Євге́н Побігу́щий (псевдо: Євген Рен) (15 листопада 1901, с. Постолівка — 28 травня 1995, м. Гаар, Німеччина) — український військовик-офіцер, доброволець УГА, командир куреня легіону «Роланд», полковник дивізії «Галичина», автор двох томів спогадів «Мозаїка моїх споминів».
| Євген Побігущий | |
|---|---|
| Полковник | |
| Євген Побігущий як контрактний офіцер Польської армії в ранзі підпоручника, 1936. | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 15 листопада 1901 с. Постолівка, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Смерть | 28 травня 1995 (93 роки) Гаар, біля Мюнхена, Німеччина |
| Поховання | |
| Alma Mater | Університет імені Адама Міцкевича у Познані |
| Псевдо | Рен |
| Військова служба | |
| Рід військ | Піхота |
| Війни / битви | Львівсько-Сандомирська операція |
| Командування | |
| 29-й полк дивізія «Галичина» | |
| Нагороди та відзнаки | |
| Побігущий-Рен Євген Павлович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Ранні роки Редагувати
Євген Побігущий народився 15 листопада 1901 року в с. Постолівці Гусятинського району на Тернопільщині в родині українських вчителів. Юнацькі роки провів у селі Воскресінці біля Коломиї.
До середньої школи ходив у місті Коломиї. З проголошенням Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) 1 листопада 1918 року, не маючи повних 17 років, вступив добровольцем до лав Української Галицької Армії (УГА). Незабаром отримав підстаршинський ступінь.
Міжвоєнний період Редагувати
Після закінчення польсько-української війни в Галичині продовжив навчання, отримав ступінь магістра з політичної економії у Познанському Університеті. Згодом став вояком польської армії. Пізніше, у званні капітана (сотник) провадив підстаршинські вишколи.
В роки Другої світової війни Редагувати
У вересні 1939 року взяв участь у німецько-польській війні. На короткий час потрапив у німецький полон, з якого згодом вийшов на волю та на заклик Проводу ОУН зголосився до Військової Референтури.
Батальйон «Роланд» Редагувати
Брав активну участь у вишколі вояків, які під назвою Дружини українських націоналістів (ДУН) з початком німецько-радянської війни рушили на Схід. Він командував одним із двох українських батальйонів (куренів) («Роланд»). У середині липня 1941 «Роланд» виїхав на фронт у напрямі на Одесу, але з Балти перебазований у Франкфурт-на-Одері, частина легіону 26 серпня 1941 — у Фокшани (Румунія).
201-й шуцманшафт-батальйон Редагувати
До кінця листопада 1941 року весь «Український легіон» («Роланд» і «Нахтігаль») у складі близько 650 вояків та старшин, після укладання індивідуальних контрактів на службу в німецькій армії строком на 1 рік (з 1 грудня 1941 року до 1 грудня 1942), реорганізований у 201-й шуцманшафт-батальйон і висланий після вишколу до Білорусі для боротьби з радянськими партизанами.
Батальйон формально очолив гауптман Євген Побігущий, хоча фактичне керівництво здійснював німець — гауптман СД В. Моха. Його заступником призначений гауптман Роман Шухевич. Формування складалося з чотирьох рот (сотень), командирами яких були сотник Шухевич, сотник Бригідер, поручник Сидор і поручник Павлик.
Після закінчення терміну контракту, батальйон, який налічував 650 солдатів і сержантів і 22 офіцери-галичанина, роззброєний і протягом місяця (з 5 грудня 1942 до 14 січня 1943) частинами перекидався до Львова. Через деякий час після приїзду до Львова частина офіцерів затримано СД, частина, серед яких був і Шухевич, перейшла на нелегальне становище і взяла участь у формуванні УПА. Незабаром всі затримані офіцери батальйону були звільнені і приєдналися або до УПА або до 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина».
14-та Дивізія Ваффен-СС «Галичина» Редагувати
Євген Побігущий, після чергового навчання, став влітку 1943 року командиром батальйону дивізії. Брав участь в урочистостях у Львові 18 липня 1943 року з нагоди виїзду перших добровольців. У Дивізії Побігущий займав різні командні становища, в тому числі командира 29-го полку. Був учасником боїв під Фельдбахом. Пізніше командування УНА підвищило Євгена Побігущого до рангу полковника.
В еміграції Редагувати
Після закінчення війни, попри постійні вимоги радянського уряду видати його до СРСР, поринув у вир громадянсько-суспільної праці, працюючи в різних ділянках та українських товариствах, які постали в той час у Німеччині. Довший час працював старшиною у Вартівничих Сотнях при англійській армії в Німеччині.
Крім громадської праці, чимало часу присвятив політичній діяльності, зокрема в Організації Українських Націоналістів, працював в її установах, а також у міжнародній організації Антибільшовицького Блоку Народів.
Євген Побігущий помер 28 травня 1995 року в Гаарі біля Мюнхена (Німеччина). Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф (Мюнхен), сектор 421-III поруч з могилою Я.Стецька.
Твори Редагувати
У 1982 році видав перший том мемуарів «Мозаїка моїх споминів» (Мюнхен-Лондон).
У 1985 у Мюнхені накладом автора й Об'єднання бувших вояків-українців у Великій Британії вийшов другий том мемуарів «Мозаїка моїх споминів».
Пам'ять Редагувати
За активну працю на релігійному полі Папа Павло VI надав йому титул Командора, Лицаря Ордену Святого Папи Сильвестра. Центральне представництво української еміграції в Німеччині надало йому звання почесного члена.
Примітки Редагувати
- Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 9 березня 2018.
- полк. Євген Побігущий-Рен. Мозаїка моїх споминів. (html-версія). galiciadivision.ml. Процитовано 9 березня 2018.
- ukrcenter.com. . Архів оригіналу за 21 березня 2018. Процитовано 9 березня 2018.
- Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів т. 2. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 9 березня 2018.
Посилання Редагувати
- Майор Євген Побігущий (1901-1995). Українська Дивізія «Галичина» >> Персоналії. Процитовано 9 березня 2018.
- Результати пошуку Побігущий. Diasporiana Електронна бібліотека. Процитовано 9 березня 2018.