www.wikidata.uk-ua.nina.az

Палац Вайтголл колишня головна резиденція англійських монархів з 1530 до 1698 року коли більшість його споруд за винятко

Палац Вайтголл

Палац Вайтголл — колишня головна резиденція англійських монархів з 1530 до 1698 року, коли більшість його споруд, за винятком бенкетного дому Ініго Джонса 1622 року, були знищені пожежею. Генріх VIII переніс королівську резиденцію до Білого залу після того, як старі королівські апартаменти в сусідньому Вестмінстерському палаці були знищені. Хоча палац Вайтголл не зберігся, територія, де він знаходився, досі називається Вайтголл і залишається центром уряду.

Палац Вайтголл
Дата створення / заснування 1530
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Вестмінстер
Історичне графство Мідлсекс
Архітектор Ініго Джонс
Архітектурний стиль готика
Стан збереженості знесенийd
Стан використання закрито назавждиd
 Палац Вайтголл у Вікісховищі

Координати: 51°30′16″ пн. ш. 0°07′32″ зх. д. / 51.50444444447177261° пн. ш. 0.12555555558333778° зх. д. / 51.50444444447177261; -0.12555555558333778

План Ініго Джонса щодо нового палацу в Вайтголл, датований 1638 роком, який був реалізований лише частково.

Свого часу Вайтголл був найбільшим палацом у Європі з більш ніж 1500 кімнат, обігнавши Ватиканський Апостольський палац. Однак він менше ніж Версальський палац, що нараховує 2400 кімнат. Палац дав свою назву вулиці Вайтголл, на якій розташовано багато сучасних адміністративних будівель британського уряду, а отже, метонімічно до центрального уряду. У своїй найбільшій площі палац простягався на більшу частину території, що межувала з Нортумберленд-авеню на півночі; до Даунінґ-стріт і майже до Дербі-Гейт на півдні; і приблизно від височини нинішніх будівель, що виходять на дорогу Кінної гвардії на заході, до тодішніх берегів річки Темзи на сході (з часу будівництва набережної Вікторії рекультивувало більше землі від Темзи) — загалом близько 9,3 га. Це було приблизно в 650 метрах від Вестмінстерського абатства.

Історія Редагувати

До XIII століття Вестмінстерський палац став центром монарського уряду Англії, а з 1049 року — головною лондонською резиденцією короля. Околиці стали популярним і дорогим місцем, а архієпископ Йоркський Уолтер де Грей, після 1240 року придбав нерухомість неподалік як свою лондонську резиденцію, назвавши її Йорк Плейс.

Король Едуард I Довгоногий кілька разів зупинявся на Йорк-Плейс, поки велися роботи у Вестмінстері. Він розширив його для розміщення свого оточення. Йорк-Плейс було перебудовано у XV столітті й настільки розширено кардиналом Вулсі, що з ним конкурував лише Ламбетський палац як найбільший будинок у Лондоні, включаючи лондонські палаци Короля. Отже, коли 1530 року король Генріх VIII усунув кардинала від влади, він придбав Йорк-Плейс замість Вестмінстера (королівської резиденції, або «таємної» частини, яка була знищена пожежею в 1512 році) як його головної лондонської резиденції, оглядаючи свої володіння в компанії Анни Болейн. Назва Whitehall (Білий зал, Вайтголл) була вперше зареєстрована 1532 року. Вона пов'язана з білим кольором каменю, який використовувався для будівель.

Король Генріх VIII найняв фламандського художника Антона ван ден Вінгаерде, щоби перепроєктувати Йорк-Плейс. Натхненний Ричмондським палацом, він спроєктував спортивні споруди, включно з полем для боулінгу, критим справжнім тенісним кортом, ямою для півнячих боїв (на місці Кабінету міністрів, 70 Вайтголл) і ристалищем для лицарських змагань (зараз місцем параду Кінної гвардії). За оцінками, протягом 1540–х років було витрачено понад 30 000 фунтів стерлінгів (за сучасною вартістю приблизно кілька мільйонів), що вдвічі менше, ніж на будівництво всього палацу Брайдвелл. Генріх VIII одружився з двома своїми дружинами в палаці — Анною Болейн у 1533 році та Джейн Сеймур у 1536 році, і помер там у січні 1547 року.

У 1611 році в палаці відбулася перша відома вистава п'єси Вільяма Шекспіра «Буря». У лютому 1613 року тут відбулося весілля принцеси Єлизавети та Фрідріха V Пфальцського.

Яків I та VI внесли значні зміни в будівлі, зокрема звели в 1622 році новий Бенкетінг-хаус, за проєктом Ініго Джонса, щоб замінити серію попередніх бенкетних будинків часів Єлизавети I. Його оздоблення було завершено в 1634 році сером Пітером Паулем Рубенсом на замовлення Карла I (який мав бути страчений перед будівлею 1649 року). До 1650 року палац Вайтголл був найбільшим комплексом світських будівель на території Англії, що налічував понад 1500 кімнат. Його будівництво було нерегулярним, а його складові частини мали різні розміри та різні архітектурні стилі, що робило його більше схожим на маленьке містечко, ніж на окремий палац. Нерівномірність будівель посилилася через схильність придворних будувати призначені їм житла або власним коштом, або коштом короля. Сер Стівен Фокс, клерк Зеленого Полотна Карла II, отримав дозвіл від Управління робіт у 1660-х роках на будівництво прибудови до трьох призначених йому кімнат. Коли їх зведення було закінчене, він побудував грандіозний особняк із каретною будкою, стайнями та краєвидом на Темзу, і все це було в межах мережі палаців.

План палацу Вайтголл 1680 року.
Частина пропозиції щодо заміни палацу, намальованої Крістофером Реном у 1698 році. Палац більше не перебудовувався.

Карл II добудовував у палаці господарські споруди. Як і його батько, Карл II помер у палаці, але від інсульту. Яків II наказав серу Крістоферу Рену добудувати каплицю, завершену в 1687 році, перебудувати покої королеви (приблизно 1688 рік) і приватне помешкання королеви (1689). Католицька каплиця Якова II, побудована в період лютого антикатолицизму в Англії, викликала багато критики, а також благоговіння, коли вона була завершена в грудні 1686 року. Стеля була прикрашена 8132 шматками сусального золота, а в східній частині нави був величезний мармуровий вівтар (40 футів у висоту x 25 футів завширшки), розроблений Реном і вирізьблений Грінлінгом Гіббонсом.

Руйнування Редагувати

До 1691 року палац став найбільшим і найскладнішим у Європі. 10 квітня в повністю відремонтованих апартаментах, якими раніше користувалася герцогиня Портсмутська, спалахнула пожежа, яка зруйнувала старі будівлі палацу, хоча, очевидно, не державні апартаменти. Це фактично додало більшої згуртованості решті комплексу. Наприкінці 1694 року королева Марія II померла в Кенсінгтонському палаці від віспи, а 24 січня лежала в стані у Вайтголлі; Вільгельм III Оранський і Мері уникали Вайтголла і віддавали перевагу на користь свого палацу в Кенсінгтоні.

4 січня 1698 року зайнялася друга пожежа, що майже повністю знищила решту житлових і державних будівель. Ця пожежа була ненавмисно спричинена слугою у верхній кімнаті, яка розвісила мокру білизну навколо палаючої вугільної жаровні для швидшого висихання. Білизна загорілася, і полум'я швидко поширилося по всьому палацовому комплексу, вируючи протягом 15 годин, перш ніж пожежники змогли його загасити. Наступного дня вітер посилився і знову розпалив вогонь, що рушив далі на північ. Крістофер Рен, тодішній королівський інспектор, отримав чіткий наказ від Вільгельма III зосередити робочу силу на порятунку архітектурної перлини комплексу, Банкетного дому. Рен наказав мулярам загородити головне вікно з південного боку будівлі, щоб заблокувати вогонь. Близько 20 будівель було знищено, щоб створити протипожежну смугу, але це мало запобігло поширенню вогню на захід.

5 січня Джон Евелін коротко зазначив: «Вайтхолл спалений! Не залишилося нічого, крім стін і руїн». Окрім Бенкетного дому, деякі будівлі збереглися в Скотланд-Ярді, а деякі біла парку разом із так званими воротами Гольбейна. Вони зрештою були зруйновані в 1769 році.

Під час пожежі було знищено багато творів мистецтва, ймовірно, включно зі скульптурою «Амур, що спить» Буонарроті Мікеланджело, придбаною як частина колекції Гонзаги в сімнадцятому столітті. Також були втрачені культова фреска «Портрет Генріха VIII» Ганса Гольбейна Молодшого та мармуровий портретний бюст короля Карла I Джан Лоренцо Берніні.

Сьогодення Редагувати

Винний льох Генріха VIII

Бенкетінг-хаус — це єдина цілісна будівля комплексу, яка існує і нині, хоча й дещо видозмінена. Різні інші частини старого палацу все ще існують, часто включені в нові будівлі урядового комплексу Вайтголл. До них належать вежа та інші частини колишніх критих тенісних кортів часів Генріха VIII, вбудованих у Старе казначейство та кабінет міністрів за адресою вулиця Вайтголл, 70.

Сходи королеви Марії, палац Вайтголл

З 1938 року, східна сторона ділянки була реконструйована з будівлею, де тепер розміщено Міністерство оборони Великої Юританії, тепер відоме як Головна будівля Міністерства оборони. Підвал із Великої палати Волсі, тепер відомий як Винний льох Генріха VIII, прекрасний приклад цегляного склепінчастого даху в стилі Тюдорів висотою близько 21 метр, завдовжки й завширшки 9 метрів, виявилося таким, що заважає не лише плану новобудови, а й запропонованому маршруту проспекту Кінної Гвардії. Після запиту королеви Марії Текськи в 1938 році та обіцянки в парламенті було розроблене положення про збереження підвалу. Відповідно, він був укладений у сталь і бетон і перенесений на 3 метри на захід і майже 9 метрів глибше в 1949 році, коли на цьому місці відновили будівництво після Другої світової війни. Це було виконано без будь-яких значних пошкоджень конструкції, і зараз вона знаходиться в підвалі будівлі.

Бенкетний будинок у Лондоні, єдиний залишився компонент палацу Вайтголл

Кілька мармурових різьблень із колишньої каплиці у Вайтголлі (яка була побудована для Якова II) присутні в церкві Святого Андрія, Бернем-он-Сі, у Сомерсеті, куди вони були перенесені 1820 року після того, як спочатку були перевезені до Вестмінстерського абатства в 1706 році.

Див. також Редагувати

  • Список знесених будівель і споруд у Лондоні
  • Офіційні королівські резиденції в Лондоні :
    • Вестмінстерський палац — головна резиденція англійських королів з 1049 по 1530 рік
    • Кенсінгтонський палац — головна резиденція англійських і пізніше британських монархів між 1689 і 1760 роками
    • Палац Сент-Джеймса — головна королівська резиденція з 1702 по 1837 рр., яка продовжує працювати й сьогодні як офіційний палац монархії як Двір Сент-Джеймса.
      • Будинок Буші — майбутній Вільгельм IV оселився тут у 1797 році, коли був призначений рейнджером парку Буші, і залишався королем протягом усього свого правління (1830—1837)
    • Букінгемський палац — головна королівська резиденція з 1837 року

Примітки Редагувати

  1. Whitehall. BBC. Процитовано 15 серпня 2012. 
  2. Haines, Roy Martin (2004). «Gray, Walter de». Oxford Dictionary of National Biography (онлайн вид.). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/11566. http://www.oxforddnb.com/view/10.1093/ref:odnb/9780198614128.001.0001/odnb-9780198614128-e-11566. Процитовано 28 червня 2018.  (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  3. War Office Buildings: a history. Ministry of Defence. Процитовано 27 червня 2018. 
  4. Cox, Montagu H.; Norman, Philip (1930). 'Whitehall Palace: History', in Survey of London: Volume 13, St Margaret, Westminster, Part II: Whitehall I. London: British History Online. с. 10–40. Процитовано 25 серпня 2021. 
  5. The Tempest first performed. 1 листопада 2011. Процитовано 27 червня 2018. 
  6. John Nichols, Progresses of James the First, vol. 2 (London, 1828), p. 527.
  7. Adrian Tinniswood (2018). Behind the Throne: A Domestic History of the British Royal Household. с. 103. 
  8. King Charles II, Born 1630, St James's Palace; Died 1685, Palace of Whitehall, London. The Royal Collection. Процитовано 27 червня 2018. 
  9. 'Whitehall Palace: Buildings', in Survey of London: Volume 13, St Margaret, Westminster, Part II: Whitehall I, ed. Montagu H Cox and Philip Norman. London. 1930. с. 41–115. Процитовано 28 червня 2018. 
  10. Adrian Tinniswood (2018). Behind the Throne: A Domestic History of the British Royal Household. с. 116. 
  11. London County Council (1930). Survey of London: Volume 13, St. Margaret, Westminster, Part II: Whitehall. 
  12. Fire in Whitehall ends an age of palaces. London Online. Процитовано 1 січня 2011. 
  13. William III and Mary II. Historic Royal Palaces. Процитовано 6 листопада 2018. 
  14. Thurley, Simon (1999). Whitehall Palace: an architectural history of the royal apartments, 1240–1698. Yale University Press. с. 142. ISBN 978-0-300-07639-4. Процитовано 2 січня 2012. 
  15. ↑ Whitehall fire of 1698. Historic Royal Palaces. 
  16. Adrian Tinniswood (2018). Behind the Throne: A Domestic History of the British Royal Household. с. 127. 
  17. Evelyn, John (1906). The diary of John Evelyn. Macmillan and co., limited. с. 334. Процитовано 2 січня 2012. 
  18. Cox, Montagu H; Forrest, G Topham (1931). 'The Holbein Gate and the Tiltyard Gallery', in Survey of London: Volume 14, St Margaret, Westminster, Part III: Whitehall II. London. с. 10–22. Процитовано 28 червня 2018. 
  19. King Henry VIII; King Henry VII. National Portrait Gallery. Процитовано 28 червня 2018. 
  20. Wittkower, Rudolf (1997). Bernini: The Sculptor of the Roman Baroque. London: Phaidon Press. с. 258. ISBN 978-0714837154. 
  21. Duncan, Andrew (2006). Cabinet Office. Secret London (вид. 5). London: New Holland. с. 111. ISBN 978-1-84537-305-4. 
  22. The Old War Office Building; a History. Ministry of Defence. Процитовано 28 червня 2018. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Palac Vajtgoll kolishnya golovna rezidenciya anglijskih monarhiv z 1530 do 1698 roku koli bilshist jogo sporud za vinyatkom benketnogo domu Inigo Dzhonsa 1622 roku buli znisheni pozhezheyu Genrih VIII perenis korolivsku rezidenciyu do Bilogo zalu pislya togo yak stari korolivski apartamenti v susidnomu Vestminsterskomu palaci buli znisheni Hocha palac Vajtgoll ne zberigsya teritoriya de vin znahodivsya dosi nazivayetsya Vajtgoll i zalishayetsya centrom uryadu Palac VajtgollData stvorennya zasnuvannya1530Krayina Velika BritaniyaAdministrativna odinicyaVestminsterIstorichne grafstvoMidlseksArhitektorInigo DzhonsArhitekturnij stilgotikaStan zberezhenostiznesenijdStan vikoristannyazakrito nazavzhdid Palac Vajtgoll u VikishovishiKoordinati 51 30 16 pn sh 0 07 32 zh d 51 50444444447177261 pn sh 0 12555555558333778 zh d 51 50444444447177261 0 12555555558333778Plan Inigo Dzhonsa shodo novogo palacu v Vajtgoll datovanij 1638 rokom yakij buv realizovanij lishe chastkovo Svogo chasu Vajtgoll buv najbilshim palacom u Yevropi z bilsh nizh 1500 kimnat obignavshi Vatikanskij Apostolskij palac Odnak vin menshe nizh Versalskij palac sho narahovuye 2400 kimnat 1 Palac dav svoyu nazvu vulici Vajtgoll na yakij roztashovano bagato suchasnih administrativnih budivel britanskogo uryadu a otzhe metonimichno do centralnogo uryadu U svoyij najbilshij ploshi palac prostyagavsya na bilshu chastinu teritoriyi sho mezhuvala z Nortumberlend avenyu na pivnochi do Dauning strit i majzhe do Derbi Gejt na pivdni i priblizno vid visochini ninishnih budivel sho vihodyat na dorogu Kinnoyi gvardiyi na zahodi do todishnih beregiv richki Temzi na shodi z chasu budivnictva naberezhnoyi Viktoriyi rekultivuvalo bilshe zemli vid Temzi zagalom blizko 9 3 ga Ce bulo priblizno v 650 metrah vid Vestminsterskogo abatstva Zmist 1 Istoriya 2 Rujnuvannya 3 Sogodennya 4 Div takozh 5 Primitki 6 PosilannyaIstoriya RedaguvatiDo XIII stolittya Vestminsterskij palac stav centrom monarskogo uryadu Angliyi a z 1049 roku golovnoyu londonskoyu rezidenciyeyu korolya Okolici stali populyarnim i dorogim miscem a arhiyepiskop Jorkskij Uolter de Grej pislya 1240 roku pridbav neruhomist nepodalik yak svoyu londonsku rezidenciyu nazvavshi yiyi Jork Plejs 2 nbsp Palac Vajtgoll u 1544 roci Anton van den Wyngaerde Korol Eduard I Dovgonogij kilka raziv zupinyavsya na Jork Plejs poki velisya roboti u Vestminsteri Vin rozshiriv jogo dlya rozmishennya svogo otochennya Jork Plejs bulo perebudovano u XV stolitti j nastilki rozshireno kardinalom Vulsi sho z nim konkuruvav lishe Lambetskij palac yak najbilshij budinok u Londoni vklyuchayuchi londonski palaci Korolya Otzhe koli 1530 roku korol Genrih VIII usunuv kardinala vid vladi vin pridbav Jork Plejs zamist Vestminstera korolivskoyi rezidenciyi abo tayemnoyi chastini yaka bula znishena pozhezheyu v 1512 roci yak jogo golovnoyi londonskoyi rezidenciyi oglyadayuchi svoyi volodinnya v kompaniyi Anni Bolejn Nazva Whitehall Bilij zal Vajtgoll bula vpershe zareyestrovana 1532 roku Vona pov yazana z bilim kolorom kamenyu yakij vikoristovuvavsya dlya budivel 3 Korol Genrih VIII najnyav flamandskogo hudozhnika Antona van den Vingaerde shobi pereproyektuvati Jork Plejs Nathnennij Richmondskim palacom vin sproyektuvav sportivni sporudi vklyuchno z polem dlya boulingu kritim spravzhnim tenisnim kortom yamoyu dlya pivnyachih boyiv na misci Kabinetu ministriv 70 Vajtgoll i ristalishem dlya licarskih zmagan zaraz miscem paradu Kinnoyi gvardiyi Za ocinkami protyagom 1540 h rokiv bulo vitracheno ponad 30 000 funtiv sterlingiv za suchasnoyu vartistyu priblizno kilka miljoniv sho vdvichi menshe nizh na budivnictvo vsogo palacu Brajdvell Genrih VIII odruzhivsya z dvoma svoyimi druzhinami v palaci Annoyu Bolejn u 1533 roci ta Dzhejn Sejmur u 1536 roci i pomer tam u sichni 1547 roku 4 U 1611 roci v palaci vidbulasya persha vidoma vistava p yesi Vilyama Shekspira Burya 5 U lyutomu 1613 roku tut vidbulosya vesillya princesi Yelizaveti ta Fridriha V Pfalcskogo 6 Yakiv I ta VI vnesli znachni zmini v budivli zokrema zveli v 1622 roci novij Benketing haus za proyektom Inigo Dzhonsa shob zaminiti seriyu poperednih benketnih budinkiv chasiv Yelizaveti I Jogo ozdoblennya bulo zaversheno v 1634 roci serom Piterom Paulem Rubensom na zamovlennya Karla I yakij mav buti strachenij pered budivleyu 1649 roku Do 1650 roku palac Vajtgoll buv najbilshim kompleksom svitskih budivel na teritoriyi Angliyi sho nalichuvav ponad 1500 kimnat Jogo budivnictvo bulo neregulyarnim a jogo skladovi chastini mali rizni rozmiri ta rizni arhitekturni stili sho robilo jogo bilshe shozhim na malenke mistechko nizh na okremij palac Nerivnomirnist budivel posililasya cherez shilnist pridvornih buduvati priznacheni yim zhitla abo vlasnim koshtom abo koshtom korolya Ser Stiven Foks klerk Zelenogo Polotna Karla II otrimav dozvil vid Upravlinnya robit u 1660 h rokah na budivnictvo pribudovi do troh priznachenih jomu kimnat Koli yih zvedennya bulo zakinchene vin pobuduvav grandioznij osobnyak iz karetnoyu budkoyu stajnyami ta krayevidom na Temzu i vse ce bulo v mezhah merezhi palaciv 7 nbsp Plan palacu Vajtgoll 1680 roku nbsp Chastina propoziciyi shodo zamini palacu namalovanoyi Kristoferom Renom u 1698 roci Palac bilshe ne perebudovuvavsya Karl II dobudovuvav u palaci gospodarski sporudi Yak i jogo batko Karl II pomer u palaci ale vid insultu 8 Yakiv II nakazav seru Kristoferu Renu dobuduvati kaplicyu zavershenu v 1687 roci perebuduvati pokoyi korolevi priblizno 1688 rik i privatne pomeshkannya korolevi 1689 9 Katolicka kaplicya Yakova II pobudovana v period lyutogo antikatolicizmu v Angliyi viklikala bagato kritiki a takozh blagogovinnya koli vona bula zavershena v grudni 1686 roku 10 Stelya bula prikrashena 8132 shmatkami susalnogo zolota a v shidnij chastini navi buv velicheznij marmurovij vivtar 40 futiv u visotu x 25 futiv zavshirshki rozroblenij Renom i virizblenij Grinlingom Gibbonsom 11 Rujnuvannya RedaguvatiDo 1691 roku palac stav najbilshim i najskladnishim u Yevropi 10 kvitnya v povnistyu vidremontovanih apartamentah yakimi ranishe koristuvalasya gercoginya Portsmutska spalahnula pozhezha yaka zrujnuvala stari budivli palacu hocha ochevidno ne derzhavni apartamenti 12 Ce faktichno dodalo bilshoyi zgurtovanosti reshti kompleksu Naprikinci 1694 roku koroleva Mariya II pomerla v Kensingtonskomu palaci vid vispi a 24 sichnya lezhala v stani u Vajtgolli Vilgelm III Oranskij i Meri unikali Vajtgolla i viddavali perevagu na korist svogo palacu v Kensingtoni 13 4 sichnya 1698 roku zajnyalasya druga pozhezha sho majzhe povnistyu znishila reshtu zhitlovih i derzhavnih budivel 14 Cya pozhezha bula nenavmisno sprichinena slugoyu u verhnij kimnati yaka rozvisila mokru biliznu navkolo palayuchoyi vugilnoyi zharovni dlya shvidshogo visihannya 15 Bilizna zagorilasya i polum ya shvidko poshirilosya po vsomu palacovomu kompleksu viruyuchi protyagom 15 godin persh nizh pozhezhniki zmogli jogo zagasiti Nastupnogo dnya viter posilivsya i znovu rozpaliv vogon sho rushiv dali na pivnich Kristofer Ren todishnij korolivskij inspektor otrimav chitkij nakaz vid Vilgelma III zoserediti robochu silu na poryatunku arhitekturnoyi perlini kompleksu Banketnogo domu 15 Ren nakazav mulyaram zagoroditi golovne vikno z pivdennogo boku budivli shob zablokuvati vogon Blizko 20 budivel bulo znisheno shob stvoriti protipozhezhnu smugu ale ce malo zapobiglo poshirennyu vognyu na zahid 16 5 sichnya Dzhon Evelin korotko zaznachiv Vajtholl spalenij Ne zalishilosya nichogo krim stin i ruyin 17 Okrim Benketnogo domu deyaki budivli zbereglisya v Skotland Yardi a deyaki bila parku razom iz tak zvanimi vorotami Golbejna Voni zreshtoyu buli zrujnovani v 1769 roci 18 Pid chas pozhezhi bulo znisheno bagato tvoriv mistectva jmovirno vklyuchno zi skulpturoyu Amur sho spit Buonarroti Mikelandzhelo pridbanoyu yak chastina kolekciyi Gonzagi v simnadcyatomu stolitti Takozh buli vtracheni kultova freska Portret Genriha VIII Gansa Golbejna Molodshogo 19 ta marmurovij portretnij byust korolya Karla I Dzhan Lorenco Bernini 20 Sogodennya Redaguvati nbsp Vinnij loh Genriha VIIIBenketing haus ce yedina cilisna budivlya kompleksu yaka isnuye i nini hocha j desho vidozminena Rizni inshi chastini starogo palacu vse she isnuyut chasto vklyucheni v novi budivli uryadovogo kompleksu Vajtgoll Do nih nalezhat vezha ta inshi chastini kolishnih kritih tenisnih kortiv chasiv Genriha VIII vbudovanih u Stare kaznachejstvo ta kabinet ministriv za adresoyu vulicya Vajtgoll 70 21 nbsp Shodi korolevi Mariyi palac VajtgollZ 1938 roku shidna storona dilyanki bula rekonstrujovana z budivleyu de teper rozmisheno Ministerstvo oboroni Velikoyi Yuritaniyi teper vidome yak Golovna budivlya Ministerstva oboroni Pidval iz Velikoyi palati Volsi teper vidomij yak Vinnij loh Genriha VIII prekrasnij priklad ceglyanogo sklepinchastogo dahu v stili Tyudoriv visotoyu blizko 21 metr zavdovzhki j zavshirshki 9 metriv viyavilosya takim sho zavazhaye ne lishe planu novobudovi a j zaproponovanomu marshrutu prospektu Kinnoyi Gvardiyi Pislya zapitu korolevi Mariyi Tekski v 1938 roci ta obicyanki v parlamenti bulo rozroblene polozhennya pro zberezhennya pidvalu Vidpovidno vin buv ukladenij u stal i beton i perenesenij na 3 metri na zahid i majzhe 9 metriv glibshe v 1949 roci koli na comu misci vidnovili budivnictvo pislya Drugoyi svitovoyi vijni Ce bulo vikonano bez bud yakih znachnih poshkodzhen konstrukciyi i zaraz vona znahoditsya v pidvali budivli 22 nbsp Benketnij budinok u Londoni yedinij zalishivsya komponent palacu VajtgollKilka marmurovih rizblen iz kolishnoyi kaplici u Vajtgolli yaka bula pobudovana dlya Yakova II prisutni v cerkvi Svyatogo Andriya Bernem on Si u Somerseti kudi voni buli pereneseni 1820 roku pislya togo yak spochatku buli perevezeni do Vestminsterskogo abatstva v 1706 roci Div takozh RedaguvatiSpisok znesenih budivel i sporud u Londoni Oficijni korolivski rezidenciyi v Londoni Vestminsterskij palac golovna rezidenciya anglijskih koroliv z 1049 po 1530 rik Kensingtonskij palac golovna rezidenciya anglijskih i piznishe britanskih monarhiv mizh 1689 i 1760 rokami Palac Sent Dzhejmsa golovna korolivska rezidenciya z 1702 po 1837 rr yaka prodovzhuye pracyuvati j sogodni yak oficijnij palac monarhiyi yak Dvir Sent Dzhejmsa Budinok Bushi majbutnij Vilgelm IV oselivsya tut u 1797 roci koli buv priznachenij rejndzherom parku Bushi i zalishavsya korolem protyagom usogo svogo pravlinnya 1830 1837 Bukingemskij palac golovna korolivska rezidenciya z 1837 rokuPrimitki Redaguvati Whitehall BBC Procitovano 15 serpnya 2012 Haines Roy Martin 2004 Gray Walter de Oxford Dictionary of National Biography onlajn vid Oxford University Press doi 10 1093 ref odnb 11566 http www oxforddnb com view 10 1093 ref odnb 9780198614128 001 0001 odnb 9780198614128 e 11566 Procitovano 28 chervnya 2018 Neobhidna pidpiska abo chlenstvo v publichnij biblioteci Spoluchenogo Korolivstva War Office Buildings a history Ministry of Defence Procitovano 27 chervnya 2018 Cox Montagu H Norman Philip 1930 Whitehall Palace History in Survey of London Volume 13 St Margaret Westminster Part II Whitehall I London British History Online s 10 40 Procitovano 25 serpnya 2021 The Tempest first performed 1 listopada 2011 Procitovano 27 chervnya 2018 John Nichols Progresses of James the First vol 2 London 1828 p 527 Adrian Tinniswood 2018 Behind the Throne A Domestic History of the British Royal Household s 103 King Charles II Born 1630 St James s Palace Died 1685 Palace of Whitehall London The Royal Collection Procitovano 27 chervnya 2018 Whitehall Palace Buildings in Survey of London Volume 13 St Margaret Westminster Part II Whitehall I ed Montagu H Cox and Philip Norman London 1930 s 41 115 Procitovano 28 chervnya 2018 Adrian Tinniswood 2018 Behind the Throne A Domestic History of the British Royal Household s 116 London County Council 1930 Survey of London Volume 13 St Margaret Westminster Part II Whitehall Fire in Whitehall ends an age of palaces London Online Procitovano 1 sichnya 2011 William III and Mary II Historic Royal Palaces Procitovano 6 listopada 2018 Thurley Simon 1999 Whitehall Palace an architectural history of the royal apartments 1240 1698 Yale University Press s 142 ISBN 978 0 300 07639 4 Procitovano 2 sichnya 2012 a b Whitehall fire of 1698 Historic Royal Palaces Adrian Tinniswood 2018 Behind the Throne A Domestic History of the British Royal Household s 127 Evelyn John 1906 The diary of John Evelyn Macmillan and co limited s 334 Procitovano 2 sichnya 2012 Cox Montagu H Forrest G Topham 1931 The Holbein Gate and the Tiltyard Gallery in Survey of London Volume 14 St Margaret Westminster Part III Whitehall II London s 10 22 Procitovano 28 chervnya 2018 King Henry VIII King Henry VII National Portrait Gallery Procitovano 28 chervnya 2018 Wittkower Rudolf 1997 Bernini The Sculptor of the Roman Baroque London Phaidon Press s 258 ISBN 978 0714837154 Duncan Andrew 2006 Cabinet Office Secret London vid 5 London New Holland s 111 ISBN 978 1 84537 305 4 The Old War Office Building a History Ministry of Defence Procitovano 28 chervnya 2018 Posilannya RedaguvatiInformaciya pro palac Vajtgoll z oglyadu Londona Palac Vajtgoll istoriya Palac Vajtgoll Budivli Banketnij budinok Hronologiya palacu Vajtgoll Zbilshenij plan Vajtgolla 1680 roku sho pokazuye roztashuvannya tenisnih kortiv kokpita nahilovogo majdanchika z boku Sent Dzhejms parku ta konfiguraciyu budivel z boku richki Vid na Vajtgoll u 1669 roci de vidno Banketnij budinok i Golbejnski vorota Istorichnij zapis pro palac Vajtgoll Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Palac Vajtgoll amp oldid 40624985