Трупні явища
Трупні явища — зміни, яким піддаються органи і тканини трупа після настання біологічної смерті. Трупні явища поділяються на ранні та пізні. До ранніх відносяться охолодження трупа, трупні плями, трупне задубіння, висихання і автоліз; до пізніх — гниття, скелетування, муміфікація, жировіск і торф'яне дублення.
Ранні трупні явища
Посмертне охолодження
Процес поступового вирівнювання температури трупа і температури навколишнього середовища. Раніше вважалося, що у середньому температура трупа знижується на 1 градус Цельсія на годину. Проте така лінійна модель охолодження непридатна навіть для простого неживого фізичного тіла. Тому у даний час у судовій медицині використовуються двухекспонентна модель охолодження тіл. Вимірювання температури трупа широко використовується в судовій медицині для встановлення давності настання смерті.
Трупне задубіння
Задубіння тіла, яке починається приблизно через 3 години після настання смерті. Є результатом хімічних змін, що відбуваються у м'язовій тканині. Після приблизно 36-72 годин воно поступово проходить.
Трупні плями
Трупні плями утворюються у ділянках тіла, що розташовані нижче відносно всього тіла внаслідок посмертного переміщення крові судинами під впливом гравітації. У процесі розвитку трупних плям розрізняють 3 стадії: гіпостаз, стаз та імбібіція.
Трупне висихання
Трупне висихання пов'язано з випаровуванням вологи з поверхні шкірних покривів і слизових оболонок, яке не компенсується надходженням рідини з тканин з середини, як це відбувається у живому організмі. Виявляється помутнінням рогівки, жовтувато-бурими ділянками на кон'юнктиві — плямами Лярш, на перехідній облямівці губ (темно-червона щільна смуга), на головці статевого члена, передньої поверхні мошонки (темно-червоні щільні ділянки). Легко і швидко висихають ділянки шкіри трупа з тонким шаром епідермісу (кінчики пальців, носа) або позбавлені епідермісу (садна, осаднені краї ран, странгуляційна борозна).
Автоліз
Процеси самоперетравлювання тканин у результаті розпаду клітинних і субклітинних мембран і виходу з клітинних структур (в першу чергу лізосом) різних ферментів. Аутоліз йде спонтанно, без участі мікроорганізмів. Однак на слизових оболонках і шкірі, у результаті сильного прижиттєвого бактеріального обсіменіння, паралельно автолізу швидко починає розвиватися бактеріальне розкладання тканин, яке і складає суть гниття трупа. У першу чергу автолізу піддаються органи і тканини з низькою часткою сполучної тканини і великою кількістю ензимів (головний мозок, селезінка, підшлункова залоза, мозкова речовина наднирників).
Пізні трупні явища і консервувальні процеси
Зазвичай це гниття. Іноді гниття не відбувається, і трупи консервуються. Консервація трупа відбувається за механізмом муміфікації, жировіска, торф'яного дублення або заморожування і розвивається в залежності від умов середовища.
На кладовищах розкладання трупа людини відбувається зазвичай відносно швидко. Зустрічаються випадки аномально повільного розкладання. Трупи, що містять деякі сильні отрути або трупи зі зниженим вмістом рідини в результаті прижиттєвого висихання (ексікоз) також повільно розкладаються. Руйнації органічних структур трупа механічно сприяють опариші, різні нематоди і цвілеві гриби. Першими розкладаються шлунок, кишечник, селезінка, печінка; значно пізніше — серце, нирки, легені. Труп постійно втрачає рідину, яка просочується через шкіру, виходить з природних отворів, розтікається труною та частково просочується у землю.
Найбільш швидко трупи розкладаються на повітрі при температурі середовища більше нуля, повільніше — у воді, і ще повільніше — під землею.
Згідно з правилом Каспера (нім. Casper Regel), 1 тиждень гниття на повітрі дорівнює 2 тижням гниття у воді й 8 тижням гниття у землі.
Бальзамування
Консервація мертвого тіла шляхом хірургічної обробки і введення у нього спеціальних хімічних сполук, які сповільнюють процес його розкладання. Бальзамування виконується головним чином для того, щоб тіло можна було перевезти на далеку відстань і похоронна церемонія могла бути проведена без небажаної для цього випадку поспіху. У США бальзамування є звичайним гігієнічним заходом, який виконують похоронні служби. Також бальзамування є (було) важливим в обрядах, пов'язаних з похованням та релігією. Це практикувалося у багатьох культурах, найбільш відомими прикладами є давньо-єгипетські традиції муміфікації, а також традиції створення поховальних курганів народів Європи.
Мінералізація
Мінералізація — процес розкладання трупа на окремі хімічні елементи і прості хімічні сполуки. Для класичних типів поховань (у дерев'яній труні, у ґрунтовій могилі) період мінералізації становить, у залежності від ґрунтово-кліматичних умов регіону, від 10 до 30 років. Однак скелетування трупа, що знаходиться у землі, настає набагато раніше — приблизно за 2-4 роки. При спалюванні трупа у крематорії (температура кремації +1100 — +1200 °C) період мінералізації становить близько 2 годин. Після закінчення процесу мінералізації від трупа залишається тільки скелет, який розпадається на окремі кістки і в такому вигляді може існувати у ґрунті сотні і тисячі років, поки не скам'яніє.
Медична цінність
Медична цінність трупа — висока, вивчення мертвих тіл багато століть допомагає розвитку медицини, біології і суміжних наук. Майже будь-який труп, і особливо людський, представляє певну цінність для вивчення, і якщо є бажання його колишнього господаря або за згодою родичів може бути проданий або переданий безкоштовно для вивчення. Також практикується відправлення на вивчення так званих «незапитаних» тіл: безпритульних, ув'язнених, одиноких осіб, знайдених невпізнаних трупів та ін.
Наприклад, Микола Іванович Пирогов у середині XIX століття розробив метод вивчення взаєморозташування органів для підвищення компетентності хірургів, що отримав назву топографічної анатомії. Суттю методу було вивчення заморожених трупів, пошарово розрізаних у різних анатомічних площинах. Пироговим було видано атлас під назвою «Топографічна анатомія, ілюстрована розрізами, проведеними через заморожене тіло людини у трьох напрямках». Зображення, представлені у його атласі, випереджали появу подібних зображень, отриманих сучасними комп'ютерно-томографічними методами, більш ніж на століття, завдяки вивченню трупів.
Наразі дослідження трупів іноді бувають ускладнені законодавчими актами, релігійними нормами тощо, особливо якщо необхідна попередня ексгумація.
Ексгумація трупа
Слідчі дії, що полягають у витяганні трупа з місця поховання. Ексгумація проводиться для огляду, у тому числі повторного, похованого трупа або для встановлення особи померлого шляхом пред'явлення трупа для впізнання або його експертного ототожнення, а також для проведення експертизи з метою з'ясування обставин, встановлення яких вимагає знань в області судової медицини, судової біології, криміналістики і т. д.
Мрець у культурі
Трупи в масовій культурі
У різних кінофільмах, літературних творах і комп'ютерних іграх зустрічаються зомбі — ожилі людські трупи. І навпаки, «живим трупом» люди можуть назвати цілком живу людину, що має деякі відхилення від норми.
Див. також
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Труп |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Труп |
Примітки
- «Труп» [ 3 березня 2011 у Wayback Machine.]. Тлумачний словник Ожегова.
Посилання
- Давність смерті // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Труп // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Мерлець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 962. — 1000 екз.
- Філіп Арьєс «Жизнь трупа. Человек перед лицом смерти.» М.: «Прогресс» — «Прогресс-Академия», 1992, с. 301–314; 321–328.
- Судово-медичне дослідження трупа
- Дослідження трупних явищ у судовій медицині
- Ексгумація
- Техніка розтину і судово-медичне дослідження трупа (навчальний фільм)