Плавучий танк ПТ-76 — радянський легкий плавучий танк. Був на озброєнні Радянської армії у розвідувальних військах, морської піхоти, військах берегової оборони, Збройних силах країн-членів Варшавського Договору, а також поставлявся на експорт у десятки країн світу.
| ПТ-76 | |
|---|---|
| Плавучий танк ПТ-76 зразка 1951 року, Національний музей історії України у Другій світовій війні, Київ | |
| Тип | Плавучий танк |
| Походження | Радянський Союз |
| Історія використання | |
| На озброєнні | з 1951 |
| Оператори | Албанія, Ангола, Афганістан, Бенін, Білорусь, Боснія і Герцеговина, В'єтнам, Гвінея, Гвінея-Бісау, Єгипет, Замбія, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірак, Північна Корея, ДР Конго, Куба, Лаос, Мадагаскар, Малі, Мозамбік, Нікарагуа, Пакистан, Росія, Сирія, Уганда, Угорщина |
| Війни | Війна у В'єтнамі, Індо-пакистанська війна (1965), Шестиденна війна, Операція «Дунай», Індо-пакистанська війна (1971), Війна Судного дня, Громадянська війна в Анголі, Війна в Перській затоці, Югославські війни, Друга чеченська війна Війна в Іраку |
| Історія виробництва | |
| Виробник | Волгоградський тракторний завод, Кіровський завод |
| Виготовлення | 1951—1967 |
| Виготовлена кількість | 3039 |
| Варіанти | ПТ-76 зр. 1952 р., ПТ-76М, ПТ-76Б |
| Характеристики | |
| Вага | 14 т |
| Довжина | 6910 мм (7625 мм) |
| Ширина | 3140 мм |
| Висота | 2195 мм |
| Екіпаж | 3 |
| | |
| Броня | сталева катана гомогенна |
Головне озброєння | 76-мм нарізна танкова гармата Д-56Т |
Другорядне озброєння | 1×7,62-мм СГМТ |
| Двигун | дизельний, В-6 240 к.с. |
| Питома потужність | 17,1 |
| Підвіска | торсійна |
| Дорожній просвіт | 370 мм |
Операційна дальність | 240—260 км - 180—210 (60..70 на плаву) |
| Швидкість | 44 км/год - 20..25 (10,2 на плаву) |
Система наведення | телескопічний ТШК-66 |
| | |
| ПТ-76 у Вікісховищі |
Історія використання Редагувати
У повоєнні роки радянські конструктори продовжували самобутній шлях розвитку вітчизняного танкобудування і зберегли панівні позиції у світі.[сумнівно ].
У 1951 році на озброєння розвідувальних підрозділів Радянської Армії вступив легкий плавучий танк ПТ-76. Танк був розроблений конструкторським бюро Я. Ж. Котіна, відомого своїми важкими танками. ПТ-76 використовувався в бойових діях в Африці, на Близькому Сході, в Індо-Пакистанському конфлікті 1965 року і особливо широко в 1965-1975 роках у В'єтнамі північнов'єтнамською армією.
На початку 1960-х років танк пройшов глибоку модернізацію та отримав індекс ПТ-76Б. У розвідувальних підрозділах сухопутних військ легкі танки ПТ-76 були замінені спочатку середніми, а потім основними танками. Нині модернізовані танки ПТ-76 різних модифікацій є на озброєнні морської піхоти ВМФ Росії, а також у складі збройних сил 28 держав Європи, Азії, Африки й Латинської Америки.
Особливості побудови Редагувати
Характерними особливостями танка є високі показники рухливості — на плаву максимальна швидкість 10,2 км/год при гарній маневреності. Бронемашина має великий водовміщуючий обсяг, що, однак, зумовило її порівняно легке бронювання.
Внутрішній простір танка поділяється на три відділення. У носовій частині розміщений пост управління, що містить робоче місце механіка-водія з сидінням, приладами, педалями й важелями, курсовказівниками та засобами зв'язку.
Посадка механіка-водія в танк і висадка з нього здійснюються через круглий люк, основа якого виступає над верхнім броньовим листом. У відділенні управління знаходяться також дві акумуляторні батареї, балон зі стисненим повітрям, два вуглекислотні балони та автомат системи протипожежного обладнання, частина ЗІП та інше обладнання.
У вежі й підбаштовому просторі корпусу розташоване бойове відділення.
В ньому розміщені гармата, спарений кулемет, прилади спостереження і прицільні пристосування, робочі місця командира танка (зліва від гармати) і заряджаючого (праворуч від неї), автомат Калашникова, частина боєкомплекту, танкова радіостанція Р-113, апарати ТПУ, водовідкачуючий (ручний) помпи, ручні вогнегасники (один або два), частина ЗІП та інше обладнання.
Моторно-трансмісійне відділення розташоване у кормовій частині корпусу і ізольоване від бойового відділення перегородкою. В ньому розміщені двигун з системами, трансмісія, водомети, два паливних баки, водовідкачуючі помпи та інше обладнання.
Основним озброєнням танка ПТ-76Б є 76-мм танкова гармата Д-56ТС, що відрізняється від Д-56ТПомилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: теги без назви повинні мати якийсь вміст конструкцією дульного гальма і наявністю ежекційної продувки каналу ствола. Її боєкомплект складається з 40 унітарних пострілів, 24 з них з осколково-фугасні гранати, 4 з бронебійно-трасуючі, 4 з підкаліберним бронебійно-трасуючим і 8 з кумулятивними снарядами.
Виробництво Редагувати
| Графік виробництва ПТ-76 для Радянської Армії. | ||||||||||||||||||
| Рік | 1951 | 1952 | 1953 | 1954 | 1955 | 1956 | 1957 | 1958 | 1959 | 1960 | 1961 | 1962 | 1963 | 1964 | 1965 | 1966 | 1967 | Всього |
| ПТ-76 | 10 | 85 | 210 | 400 | 500 | 206 | 265 | 180 | 40 | — | ||||||||
| ПТ-76Б | — | 110 | 105 | 121 | 112 | 204 | 191 | 69 | н/д | н/д |
Технічний опис танка Редагувати
Технічні характеристики Редагувати
Бойова маса 14 тонн. Екіпаж 3 чоловік. Озброєння: 76,2-мм гармата, 7,62-мм кулемет «СГМТ». Броня 10-20 мм. Максимальна швидкість на шосе 44 км/год., на плаву 12 км/год. Потужність двигуна 240 к.с.
Застосування танка в бойових умовах Редагувати
Найбільш відомим бойовим застосуванням ПТ-76Б було у В'єтнамській війні під час нападу військ північного В'єтнаму на військовий табір армії США біля Бен-Хот. Нині відомо про щонайменше 2 знищених танки, перший танк був підірваний на протитанковій міні.[джерело?].
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва : Техинформ, 2010. — № 7, 8. — С. 48, 49.
Література Редагувати
- М. Барятинский. Плавающий танк ПТ-76. — Москва: Моделист-конструктор, 2004. — 71 с. — (Бронеколлекция спецвыпуск № 1 (5) / 2004). — 2010 экз.
- М. Барятинский. Советская бронетанковая техника 1945—1995 (часть 1). — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Бронеколлекция № 3 (30) / 2000). — 4000 экз.
- М. Н. Свирин. Стальной кулак Сталина. История советского танка 1943—1955. — Москва: Яуза; Эксмо, 2006. — 416 с. — 7000 экз. — ISBN 5-699-14628-8
- C. F. Foss. The PT-76 Amphibious Tank & Variants. — Виндзор: Profile Publications, 1974. — 20 с. — (AFV / Weapons series № 65).
- J. Magnuski. Czołg pływający PT-76. — 1-е издание. — Варшава: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1971. — 16 с. — (Typy Broni i Uzbrojenia № 12). — 40000+335 экз.
- А. Корнилин. Вторая молодость танка ПТ-76. Некоторые страницы из истории создания плавающего танка ПТ-76 и бронетранспортёра БТР-50П // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 4—6, 12.
- С. Суворов. «Плавуны» ещё послужат // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2005. — № 4. — С. 9—15.
- Ю. Евграфов. Потопления плавающих объектов бронетанковой техники // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2006. — № 9. — С. 37—40.
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2008—2009. — № 5.
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2010. — № 4.
- М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Москва: Техинформ, 2009. — № 9. — С. 53.
- Руководство по материальной части и эксплуатации танков ПТ-76 и ПТ-76Б. — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1967. — 608 с.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: ПТ-76 |