Громадянська війна в Анголі (порт. Guerra civil angolana) — довготривалий збройний конфлікт, громадянська війна, що продовжувалася в африканській державі Ангола, починаючи з 1975 і, з деякими перервами, аж до 2002 року. Війна почалася відразу після здобуття Анголою незалежності від Португалії в листопаді 1975 року. До цього, в контексті боротьби за деколонізацію окремі збройні сутички між місцевими рухами траплялися ще в 1974-75 роках, на фоні ангольської війні за незалежність.
Громадянська війна в Анголі | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
Холодна війна | ||||||
Ангольський солдат перед стартовою позицією ЗРК | ||||||
| ||||||
Сторони | ||||||
МПЛА СВАПО Африканський національний конгрес За підтримки: Куба (1975–91) НДР (1975–89) СРСР (1975–91) Білорусь (1998—02) Бразилія Мексика | УНІТА ФНЛА (1975–78) ФЛЕК За підтримки: Південна Африка (1975–91) США (1975–91) Марокко (1970-ті) КНР (1975) Заїр (1975) | |||||
Командувачі | ||||||
Агоштінью Нету пом. Жозе Едуарду душ Сантуш Фідель Кастро Арнальдо Очоа Леопольдо Сінтра Гайнц Кесслер[en] Сем Нуйома | Жонас Савімбі † Голден Роберт Балтазар Форстер Магнус Малан Констанд Фільйон Мобуту Сесе Секо | |||||
Військові сили | ||||||
Війська МПЛА:
Кубинські війська:
Східнонімецькі військові радники
Радянські військові радники:
Бразильські війська:
| Повстанці УНІТА:
Повстанці ФНЛА:
Південноафриканські війська:
| |||||
Втрати | ||||||
Невідомо 2 077 — 10 000 загиблих, | Невідомо Невідомо | |||||
Більш за 500 000 цивільних загиблих |
Сторони конфлікту Редагувати
Громадянська війна була насамперед боротьбою за владу між двома колишніми визвольними рухами: Народним рухом за визволення Анголи (МПЛА) (порт. Movimento Popular de Libertação de Angola – Partido do Trabalho) та Національним союзом за повну незалежність Анголи (УНІТА) (порт. União Nacional para a Independência Total de Angola) (UNITA). Водночас, громадянський конфлікт був однією з неоголошених посередницьких битв «холодної війни», через впливове втручання основних ворогуючих сил, Радянського Союзу і Сполучених Штатів Америки.
Дві основні протиборчі сторони, МПЛА і УНІТА, мали різне підґрунтя в ангольській соціальній структурі і взаємно несумісних керівництва, незважаючи на їхню загальну ціль покласти край колоніальній владі. Хоча обидва рухи сповідували чітко висловлені соціалістичні ідеї, з метою здобуття міжнародної підтримки, як вони представляли як «марксистсько-ленінською» і «антикомуністичною» відповідно. Третя сторона конфлікту, Національний фронт за визволення Анголи (ФНЛА) (порт. Frente Nacional de Libertação de Angola), що билася проти МПЛА разом з УНІТА під час війни за незалежність та деколонізацію, не зіграла суттєвої ролі в громадянській війні. Одночасно, на півночі країни асоціація сепаратистських груп бойовиків під назвою Фронт за визволення анклаву Кабінда (ФЛЕК) (порт. Frente para a Libertação do Enclave de Cabinda, FLEC), змагалася за здобуття незалежності провінції Кабінда від Анголи.
Періодизація Редагувати
27-річна війна умовно поділяється на основні три періоди — між 1975 і 1991, 1992 і 1994, та 1998 і 2002 роках — що переривалися стислими періодами миру. До того часу, коли МПЛА, нарешті, домоглася перемогти в 2002 році, більше 500 000 чоловік були вбиті і більше одного мільйона осіб вважалися переміщеними особами. Війна повністю зруйнувала економіку та інфраструктуру Анголи, а система державного управління, економічні підприємства, і релігійні установи країни були практично знищені.
Ангольська громадянська війна стала відомою завдяки комбінації насильницької внутрішньої політики всередині Анголи і масивній іноземній інтервенції. І Радянський Союз, і Сполучені Штати надавали колосального значення конфлікту через його вирішальне значення для утримання глобального балансу сили і за підсумками холодної війни, і вони та їхні союзники доклали значних зусиль, щоб зробити цю посередницьку війну між двома блоками наддержав. Громадянська війна в Анголі за кінцевим рахунком, стала одним з найтриваліших, найкривавіших та найвидніших збройних конфліктів періоду «холодної війни». Крім того, конфлікт в Анголі часто переплетався з конфліктом у сусідній Демократичній Республіці Конго, а також з намібійською війною за незалежність.
За даними ООН, на початок 21 століття Ангола займає перше місце у світі за кількістю встановлених і не видалених мін — на 10 млн жителів їх доводиться близько 12 млн одиниць. Понад 100 тис. громадян Анголи отримали каліцтва, підірвавшись на цих мінах.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Завоюет ли Беларусь позиции на глобальных рынках оружия? [ 17 квітня 2019 у Wayback Machine.] (10 сентября 2011)
- . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 19 січня 2019.
- Brazil-South Africa Nuclear Relations | Wilson Center. www.wilsoncenter.org. оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 1 September 2021.
- Selcher, Wayne A. (1976). Brazilian Relations with Portuguese Africa in the Context of the Elusive "Luso-Brazilian Community". Journal of Interamerican Studies and World Affairs 18 (1): 25–58. JSTOR 174815. doi:10.2307/174815.
- ↑ KWACHA UNITA PRESS THE NATIONAL UNION FOR THE TOTAL INDEPENDENCE OF ANGOLA UNITA STANDING COMMITTEE OF THE POLITICAL COMMISSION 1999 – Year of Generalised Popular Resistance – COMMUNIQUE NO. 39/CPP/99. Federation of American Scientists. оригіналу за 5 August 2022. Процитовано 3 December 2022.
- Cámara, Francisco (1993). Dos Captíulos de la Diplomacia Mexicana. Mexico City: National Autonomous University of Mexico. с. 73. ISBN 978-968-36-2914-2.
- ↑ Hughes, Geraint (2014). My Enemy's Enemy: Proxy Warfare in International Politics. Brighton: Sussex Academic Press. с. 65–79. ISBN 978-1845196271.
- James III, W. Martin (2011) [1992]. A Political History of the Civil War in Angola: 1974-1990. New Brunswick: Transaction Publishers. с. 207–214, 239–245. ISBN 978-1-4128-1506-2.
- Steenkamp, Willem (2006) [1985]. Borderstrike! (вид. Third). Durban: Just Done Productions Publishing. с. 102–106. ISBN 978-1-920169-00-8.
- Saul David (2009). . Google Books. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
- ↑ «La Guerras Secretas de Fidel Castro» [ 18 січня 2012 у Wayback Machine.](ісп.). CubaMatinal.com. Retrieved 9 March 2013.
- Africa South of Sahara 2004, p. 66.
- Bridgland, Fred. . www.rhodesia.nl. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2017.
- . Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2013.
- . Архів оригіналу за 28 серпня 2012. Процитовано 10 травня 2013.
- Irving Louis Horowitz (1995). . Google Books. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
- Angola — Independence Struggle, Civil War, and Intervention [ 16 грудня 2014 у Wayback Machine.]. MongaBay.com.
- Political terrorism: a new guide to actors, concepts, data bases, theories and literature
- Secondary Wars and Atrocities of the Twentieth Century [ 24 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. Necrometrics.com. Retrieved 2012-05-21.
- . Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 10 травня 2013.
- . Архів оригіналу за 10 липня 2020. Процитовано 10 травня 2013.
- . Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 10 травня 2013.
- «UNITA propustila posledních 20 československých rukojmí po více než roce» (in Czech) [ 11 травня 2013 у Wayback Machine.]. CzeskaTelevize.cz. 2008. Retrieved 21 December 2012.
- Хоча МПЛА прийняв приставку до своїй назви «марксистською-ленінська» в 1977, разом з цим, розправилася з крилом всередині партії, що пропагувала ідеї стати комуністичною; приставку прибрали в 1991 році. УНІТА сповідувала антикомуністичну риторику, від якої позбавилася в 1991 році
Література Редагувати
- Une Odyssée Africaine (France, 2006, 59mn) (movie directed by Jihan El Tahri)
- Arthur J. Klinghoffer, The Angolan War: A study of Soviet policy in the Third World, Boulder/Col.: Westview Press, 1980
- Gleijeses, Piero, Conflicting Missions: Havana, Washington, and Africa, Chapel Hill: The University of North Carolina Press, 2002
- Pazzanita, Anthony G, «The Conflict Resolution Process in Angola.» The Journal of Modern African Studies, Vol. 29 No 1(March 1991): pp. 83–114.
- Malaquias, Assis. Rebels and Robbers: Violence in Post-Colonial Angola, Uppsala: Nordiska Afrikainstitutet, 2007
- Minter, William. Apartheid's Contras: An Inquiry into the Roots of War in Angola and Mozambique, Johannesburg: Witwatersrand Press, 1994
- Wolfers, Michael, & Bergerol, Jane. Angola in the Front Line, London: Zed Books, 1983
- W. Martin James III (2011). . Piscataway: Transaction Publishers. с. 34. Архів оригіналу за 31 травня 2020. Процитовано 3 лютого 2017.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Громадянська війна в Анголі |
- All Peace Agreements for Angola [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] — UN Peacemaker
- Welt Online: Wie Castro die Revolution exportierte [ 19 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- The National Security Archive: Secret Cuban Documents on Africa Involvement [ 20 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Village of the Living Dead: With the Cubans in Angola [Архівовано 8 січня 2015 у Archive.is]
- Войны в Южной Африке. Гражданская война в Анголе (1961—2002) [ 30 липня 2013 у Wayback Machine.]
- Урок истории. Война в Анголе. [ 8 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Гражданская война в Анголе (1961 г. — 2002 г.) [ 7 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- 10 anos de paz em Angola — Especial da DW [ 1 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (порт.)
- Another Day of Life (2018) біографічний мультиплікаційний фільм про роботу польського журналіста Річарда Капушинського в Анголі під час першого періоду громадянської війни [ 23 липня 2020 у Wayback Machine.]
Відео Редагувати
- Контингент. Ангола (Украина, 4 серии) 2011 год [ 24 квітня 2013 у Wayback Machine.]