Петриков (біл. Петрыкаў) — місто Гомельської області, центр Петриковського району. Місто стоїть на річці Прип'ять за 190 км на захід від Гомеля, 13 км від залізничної станції Мулярівка на лінії Калинковичі-Лунинець. Автодороги з'єднують місто з Мозирем, Калинковичами, Житковичами. Пристань. У 2004 році в Петрикові налічувалося 11 тис. мешканців.
| місто Петриков | ||
| Транслітерація назви | Pietrykaŭ | |
|---|---|---|
| ||
| Основні дані | ||
| 52°08′ пн. ш. 28°30′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 28.500° сх. д.Координати: 52°08′ пн. ш. 28°30′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 28.500° сх. д. | ||
| Країна | Білорусь | |
| Область | Гомельська область | |
| Район | Петриковський район | |
| Перша згадка | 1523 | |
| Статус | з 1938 року | |
| Населення | 10 700 (2004) | |
| Площа | 9,8 км² | |
| Часовий пояс | час у Білорусі | |
| Поштовий індекс | 247940 | |
| Телефонний код | +375-2350 | |
| Висота | 137 м | |
| Водний об'єкт | Прип'ять | |
| Транспорт, відстані | ||
| Найближча залізнична станція | Мулярівка (13 км) | |
| До Мінська | ||
| - фізична | 207 км | |
| До обласного центру | ||
| - фізична | 190 км | |
| Петриков | ||
| Петриков Петриков (Гомельська область) | ||
| Петриков у Вікісховищі |
Історія Редагувати
За легендою, місто було засновано в 10-му столітті ятвязьким князем Петриком. За письмовими джерелами відоме з 1523 року як містечко в Слуцькому князівстві Великого князівства Литовського, власність Олельковичів.
У першій половині XVI століття відповідно до деяких документів, князь Юрій Олельковіч збудував в тут замок, який був зруйнований в 1534—1537 роках під час війни Великого князівства Литовського з Московською державою. У 1595—1596 роках Петриков двічі був захоплений загонами Северина Наливайка.
З XVII століття і аж до 1917 року Петриков належав Ходкевичам. 16 жовтня 1776 року Ходкевичі отримали від короля Польського і Великого князя Литовського Станіслава Августа Понятовського дозвіл на проведення в Петрикові великі ярмарки двічі на рік: 20 липня на свято Святого Іллі за католицьким календарем та 1 жовтня на свято Покрови за православним календарем.
Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році Петриков увійшов до складу Російської імперії як містечко, центр волості Мозирського повіту Мінської губернії. У 1897 році в містечку налічувалося близько 400 дворів, 5,5 тис. жителів, 2 початкові школи, лікарня, 2 церкви, костел. Працювала пристань.
До 1812 року в Петрикова існувала поштова станція на поштовій дорозі Мозир — Давид-Городок.
З лютого по грудень 1916 року місто окуповане військами кайзерівської Німеччини. Територія Мозирського повіту стає тилом 3-ї російської армії, тримати оборону проти німецьких військ під Барановичами і Пінськом.
З грудня 1917 року в Петрикові встановлена радянська влада, місто у складі БРСР.
Березень — грудень 1918 року — окупація німецькими військами. З квітня по червень 1920 року — окупація військами поляків. 4 квітня 1920 року вони почали на Поліссі генеральний наступ, щоб остаточно захопити Мозир і Калинковичі, і наступного дня захопили обидва міста.
З 17 липня 1924 року — містечко, центр Петриковського району Мозирського округу. У 1925 році йому був наданий статус міста. Діяла артіль з будівництва барж.
З 15 січня 1938 року — центр Петриковського району Поліської області.
До початку Другої світової війни тут налічувалося 5,8 тис. жителів. Під час окупації тут діяли партизанські бригади. Містечко і район належали до Петриковської округи генеральної округи Житомир. Гітлерівці знищили в районі 1,2 тис. громадян.
Місто було звільнено в 30 червня 1944 року військами 1-го Білоруського фронту, воїнами 55 Мозирського Червонопрапорного стрілецької дивізії 61-ї армії 1-го Білоруського фронту і моряками 20-ї бригади річкових кораблів ордена Ушакова Дніпровської військової флотилії.
8 січня 1954 року Поліська область скасована, місто увійшло до складу Мозирського району Гомельської області. У 1959 році в ньому проживало вже 7,2 тис. осіб.
Забудова Редагувати
Головна вулиця сучасного міста забудована 2-3-поверховими житловими будинками. У центрі зводяться 5-поверхові будови. Створені нові житлові масиви.
Економіка Редагувати
У Петрикові працюють суднобудівно-судноремонтний завод, заводи керамзитного гравію і цегляний, хлібозавод, комбінат будматеріалів.
Освіта і культура Редагувати
Діють 3 середні, музична, спортивна школи, школа-інтернат, Будинок школярів, Будинок культури, 3 бібліотеки, 4 народних і зразкових колективи самодіяльного мистецтва. Видається районна газета «Петриковські новини».
Пам'ятки Редагувати
У місті є братська могила радянських воїнів, партизанів і підпільників. На петриковській землі знайшов притулок хоробрий син українського народу молодший лейтенант Герой Радянського Союзу Микола Полікарпович Чалий. У міському парку встановлено меморіал на честь воїнів-визволителів міста Петрикова. Відважним морякам Дніпровської флотилії — старшині Володимру Канареєву і мічману В.П. Чільнікіну присвоєно звання почесних громадян м. Петрикова.
У місті збереглися 3 церкви XVII—XIX ст.
Посилання Редагувати
- (біл.)
- г. Петриков (Гомельская область) (рос.)
- Фото на Radzima.org(біл.)
- Фото на Globus.tut.by(біл.)
- http://gp.by/upload/iblock/785/78519983e5cad506355c8d820002cd68.pdf
- GeoNames — 2005.