Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію — пам'ятник в Києві, розташований на Михайлівський площі поруч із Михайлівським Золотоверхим собором. Композиція складається з трьох мармурових скульптур на гранітному постаменті: в центрі розташована постать княгині Ольги, ліворуч — апостол Андрій Первозваний, праворуч розташовані просвітителі Кирило і Мефодій.
| Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію | |
|---|---|
| | |
| 50°27′19″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.4554028° пн. ш. 30.5205972° сх. д.Координати: 50°27′19″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д. / 50.4554028° пн. ш. 30.5205972° сх. д. | |
| Статус | Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини |
| Країна | Україна |
| Розташування | Київ, Михайлівська площа |
| Автор проєкту | І. Кавалерідзе |
| Архітектор | В. Риков |
| Скульптор | І. Кавалерідзе, П. Сниткін Відновлення: В. Сівко, М. Білик, В. Шишов |
| Матеріал | мармур |
| Засновано | 4 (17) вересня 1911 |
| Будівництво | 1909 — |
| Встановлено | 1911; відновлення: 1996 |
| Пам'ятник княгині Ользі (Київ) (Київ) | |
| Пам'ятник княгині Ользі у Вікісховищі |
Пам'ятник було урочисто освячено та відкрито 4 (17) вересня 1911 року. Його авторами були скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін та архітектор Валеріян Риков. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам'ятник був остаточно демонтований.
У 1996 році пам'ятник відновили. Автори реконструкції — скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов.
Концепція, постаті Редагувати
Постаті Ольги, Андрія, Кирила та Мефодія символізують етапи поширення в країні світової релігії — християнства, уособлюють історичні події, важливі для духовної еволюції народу. Концепція пам'ятника також символізує поняття: держава, наука, релігія.
Монумент займає площу 9,2 × 4,51 м. Висота скульптури княгині Ольги — 3,50 м, бічних скульптур — 2,73 м, постаменту — 2,45 м, стилобата — 2,0 м.
Історія пам'ятника Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2013) |
Спорудження Редагувати
У 1909 році було запропоновано поставити перед реальною школою пам’ятник Шевченкові. Поставлення пам’ятника Шевченкові в цьому місці опротестував куратор київської шкільної округи, який уважав, що перед «русским учебным заведением» слід поставити пам’ятника одному з діячів «русской истории». У зв’язку з цим у колах військової влади, адміністрації та вищого духівництва виник проєкт збудувати від Михайлівського монастиря до Софійського собору, за зразком берлінської Колони перемоги історичний шлях — два ряди монументів, серед яких мали бути монументи «доісторичному Кию», Олегові, Ользі, Святославові.
Проєкт зустрів критику, але щоб перешкодити спорудженню монумента Шевченкові, вирішено, що «надзвичайні обставини» вимагають негайного збудування в садку перед реальною школою бетонової тимчасової «моделі» монумента княгині Ольги. Кошти надав цар Микола II і після заяви міського голови Дьякова, що «кавалер» (тобто Шевченко) мусить поступитися місцем «дамі» (княгині Ользі), в серпні 1911 року пам'ятник з центральною постаттю Ольги та боковими Кирила й Методія та Андрія Первозваного відкрито в присутності Миколи II.
Руйнування Редагувати
Коли у 1919 році більшовики захопили Київ, постать Ольги було знесено. На її місці поставлено погруддя Шевченка роботи Кратка. Бокові постаті були закриті. Пізніше їх відновили і Шевченко опинився в сусідстві Андрія, Кирила та Мефодія. 1920 року бюст було знято, 1923 демонтовано інші фігури, так що залишився сам п’єдестал.
Відновлення Редагувати
Світлини Редагувати
Примітки Редагувати
- Наказ Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 29.12.1998 № 69
- Его Императорское Величество Государь Императоръ не изволитъ присутстовать на освященіи памятника св. Ольги… // Кіевлянинъ. — 1911. — № 244. — 4 сентября. — С 4. (рос. дореф.)
- Открытіе памятника св. княгинѣ Ольгѣ // Кіевлянинъ. — 1911. — № 245. — 5 сентября. — С 4. (рос. дореф.)
- ↑ Київ. Провідник. За редакцією Ф. Ернста. — Київ: Всеукраїнська академія наук, 1930. — с. 358—361
Література Редагувати
- Галайба Василь, Кухаренко Руслан, Протас Марина. Пам'ятник св. Княгині Ользі 1911, 1996 [ 20 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2 : М—С. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. — С. 867—869.
- Федорова Ф. Д. Спорудження пам’ятників на честь видатних історичних діячів України Київським відділом Російського воєнно-історичного товариства // Сумський історико-архівний журнал. — 2011. — № XII-XIII. — С. 135-147. — с. 144. [ 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Лариса Федорова. Стеллецький Борис Семенович — маловідомий діяч пам'яткоохоронного руху в Україні // Краєзнавство 2' 2011. — С. 268. [ 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Крейтон С. Н. Краткий отчет по сооружению в Киеве памятника Св. Ольги // Отчет Киевского отдела Императорского Русского военно-исторического общества за 1911 год. Год четвертый. Киев, 1912. — С. 23-32.[недоступне посилання]
- Скульптурні пам’ятки: Наук.-допом. бібліогр. покажч. у виданнях ХУІІ ст.– 2000 р.: Т. ІІ, Кн. 7. – К.: Інститут історії АН України. – 2009 . – 102 с. — С. 16-17. [ 20 грудня 2021 у Wayback Machine.] (бібліографія, також тут [ 20 грудня 2021 у Wayback Machine.])
Посилання Редагувати
- Ользі княгині пам’ятник // «Веб-енциклопедія Києва». [ 6 червня 2020 у Wayback Machine.]