Петро Акерович (?—?) — руський архієпископ. Згадується в джерелах як учасник Першого Ліонського собору (1245). Розповів присутнім клірикам про монгольську навалу на Русь.
| Петро Акерович | |
|---|---|
| Народився | 13 століття |
| Помер | 13 століття |
| Діяльність | священник |
| Посада | єпископ і митрополит |
| Конфесія | православ'я |
Точне походження і приналежність невідомі. Дослідники Степан Томашівський та Володимир Пашуто ототожнювали його із ігуменом Спаса на Берестові, згадуваним Лаврентіївським літописом, ставлеником чернігівського князя Михаїла Всеволодича. Олексій Толочко вважав його ієрархом-ставлеником володимирського князя Ярослава Всеволодича, а Ігор Паславський — єпископом Галича, якого князь Данило Галицький вислав до Ліона.
Біографія Редагувати
З 1230 року — ігумен Київського монастиря Спаса на Берестові, співучасник єпископських хіротоній у Соборі Святої Софії, вірогідний автор Київського літописного зведення 1238 p.
1240 року — висвячений на єпископа. Після зруйнування Києва ханом Батиєм та зникненням митрополита Київського Йосифа, Київська Митрополія залишилась без духовної опіки.
У 1240–1245 роках йшла боротьба за Київ між князями Данилом Романовичем та Михайлом Чернігівським. Петро Акерович був обраний Київським митрополитом замість Йосифа з санкції князя Михайла після його повернення до Києва. Був митрополитом Київським у 1242–1246 роках. За тих тяжких умов він не отримав затвердження у патріарха, тим більше, що в той час Константинополь був захоплений хрестоносцями, й там перебував Латинський Константинопольський патріарх. В той же час Данило Галицький висунув свого кандидата на митрополита Київського — Холмського єпископа Кирила.
Влітку 1245 року Петро Акерович, як «Архієпископ Руський», узяв участь у Першому Ліонському соборі. На соборі він розповів його учасникам, зокрема Папі Римському Інокентію IV про погром Русі татарами і застеріг західно-європейське суспільство перед грізною небезпекою з боку татар. Метою його візиту був пошук допомоги для порятунку від татарської навали Галицької, Волинської та Київської земель. Після його повідомлення Папа вислав на Русь та в Орду свого легата Джованні Да Плано Карпіні.
Згодом князя Михайла вбили за наказом хана Батия, а митрополита Петра було вигнано з Києва. Русь знаходилася під владою монголів, які віддали Київ князю Ярославові Всеволодовичу.
Подальша доля невідома.
Примітки Редагувати
Джерела Редагувати
- Вілкул Т. Л. Петро Акерович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 188. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Паславський І. Галицький єпископ Петро — ставленик і дипломат Данила Романовича // Український історичний журнал.— К., № 5 (512) за вересень-жовтень 2013. — С. 75-87. — ISSN 0130-5247.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петро Акерович