Полу́дниця — персонаж слов'янської міфології, жіночий дух, що з'являється в полудень і карає тих, хто в цей час працюють; втілення сонячного удару. Характерна як східним, так і західним слов'янам.
Полудниця | |
---|---|
| |
Божество в | слов'янська міфологія |
Місцевість | поле і город сільськогосподарський |
Частина від | слов'янська міфологія, польська міфологіяd, російська міфологіяd, лужицька міфологіяd, чеська міфологіяd і словацька міфологіяd |
Медіафайли у Вікісховищі |
Образ і заняття ред.
Полудниця — жіночий персонаж, найчастіше в подобі старої жінки чи вихора. Чехи уявляли полудницю одягненою в біле чи червоне. Поставала як потворна стара жінка з розпатланим волоссям, копитами, вкрита лусками, або як дівчинка з батогом. За уявленнями поляків, на спині полудниця носить мішок, в який кидає викрадених дітей. У руках зазвичай тримала палицю, головешку чи серп, якими мучила своїх жертв. У російських переказах вона озброєна сковорідкою, має вирячені очі. Її могли супроводжувати семеро чорних собак. Місце проживання полудниці — поле, хоча жителі Полісся приписували їй мешкання в лісі, а сибіряки — в очереті чи в кропиві.
За польськими віруваннями, полудниці — це душі жінок, які померли напередодні чи під час весілля, чи незабаром після весілля. Або ж полудницями стають дітовбивці, крадії чужої землі.
Загальне заняття полудниць — карати тих, хто працюють у полі в полудень. Людям, яких вони зустрічали на полі, загадували загадки, які неможливо відгадати, і за відповідями вирішували вбити чи скалічити своїх жертв. Також душили женців, які спали в полі, викрадали дітей, які гралися на краю поля, покидали дім чи крали плоди. Часом били по ногах тих, хто їм не вклоняється. В Україні, на Житомирщині, вірили, що полудниця змушує людину блукати по лісу в полудень.
Лужичани, проте, наділяли полудницю і корисними функціями. Вони вважали, що полудниця крім того охороняє поле від злодіїв, косить поле замість людей; вірили, що хто насміхатиметься з потворної полудниці, тому вона нашле виразки, але хто її похвалить або щось подарує — отримає від полудниці нескінченний клубок пряжі. Як охоронниця полів, вона могла випробовувати женців, розпитуючи їх як ростити збіжжя, та карала тих, хто не давали правильної відповіді.
Захист від полудниць полягав у тому, щоб благословити себе, тільки-но полудницю стане видно. На Житомирщині радили сісти чи лягти та прочитати молитву, щоб полудниця перестала збивати з дороги.
У мистецтві ред.
Література ред.
Найраніше писемна згадка полудниці наявна в польській поемі «Peregrynacja dziadowska» (1612): «…опівдні я приполудниця, а під вечір — відьма чи літавиця».
Повість «Divá Bára» (1856) чеської письменниці Божени Немцової, описує смерть селянки, пояснену забобонними сусідами як напад полудниці; та те, що її волелюбну дочку сприймали за підмінка.
Російський поет Костянтин Бальмонт написав вірш «Полудницы» (1906) про трьох сестер-полудниць, які вигадують різні лиха людям. В незакінченій поемі «Полуденница» (1916) Євгена Замятіна з полудницею порівнюється дівчина, що покохала молодого священника. В сонеті Олександра Кондратьєва зі збірки «Славянские боги» (1936) полудниця постає добрим духом, що жне поля в спеку.
У драмі польського поета Леопольда Стаффа «Południca» (1920) полудниця символізує жагу кривавої помсти. А в вірші Болеслава Лесьмяна «Świdryga i Midryga» полудниця змушує п'яниць танцювати. Назву «Полудниця» (1976) має перша збірка поезій кашубського поета Станіслава Пестки.
Музика ред.
Чеський поет Карел Ербен у баладі «Polednice» (1834) описав як полудниця душить прокляту матір'ю малу дитину. Антонін Дворжак написав за мотивами балади симфонічну поему «Polednice» (1896).
Кінематограф ред.
- «Букет» (Kytice, 2000) — чеська екранізація низки творів Карела Ербена, зокрема балади «Polednice».
- «Полудниця» (Polednice, 2016) — чеський фільм жахів за мотивами балади Ербена.
Назви на честь полудниці ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- https://lausitz.hypotheses.org/811
- ↑ Máchal, Jan (1995). Bájesloví slovanské (вид. Ve Votobii, vyd. 1). Olomouc: Votobia. с. 129–134. ISBN 80-85619-19-9. OCLC 36443868.
- ↑ Luffer, Jan (2014). Katalog českých démonologických pověstí (вид. Vydání 1). Praha. с. 168–170. ISBN 978-80-200-2383-4. OCLC 898532728.
- ↑ Podgórski, Adam (2005). Wielka księga demonów polskich : leksykon i antologia demonologii ludowej. Katowice: Wydawn. KOS. с. 362–367. ISBN 83-89375-40-0. OCLC 62151653.
- Агапкина, Т. А. (1995). Славянские древности: этнолингвистический словарь в пяти томах (рос.). Международные отношения. с. 154–156. ISBN 978-5-7133-0704-2.
- ↑ Народная демонология Полесья. Публикации текстов в записях 80-90-х гг. XX века. Том IV. Духи домашнего и природного пространства. Нелокализованные персонажи (рос.). Litres. 15 травня 2022. с. 361. ISBN 978-5-04-281279-8.
- Baranowski, Bohdan (1981). W kręgu upiorów i wilkołaków. Łódź: Wydawn. Łódzkie. с. 106. ISBN 83-218-0072-6. OCLC 9084243.
- Oxford University (1880). Wendische Sagen, Märchen und abergläubische Gebräuche. Graz, Leuschner & Lubensky. с. 106.
- Bavarian State Library (1839). Volkssagen und volksthümliche Denkmale der Lausitz (German). Reichel. с. 56–57.
- Franklin, Anna; Mason, Paul (2001). Lammas: Celebrating Fruits of the First Harvest (англ.). Llewellyn Worldwide. с. 44. ISBN 978-0-7387-0094-6.
- Ostling, Michael (2011). Between the devil and the host : imagining witchcraft in early modern Poland. Oxford: Oxford University Press. с. 25–26. ISBN 978-0-19-958790-2. OCLC 751748759.
- Sebrané spisy Boženy Němcové. Sv. 3. Divá Bára. Národní knihovna České republiky. Процитовано 12.12.2022.
- Полудницы (Бальмонт) — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 12 грудня 2022.
- Журнал Филоlogos » . О СЕМАНТИКЕ МИФОЛОГИЗМОВ В ПОВЕСТИ Е. ЗАМЯТИНА «ПОЛУДЕННИЦА». elsu.ru (рос.). Процитовано 12 грудня 2022.
- Топоров, В. Н. (1990). Неомифологизм в русской литературе начала XX века: Роман А. А. Кондратьева «На берегах Ярыни» (рос.). Trento: Edizioni M. Y. с. 277.
- Mazurek, Halina (2011). O postaciach kobiet w dramacie Lwa Tołstoja "Ciemna potęga" i w jego polskich naśladownictwach. Rusycystyczne Studia Literaturoznawcze (Polish) (21). с. 29–44. ISSN 0208-5038. Процитовано 12 грудня 2022.
- Trusewicz, Szymon (2014). Ciało miarą rzeczy? Świdryga i Midryga Bolesława Leśmiana. Kultura Popularna (Polish) 42 (04). с. 156–167. ISSN 1644-8340. Процитовано 12 грудня 2022.
- Kalinowski, Daniel (2016). Zbrzyca – dopływ Łaby? O motywach kaszubsko-połabskich i presji kulturowej w poezji Stanisława Pestki (Jana Zbrzycy). Slavia Occidentalis (пол.) (73/2). с. 175–188. ISSN 0081-0002. doi:10.14746/SO.2016.73.38. Процитовано 12 грудня 2022.
- Kytice z pověstí národních. Národní knihovna České republiky. Процитовано 12.12.2022.
- Liszewska, Anna (2013). Folklor jako inspiracja twórczości wybranych kompozytorów słowiańskich XIX i XX wieku = Folklore as the inspiration for creative output of selected slav composers of the 19th and 20th centuries. Łódź. ISBN 978-83-60655-67-2. OCLC 876725856.
- Kytice (2000) – Filmový přehled (чес.). Процитовано 12 грудня 2022.
- Polednice (2016) – Filmový přehled (чес.). Процитовано 12 грудня 2022.
- Planetary Names. planetarynames.wr.usgs.gov. Процитовано 12 грудня 2022.
Джерела ред.
- Мадлевская Е. Л. Русская мифология. Энциклопедия / Е. Л. Мадлевская. — Эксмо, Мидгард, 2005. — 778 с.
- Кононенко О. А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.
Це незавершена стаття зі слов'янської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |