Партенокарпія (від давньогрец. parthenos — діва і karpos — плід; дослівно «незайманий плід») — окремий випадок партеногенезу, запліднення без запилення в рослин, зазвичай з утворенням плодів без насіння. Партенокарпія є досить поширеним явищем у плодових, цитрусових і овочевих рослин. Партенокарпія, як і більшість типів стерильності, регресивне явище та не має еволюційного значення.
Розрізняють вегетативну партенокарпію, коли плоди на рослині зав'язуються і в подальшому розвиваються без безпосереднього процесу запилення. Також виділять стимулятивну партенокарпію, при якій для утворення плодів потрібне подразнення рильця квіток пилком інших видів рослин. Наприклад, пилок яблуні здатний викликати партенокарпію у груші, а пилок помідора — у баклажана. Цей тип партенокарпії може бути викликаний штучно шляхом механічних, хімічних або теплових подразнень. Завдяки цьому вона має певне господарське значення, оскільки одержувані в такий спосіб плоди характеризуються більшою соковитістю, м'ясистістю і високими смаковими якостями, а також мають переваги при технологічній обробці.
Плоди, які утворюються при партенокарпії, безнасінні або містять «порожнє» насіння без зародків. Рослини, що характеризуються розвитком тільки безнасінних плодів, розмножуються тільки вегетативно.
Партенокарпія відома в багатьох культурних рослин і часто є основною сортовою ознакою. Притаманна низці сортів винограду, яблуні, груші, помідорів, мандаринів, апельсинів, бананів, аґрусу, хурми, огірка та багатьох інших.
Література Редагувати
- Словник ботанічних термінів. — Київ: Наукова Думка. Під загальною редакцією д. б.н. В. А. Дудки. 1984.
- Джерело: «Біологічний енциклопедичний словник.» Гл. ред. М. С. Гіляров; Редкол.: А. А. Бабаєв, Р. Р. Вінберг, Р. А. Заварзін та ін — 2-е изд., исправл. — М: Сов. Енциклопедія, 1986.
- Біологія. Сучасна ілюстрована енциклопедія." Гл. ред. А. П. Горкін; М.: Росмэн, 2006
- Паушева 3. П. — Практикум з цитології рослин. Агропромиздат, 1988. — 272 с. ISBN 5-10-000614-5