Джейн Се́ймур (англ. Jane Seymour; 1508 — 24 жовтня 1537) — третя (після Анни Болейн) дружина короля Англії Генріха VIII, мати Едварда VI.
| Джейн Сеймур Jane Seymour | |
Ганс Гольбейн молодший, 1536 Музей історії мистецтв, Відень | |
| |
|---|---|
| Попередник: | Анна Болейн |
| Спадкоємець: | Анна Клевська |
| Народження: | 1508 |
| Смерть: | 24 жовтня 1537 палац Гемптон Корт, нині — західне передмістя Лондона, Англія |
| Поховання: | каплиця Святого Георгія |
| Країна: | Королівство Англія |
| Релігія: | католицька церква |
| Рід: | Сеймури |
| Батько: | Джон Сеймур |
| Мати: | Маргарет Уентворт |
| Шлюб: | Генріх VIII |
| Діти: | Едвард VI |
| Автограф: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Родина Редагувати
Сім'я Сеймур належала до давнього дворянського роду і була споріднена з деякими могутніми аристократичними кланами, зокрема, леді Елізабет Говард, мати Анни Болейн, була кузиною матері Джейн, тобто Джейн і Анна були троюрідними сестрами (їхньою спільною прабабусею була леді Елізабет Чені).
Незважаючи на знатне походження, Сеймури воліли вести непримітне життя, хоча в молодості сер Джон Сеймур, батько Джейн, займався дипломатичною кар'єрою, а мати, леді Маргарет Вентворт (у деяких джерелах іменується як Марджері), була однією з найблискучіших дам при дворі Генріха VIII і музою поета Джона Скелтона.
Дитинство і юність Редагувати
Ймовірно, Джейн Сеймур народилася і виросла в батьківськом маєтку Вулфголл у графстві Вілтшир.
Точна дата народження невідома, більшість дослідників датують не пізніше 1508, адже на церемонії поховання Джейн в 1537 році її катафалк супроводжували 29 жінок, за кількістю прожитих років, аз традиціями того часу. Була старшою з сестер Сеймур.
Джейн здобула посередню освіту, достатню лише для того, щоб уміти читати і писати. Основну увагу у вихованні дівчат з дворянських сімей в XVI столітті приділяли традиційним жіночим заняттям: рукоділля і ведення домашнього господарства.
Вперше Джейн Сеймур з'явилася при дворі як фрейліна Катерини Арагонської в середині 1520-х років. Її старший брат, Едуард Сеймур, на той час вже мав певні успіхи в кар'єрі придворного: у дитинстві служив пажем в свиті «французької королеви» Марії Тюдор, а після повернення в Англію обіймав різні посади при королеві і кардиналові Уолсі.
Після анулювання шлюбу з Катериною і одруження Генріха III з Анною Болейн в 1533 році, Джейн із сестрою Елізабет перейшли в штат нової королеви.
Дорога до трону Редагувати
Вже влітку 1533 року посланець імператора Карла V, Есташ Шапюї, відзначав в своїх донесеннях, що королева Анна «впала в ревнощі — і не без підстав». Швидкоплинні зв'язки короля з фрейлінами спочатку їй не загрожували, але після народження доньки Єлизавети (замість очікуваного сина) і кількох викиднів Генріх почав віддалятися від дружини.
У вересні 1535 року, під час подорожі країною, король і королева зупинилися у Вулфхоллі, спадковому володінні Сеймурів. Там Генріх звернув увагу на леді Джейн Сеймур, з якою був знайомий і раніше (з записів у приходських книгах, на Різдво 1533 року король вручив леді Сеймур подарунки і числі фрейлін). Скромна і покірна бліда дівчина була антиподом гордій і вимогливій королеві Болейн, яку часто порівнювали з відьмою за характер і зовнішність.
На кінець 1535 року стосунки Генріха і Анни Болейн були вельми натягнутими, і король замислився розлучитись. Джейн і її оточення все частіше підштовхували його до думки про незаконність шлюбу з Анною, і незабаром він вже привселюдно заявляв, що його «спокусили і заманили в цей шлюб чаклунством» і що йому «слід взяти іншу дружину».
В березні 1536 року Генріх відкрито робив дарунки Джейн Сеймур і бував з нею на людях, чим викликав обурення королеви. Придворні ж поспішали засвідчити свою повагу новій фаворитці, Болейн покинули майже всі прибічники. Після чергового викидня в січні 1536 року Анну Болейн обезголовили 19 травня того ж року за сфабрикованим звинуваченням у «державній і подружній зраді».
Королева Редагувати
Відразу ж після страти Анни Болейн Таємна рада короля подала йому прохання з рекомендацією знайти нову дружину, хоча це була формальність, бо 20 травня, через день після страти, пара таємно заручилася, а 30 травня архієпископ Кентерберійський Томас Кранмер повінчав їх в каплиці Вайтхолла.
4 червня Джейн Сеймур офіційно проголосили королевою Англії, але Генріх не квапився її коронувати, не впевнившись, що вона не безплідна.
Як королева Сеймур влаштовувала майже всіх: добра, тиха, благочестива послідовниця старої релігії — католицизму, що співчувала опальній принцесі Марії, доньці першої дружини Генріха Катерини Арагонської. Лише прибічники протестантизму залишилися невдоволеними, побоюючись, що Сеймур впливатиме на церковні реформи. Але її політичне втручання обмежилося спробою заступитися за учасників «Благодатного паломництва» (повстання в північних графствах Англії в 1536-1537 роках, основною причиною якого була незадоволеність високими податками і церковними реформами: повсталі виступали за відновлення католицизму і монастирів), коли Сеймур звернулася до Генріха з проханням відновити хоча б деякі монастирі. Король розгнівався, прикрикнув на Джейн і наказав надалі не втручатися в справи державного значення, нагадавши, що попередня королева поплатилася за це життям.
Після цього випадку Джейн Сеймур не втручалася в політику, зосередивщись на сімейних справах. «Готова підкорятися і служити» (англ. «Bound to obey and serve») — залишилося її незмінним девізом. Майже весь час королева проводила, займаючись рукоділлям зі своїми фрейлінами, найближчими з яких були її сестра Елізабет і невістка, леді Енн Сеймур, дружина брата Едварда.
На прохання королеви Генріх дозволив своїй старшій доньці, леді Марії (майбутня королева Марія Кривава), повернутися до королівського двору вже влітку 1536 року (заздалегідь змусивши її підписати документ, за яким вона визнавала Генріха главою церкви в Англії, а його шлюб з матір'ю, Катериною Арагонською, — недійсним), а Різдво 1536 року королівська сім'я зустрічала вже у повному складі, включаючи маленьку леді Єлизавету (донька Анни Болейн, майбутня королева Єлизавета I), яку привезли з Хартфордшира за пропозицією Марії.
Пологи і смерть Редагувати
Ганс Гольбейн молодший, 1538, Національна галерея мистецтв, Вашингтон
Навесні 1537 року Сеймур повідомила королю про вагітність. Генріх оточив дружину небувалою турботою і виконував всі її вимоги. Щоб порадувати королеву, він навіть призначив її брата Едварда членом Таємної ради.
У вересні королева переїхала в Гемптон Корт, а 12 жовтня 1537 року — народила довгоочікуваного спадкоємця — Едварда, принца Уельського (майбутній король Едвард VI).
Але через кілька днів після пологів стан Сеймур погіршився, і 24 жовтня вона померла у віці 29 років від пологової гарячки (є припущення, що смерть викликала занесена під час пологів інфекція).
Похована Джейн Сеймур у каплиці Віндзорського замку, в місті Віндзор, графство Беркшир.
Пізніше Генріх VIII зізнавався, що Джейн Сеймур була його улюбленою дружиною. Перед смертю заповідав поховати себе поряд із нею.
Фамільне Дерево Редагувати
| Едмунд Тюдор, 1й Граф Річмонд | Леді Марґарет Б'юфорд | Едвард IV | Єлизавета Вудвіль | Джон Сеймур | Єлизавета Даррелл | Генрі Вентворт | Анна Сей | ||||||||||||||||||||||||||||
| Генріх VII | Єлизавета Йоркська | Джон Сеймур | Марджері Вентворт | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Генріх VIII | Джейн Сеймур | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Едуард VI | |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Образ в мистецтві Редагувати
У музиці Редагувати
- Відома балада англійських рокерів The Rolling Stones «Lady Jane» оповідає про Джейн Сеймур і базується на листах короля Генріха VIII. У пісні також згадується Анна Болейн (англ. lady Anne) і її сестра Мері (англ. Mary). Кожній з трьох жінок присвячений свій куплет.
- «Jane Seymour» — одна з композицій з альбому 1973 року британського музиканта Ріка Вейкмана «Шість дружин Генріха VIII» (англ. «The Six Wives of Henry VIII»).
У кіно Редагувати
- Вперше образ Джейн Сеймур втілила на екрані Од Едег Ніссен у фільмі 1920 року «Анна Болейн» (англ. «Anne Boleyn»).
- У 1933 році у фільмі режисера Олександра Корди «Приватне життя Генріха VIII» (англ. «The Private Life Of Henry VIII») роль Джейн зіграла британська актриса Венді Баррі, а Генріха — Чарльз Лоутон.
- У фільмі 1969 року «Анна на тисячу днів» (англ. «Anne of the Thousand Days») Джейн Сеймур фігурує як другорядний персонаж (актриса Леслі Патерсон). Роль Генріха виконав Річард Бартон, а Анни Болейн — Женев'єв Бюжо.
- В екранізації 1972 року «Генріх VIII і його шість дружин» (англ. «Henry VIII and His Six Wives» в ролі короля — Кейт Мішель, в ролі Джейн — Джейн Ешер.
- У телевізійній адаптації роману Філіппи Грегорі «Ще одна з роду Болейн» (англ. «The Other Boleyn Girl», 2003 рік) в епізодичній ролі Джейн з'являється Наомі Бенсон.
- У драматичному міні-серіалі 2003 року «Генріх VIII» (англ. «Henry VIII» роль Джейн Сеймур зіграла Емілія Фокс.
- У серіалі «Тюдори» (англ. «The Tudors» в ролі Джейн представлені Аніта Брієм (у другому сезоні) і Аннабелль Уолліс (у третьому сезоні).
- В останній екранізації романа Філіппи Грегорі «Ще одна з роду Болейн» (2008 рік) роль леді Сеймур дісталася Коріні Гелловей.
Примітки Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jane Seymour |
- McGovern U. Chambers Concise Biographical Dictionary — Единбург: Chambers Harrap, 2003. — ISBN 978-0-550-10062-7
- Линдсей К. Разведённые. Обезглавленные. Уцелевшие жены короля Генриха VIII. — М.: КРОН-ПРЕСС, 1996. — С. 156.
- Перфильев О. Жёны Синей Бороды. В спальне Генриха VIII. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — С. 278—280.
Джерела Редагувати
- Всемирная история в лицах. Позднее средневековье / Под ред. В. П. Бутромеева. — М. : Олма-прес, 1998. — 320 с. — 11 000 прим. — ISBN 5-224-00069-6.
- Ивонин Ю.Е. Ивонина Л.И. Властители судеб Европы: императоры, короли, министры XVI — XVIII вв. — Смоленск : Русич, 2004. — 464 с. — ISBN 5-8138-0573-7.
- Которн Н. Интимная жизнь английских королей и королев. Откровенное и нелицеприятное изложение фактов из жизни монархов от Генриха VIII до наших дней. — М. : Аст, 1999. — 336 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-237-02048-8.
- Перфильев О. Жёны Синей Бороды. В спальне Генриха VIII. — М. : ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7 000 прим. — ISBN 5-224-00599-X.
- Сосуд // Линдсей К. Разведённые. Обезглавленные. Уцелевшие жены короля Генриха VIII. — М. : КРОН-ПРЕСС, 1996. — С. 177-203. — 10 000 прим. — ISBN 5-232-00389-5.
- Fraser Antonia. The Six Wives of Henry VIII. — Orion, 2006. — ISBN 0-7528-6142-5
- Weir Alison. The Six Wives of Henry VIII. — New York, 1991. — 626 r.