Перерославська волость

Перерославська волость, (Перерослівська) — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Переросле.

Перерославська волость
Центр	Переросле
Площа	16 030 (1885)
Населення	6777 осіб (1885)
Густота	38.7 осіб / км²

Історія

Перерославська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі Перерославська, відійшли до Заславського повіту УСРР.

7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Плужнянського району, Шепетівської округи.

Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Білогірського і частково Ізяславського районів, Хмельницької області.

Адміністративний устрій

Данні на 1885 рік

Станом на 1885 рік волость складалася з 19 поселень: в тому числі 16 сільських громад. Населення — 6777 осіб (3368 чоловічої статі та 3409 — жіночої), 663 дворових господарств.

Земля волості

	Площа, десятин	У тому числі орної, дес.
Сільських громад	7190	5813
Приватної власності	8459	4671
Казенної власності	—	—
Іншої власності	381	261
Загалом	16030	10745

Основні поселення волості:

• Переросле — колишнє державне поселення за 30 верст від повітового міста Острог, 477 осіб, 64 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, вітряний млин.
• Велика Боровиця — колишнє власницьке село, 567 осіб, 66 дворів, православна церква, школа, постоялий двір, винокурний завод.
• Велика Радогощ — колишнє власницьке село, 461 особа, 47 дворів, православна церква, водяний млин.
• Гурщина — колишнє власницьке село, 144 особи, 13 дворів, водяний млин, шкіряний завод.
• Дзвінки — колишнє державне поселення, 198 осіб, 34 дворів, православна церква.
• Загірці — колишнє власницьке село, 240 осіб, 30 дворів, православна церква, водяний млин.
• Залужжя — колишнє власницьке село, 610 осіб, 93 дворів, католицька каплиця, школа, 2 постоялих двори.
• Коритне — колишнє власницьке село, 320 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий двір.
• Кур'янки — колишнє власницьке село, 163 осіб, 28 дворів, православна церква.
• Мала Боровиця (Боровичка) — колишнє власницьке село, 257 осіб, 24 дворів, каплиця, постоялий двір.
• Окніни — колишнє власницьке село, 265 осіб, 33 дворів, православна церква.
• Секержинці (Сокулинці) — колишнє власницьке село, 790 осіб, 70 дворів, православна церква, водяний млин, винокурний завод.
• Шимківці — колишнє власницьке село, 371 осіб, 44 дворів, православна церква, школа, постоялий двір.
• Юськівці — колишнє власницьке село, 312 осіб, 32 дворів, православна церква, постоялий двір.

Посилання

1. С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст.
2. Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)

Джерела

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 190–191, 232. (рос. дореф.) [стор. 190–191, 232]