едгара Аллана По).
Сюжет Редагувати
Студент Балдуїн (Пауль Вегенер), що потерпає від безгрошів'я, погоджується підписати з таємничим італійцем Скапінеллі (Йон Готтоут) підозрілий договір, який гарантує Балдуїну багатство і одруження на Маргіт (Грете Бергер), доньці графа. Натомість Скапінеллі візьме що захоче з кімнати студента. Скапінеллі забирає з собою відображення студента в дзеркалі. Балдуїн вважає, що угода вдалася і починає залицятися до Маргіт. Проте Лідушка Ліда Салмонова, яка закохана в студента, розповідає про нього Маргіт і її нареченому, барону Валдісу. Барон ображає Балдуїна і той, будучи найкращим фехтувальником Праги, викликає його на дуель на шаблях. Батько Маргіт, не бажаючи загибелі барона, приходить до студента і просить його зберегти життя Валдісу. Балдуїн великодушно погоджується і вирушає на поєдинок. Проте по дорозі його коляска застряє, і коли студент нарешті підходить до місця дуелі, то зустрічає свого двійника із скривавленою шаблею в руках — барона вже вбито. Далі двійник усюди ходить за Балдуїном, роблячи його життя нестерпним. Студент, що зневірився, стріляє в двійника, але гине сам, оскільки насправді вони з двійником нероздільні. Скапінеллі над його тілом розриває договір.
У ролях Редагувати
- Пауль Вегенер — Балдуїн
- Йон Готтоут — Скапінеллі
- Грете Бергер — Маргіт
- Ліда Салмонова — Лідушка
- Фріц Вайдеманн — барон Валдіс
- Лотар Корнер — батько Маргіт
Зйомки Редагувати
На виробництво цього фільму було виділено 30000 марок. Зйомки проводилися в найбільш мальовничих куточках Праги — на вулиці Алхіміків і Малій Страні, в замку Бельведер. Павільйонні декорації створив Роберт Дітріх і Курт Ріхтер. Оператор фільму — Гвідо Зеєбер. У «Празькому студентові» він широко використав прийоми зйомки з каше́ і подвійною експозицією.
Художні особливості і відгуки Редагувати
«Празький студент» уперше затвердив на екрані тему, яка перетворилася на ману німецького кіно, — тему глибокого, змішаного із страхом самопізнання. Відторгнувши Балдуїна від свого дзеркального двійника і зіштовхнувши їх один з одним, фільм Вегенера символічно зафіксував особливий різновид розколотої особи. Замість того щоб не помічати дуалізм власної душі, охоплений страхом Балдуїн розуміє, що він під владою грізного супротивника, який є його другим «я».
Стиль зйомок, судячи з відгуків преси того часу, дуже цікавий і нагадує манеру іспанського художника Рібери.
«Студент з Праги», в якому сталося особливе з'єднання природності і удаваності, дійсності з декоративністю, незвичайно мене зацікавив.
Мотиви Редагувати
Сценарій фільму написав Ганс Гейнц Еверс, поєднавши мотиви оповідання Едгара По «Вільям Вілсон» і поезії Альфреда де Мюссе. Крім того фільм увібрав в себе мотиви старих німецьких легенд про двійників, деякий вплив зробили «Надзвичайна пригода Петера Шлеміля» Шаміссо і «Пригоди напередодні Нового року» Гофмана.
Примітки Редагувати
- Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». Издательство «Искусство», Ленинград, 1978. стр. 125
- ↑ Ж. Садуль. Всеобщая история кино. Том 2. — М.:"Искусство", 1958.
- Зигфрид Кракауэр. От Калигари до Гитлера = From Caligari to Hitler. A Psychological History of the German Film. — М. : Искусство, 1977. — 3209 с. — 10 000 прим.